3. Структура норми права

Структура норми права — це загальна модель усієї системи права, системоутворюючий початок системи права як системи правових норм, інститутів, підгалузей та галузей права. За­гальноприйнято серед основних функцій права виділяти регулятивну та охоронну, оскільки пот­реба існування права як нормативного регулятора суспільних відносин полягає у необхідності здійснення ним саме цих двох функцій. Призначення норм права полягає як у регулюванні, упо­рядкуванні суспільних відносин (наданні суб'єктам прав та наділення їх обов'язками), так і в їх охороні (заходах державного примусу та юридичної відповідальності).

У зв'язку з цим будь-яка норма — правило поведінки (у вузькому розумінні цього понят­тя) за своєю логічною структурою включає гіпотезу, диспозицію та санкцію.

Гіпотеза норми права — складова частина норми права, що визначає умови, за наявності яких суб'єкти права можуть використувати свої права, мають виконувати обов'язки, або утри­муватися від певних заборон, які вказані в диспозиції. Тобто права та обов'язки осіб, закріпле­ні у диспозиції норми права, виникають, змінюються та припиняються у зв'язку із настанням тих чи інших життєвих обставин, наявність яких є умовою здійснення даної норми. Гіпотеза норми права визначає коло суспільних відносин, які підлягають регулюванню та охороні, встановлює умови, межі та сферу регулятивної дії норми.

Диспозиція норми права — складова частина норми права, що визначає саме правило пове­дінки, згідно з яким дозволяється, забороняється або зобов'язується здійснення певних дій.

Санкція норми права — складова частина норми права, яка містить юридичну відпові­дальність за невиконання або неналежне виконання правил, які містяться в диспозиції, або недотримання вимог, що визначені в гіпотезі.

Опанування багатогранної природи цих феноменів дозволяє їх класифікація за наступни­ми критеріями:

І. За ступенем визначеності змісту:

1. За ступенем визначеності змісту умов, обставин, закріплених у гіпотезі:

   1. Чітко визначена гіпотеза — вичерпно визначає обставини, наявність чи відсутність яких викликає дію норми. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Сімейного кодексу України, якщо сімейні від­носини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовлені­стю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону) Відповідно до ч. 2 ст. 10 Сімейного кодексу України якщо до ре­гулювання сімейних відносин неможливо застосувати аналогію закону, вони регулюються від­повідно до загальних засад сімейного законодавства (аналогія права).

   2. Не повністю визначена гіпотеза (відносно-визначена) не містить достатньо повних даних про обставини дії норми, обмежуючи умови застосування норми колом формальних вимог. Відпо­відно до ч. 10 ст. 22 Господарського кодексу України органам управління, які здійснюють органі- защйно-господарські повноваження стосовно суб'єктів господарювання державного сектора еко­номіки, забороняється делегувати іншим суб'єктам повноваження щодо розпорядження держав­ною власністю і повноваження щодо управління діяльністю суб'єктів господарювання, за винят­ком делегування названих повноважень відповідно до закону органам місцевого самоврядування та інших випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

   3. Альтернативна гіпотеза ставить дію норми у залежність від кількох фактичних об­ставин. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Господарського кодексу України рішення або дії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які спрямовані на обмеження кон­куренції чи можуть мати наслідком такі обмеження, визнаються обгрунтованими у випа­дках:

• подання допомоги соціального характеру окремим суб'єутам господарювання за умо­ви, що допомога без дискримінації інших суб'єктів господарювання;

• подання допомоги за рахунок державних ресурсів з метою відшкодування збитків, зав­даних стихійним лихом або іншими надзвичайними подіями, на визначених ринках товарів або послуг, перелік яких встановлюється законодавством; та ін.

  2. За ступенем визначеності прав та обов'язків суб'єктів, закріплених у диспозиції:

     1. визначені диспозиції чітко визначають права та обов'язки учасників правових відносин, точно називаючи варіант поведінки.

(Відповідно до ч. 1 ст. 65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної власності подружжя, за взаємною згодою).

