IV. За кількістю засобів державного впливу, закріплених у санкції щодо правовопо- рушника виділяють:

1. Прості санкції визначають одну міру державного стягнення до правопорушника.

(Відповідно до ст. 89 Кодексу України про адміністративні правопорушення жорстоке

поводження з тваринами, їх мордування або вчинення інших дій, що призвели до їх мучення, каліцтва чи загибелі, — тягнуть за собою накладення штрафу від дев'яти до двадцяти од­ного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян).

2. Складні санкції визначають кілька засобів державного впливу щодо правопорушника.

(Відповідно до ч. 2 ст. 116 Кодексу України про адміністративні правопорушення пору­шення судноводіями річкових суден правил руху і стоянки суден у плесі, на рейдах і в пор­тах, буксирування составів і плотів, подачі звукових і світлових сигналів, несення суднових вогнів і знаків, правил навантаження і розвантаження суден, а також пошкодження портових і гідротехнічних споруд та обладнання — тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від чотирьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення пра­ва керування судном на строк до одного року).

Опанування змісту структури норми права дозволяє розкрити співвідношення нор­ми права зі статтею нормативно-правового акту як вихідним структурним елементом нор­мативно-правового акта. У зв'язку з цим виділяються декілька варіантів співвідношення норм права та статті нормативного акта:

1. в одній статті нормативного акта міститься одна норма права, чим, як правило, по­легшується її сприйняття;

2. у ряді випадків для вираження складної норми права потрібно кілька статей;

3. іноді в одній статті міститься кілька норм права.

Навіть у випадках, коли норма права і стаття закону (нормативно-правового акта) не збіга­ються за обсягом, стаття завжди є логічно (і граматично) завершеним нормативним судженням, приписом законодавця. Тому змістом будь-якої статті закону є так чи інакше припис законодав­ця (котрий, як було з'ясовано, може бути і не тотожним юридичній нормі в її повній, триєдиній структурі.

Нормативно-правовий припис — вміщене у статті нормативно-правового акта логічно і граматично завершене деонтичне судження загального характеру.

Отже, стаття нормативно-правового акта може виступати зовнішньою формою як юри­дичної норми (зрідка — у повному обсязі, а частіше — у неповному), так і юридично-норма­тивного припису¹.

Крім юридичних норм або їх частин — юридичних приписів, в окремих статтях норма­тивно-правового акта можуть закріплюватись і ненормативні судження правотворчого ор­гану (наприклад, констатації певних історичних ситуацій, станів, правотворчі цілі, завдання законодавства тощо).

Розрізняють наступні способи викладення норм права у статтях нормативно-правових актів:

1. Повна. У статті містяться всі необхідні елементи норми права без посилань на інші статті. Наприклад, у ст. 99 Житлового кодексу України зазначено: «У випадку припинення дії договору найму житлового приміщення (одночасно припиняється дія договору піднайму), піднаймач і члени його родини (а також тимчасові мешканці) зобов'язані негайно звільнити займане приміщення. У випадку відмовлення вони підлягають виселенню в судовому поряд­ку, а з аварійних будинків, — в адміністративному порядку».

2. Відсильна. У статті містяться не всі елементи норми права, але є посилання на інші стат­ті цього акта, де містяться відсутні відомості. Наприклад, у ст. 138 «Оголошення розшуку об­винувачуваного» Кримінально-процесуального кодексу України зазначено: «Якщо місце пере­бування особи, у відношенні якої винесена постанова про залучення її в справі в якості обви­нувачуваного, не встановлено, слідчий оголошує розшук. При наявності основ, передбачених у ст. 155 дійсного Кодексу, слідчий може обрати у відношенні розшукуваного обвинувачуваного запобіжний захід у виді утримання під вартою».

3. Бланкетна. У статті міститься відсилання не до якогось конкретного нормативного розпо­рядження даного закону, а до іншого нормативному акту. Такого роду стаття являє собою «бланк», що заповнюється іншим законом, джерелом права. Наприклад, у ст. 2 Закону України «Про заставу» від 02.10.1992 р. зазначається: «Відносини застави, не передбачені цим законом, ре­гулюються іншими актами законодавства України». Якими конкретно актами регулюються ці від­носини у вказаній статті безпосередньо не визначено, і загальним, «бланкетним» чином передба­чена можливість регулювання заставних відносин іншими актами законодавства України.

Таким чином, наявність особливої внутрішньої будови (структури) є однією із невід'ємних ознак норм права. Структура норми права як логічна взаємодія гіпотези, диспозиції та санкції у найбільш загальному вигляді може бути відображена формулою «якщо то інакше». Опанування змісту структури норми права дозволяє розкрити співвідношення норми права зі статтею норма­тивно-правового акту як вихідним структурним елементом нормативно-правового акта.