2. Відносно визначені диспозиції містять загальний варіант поведінки, в межах якого, можуть діяти суб'єкти.

(Відповідно до ч. 1 ст. 9 Сімейного кодексу України подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім'ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегу­лювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства).

3. Альтернативні вказують на кілька варіантів поведінки суб'єктів. (Відповідно до ч. 1 ст. 64 Сімейного кодексу дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх до­говорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною влас­ністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя).

2. За ступенем визначеності змісту юридичної відповідальності, закріпленої у санкції:

   1. Визначена санкція точно визначає вид і міру юридичної відповідальності за порушен­ня норми права.

(Відповідно до ст. 41 Кодексу законів про працю України вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку тягне розірвання трудового договору).

2. Відносно визначена санкція — визначає межі юридичної відповідальності, зазначені від мінімальної до максимальної.

(Відповідно до ч. 1 ст. 147 Кримінального кодексу України захоплення або тримання особи як заручника з метою спонукання родичів затриманого, державної або іншої установи, підпри­ємства чи організації, фізичної або службової особи до вчинення чи утримання від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника — карається позбавленням волі на строк від п'я­ти до восьми років).

С) Альтернативні санкції, де названі або перелічені кулька видів юридичної відповідаль­ності, з яких правозастосовчий орган обирає найдоцільніший до випадку, що розглядається.

(Відповідно ч. 1 до ст. 146 Кримінального кодексу України незаконне обмеження волі або викрадення людини караються обмеженням волі на строк до трьох років бо позбавленням волі на той самий строк.)

П. За характером закріплених прав і обов'язків диспозиції поділяють на:

1. Уповноважувальна диспозиція надає суб'єктам можливість на вчинення передбаче­них дій, вказуючи на варіант їх можливої, дозволеної поведінки. Як правило, у якості ва­ріантів дозволеної поведінки виступають слова «вправі», «може», «має право». Відповід­но до ч. 1 ст. 18 Сімейного кодексу України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого пра­ва або інтересу.

2. Зобов'язуюча диспозиція вмішує наказ на вчинення певних позитивних дій, встанов­люючи для суб'єктів певний варіант необхідної поведінки. У якості виразників вольової по­ведінки використовуються терміни «зобов'язаний», «повинен», «належить» тощо.

(Відповідно до ст. 29 Сімейного кодексу України орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов'язаний ознайомити наречених з їхніми правами та обов'язками як майбутніх под­ружжя і батьків та попередити про відповідальність за приховання перешкод до реєстрації шлю­бу. Відповідно до ч. 4 ст. 17 Господарського кодексу України система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб'єктів го­сподарювання).

3. Забороняюча диспозиція закріплює заборону вчинення певних протиправних дій. їх змі­стом є вимога утримуватися від вчинення негативної поведінки, що визнається правопорушен­ням. Вказівкою на наявність забороняючої диспозиції є слова «забороняється», «не вправі», «не може», «не допускається».

(Відповідно до ст. 70 Лісового кодексу України під час проведення заготівлі деревини не дозволяється вирубування та пошкодження цінних і рідкісних дерев та чагарників, занесе­них до Червоної книги України; насінників і плюсових дерев. Відповідно до ч. 5 ст. 19 Гос­подарського кодексу України незаконне втручання та перешкоджання господарській діяль­ності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здій- ненні ними державного контролю та нагляду забороняється).

ПІ. За кількістю обставин, закріплених у гіпотезі, виділяють:

1. Прості гіпотези — називають одну обставину, наявність якої викликає реалізацію при­писів, закріплених у диспозиції.

(Відповідно до ч. 2 ст. 53 Сімейного кодексу України у разі зміни прізвища державний орган реєстрації актів цивільного стану видає нове Свідоцтво про шлюб).

2. Складні гіпотези включають кілька обставин, наявність яких є необхідною умовою ре­алізації приписів, закріплених у диспозиції.

(Відповідно до ч. 2 Сімейного кодексу України у випадках, передбачених частиною першою цієї статті позовна давність застосовується судом відповідно до Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено цим Кодексом).