2. Теорія держави і права як фундаментальна основа правознавства.

Структура теорії держави та права

Правознавство як одна із визначальних галузей суспільствознавства — це система юри­дичних наук (історико-правових, галузевих, прикладних тощо), які мають своїм завданням осмислення та отримання нових знань про різноманітні явища правової та державної дійс­ності у їх системному взаємозв'язку з суспільними феноменами.

Існування системи юридичних наук зумовлено тим, що право і держава — це явища складні та багатогранні, які мають безпосереднє відношення до різних проявів суспільного життя і вивчи­ти їх у межах однієї науки неможливо.

При цьому право і держава — це своєрідні суспільні інститути, яким притаманні особливі, специфічні прояви, призначення та властивості у соціумі, що й виокремлює їх у суспільному організмі.

Необхідність існування в системі юридичних наук теорії держави і права як самостій­ного наукового напрямку знань зумовлена тим, що в реальному житті діють такі об'єктивні закономірності розвитку правових і державних явищ, такі суттєві їх зв'язки і відносини, які властиві усім явищам даного виду і без пізнання яких неможливо глибоко вивчити предмет інших юридичних наук .

Право і держава як відносно самостійні інститути суспільного життя підкоряються не лише за- гальносоціальним закономірностям. Як своєрідним соціальним феноменам їм притаманні власні об'єктивні закономірності, які виявляються специфічними по відношенню до загальносоціальних.

У зв'язку з цим теорія держави і права вивчає як загальносоціальні, так і специфічні закономі­рності становлення, функціонування та розвитку явищ правового та державного характеру, тобто по відношенню до інших юридичних наук теорія держави і права є базовою, фундаментальною наукою і навчальною дисципліною.

Втім, слід зазначити, що неможливо вивчати державу без врахування її «підпорядко­ваності» праву, і, навпаки, неможливо опанувати право без врахування держави як голов­ного засобу його забезпечення³. На сьогодні інтеграційні процеси на рівні загальнотеоре­тичного пізнання, мають пріоритет над процесами диференціації. Така інтеграція стала очевидною тенденцією розвитку теорії держави і права, що виявляється, зокрема, у ви­вченні держави в її правовому вираженні та юридичному закріпленні, а права — у його державному забезпеченні, гарантуванні, не перешкоджаючи при цьому поглибленому і детальному аналізу як права, так і держави.

Теорію держави і права можна розглядати: по-перше, як продукт узагальненого усвідом­лення дійсності; по-друге, як логічне узагальнення юридичної практики, що відображає зако­номірності розвитку права та держави; по-третє, як сукупність теоретичних положень узагальне­ного характеру, які створюють стрижень юридичної науки; по-четверте, як систему загальних уя­влень про різноманітні явища правової та державної дійсності.

Співвідношення теорії держави і права з історико-правовими науками і навчальними дисциплінами
Теорія держави і права	Історико-правові науки
1. Теорія держави і права досліджує розвиток права та держа­ви в узагальнено-теоретичному вигляді. Конкретні дані істо­рії використовуються теорією дня наукових узагальнень, вироблення єдиних закономірностей розвитку права та дер­жави різних народів у конкретні історичні періоди. Спільність теорії держави і права та і сторико-правових наук полягає у тому, що вони розглядають право і державу у взає­мозв'язку. Теорія держави і права, аналізуючи творче надбан­ня мислителів різних епох, здійснює відповідні загальнотео­ретичні узагальнення. Так, історія вчень про право і державу надає відомості про те, коли, ким і у зв'язку з чим вперше бу­ло розроблене те чи інше поняття, розкриває закономірний процес накопичення уявлень про ці феномени; та теорія дер­жави і права, проаналізувавши відповідні творчі надбання ви­датних мислителів, надає їм загальнотеоретичного визначен­ня, виокремлюючи їх найважливіші ознаки	1. Історико-правові науки історія права і держави — вивчає процес історич­ного розвитку державно-правових форм життя конк­ретних країн у хронологічному порядку, тобто засто­совує переважно історичний метод; історія вчень про право і державу досліджує і ви­світлює історію виникнення і розвитку теоретичних знань про державу і право; тобто це фактично, істо­рія теорії права; історично закономірний процес на­копичення суспільством уявлень про правові явища відбивається у вченнях, теоріях, ідеях мислителів рі­зних епох (Ціцерона, Руссо, Сковороди та ін.); історія вчень про право і державу надає матеріал про історичне формування категоріального апарату теорії держави і права

Теорія держави і права відіграє щодо інших юридичних наук роль узагальнюючої нау­ки. Вона виокремлюється завдяки тому, що формулює такі узагальнені положення, понят­тя та категорії, які стають базовими для усіх, без винятку, юридичних наук і дисциплін, як «своєрідна абетка».

Тому усі юридичні науки і навчальні дисципліни керуються розробленими теорією дер­жави і права узагальненими правовими положеннями.

Своєю чергою, усі загальнотеоретичні положення спираються на аналіз та синтез відпо­відних даних усієї системи юридичних наук. Саме їх фактичний матеріал є одним із найва­жливіших джерел існування та розвитку теорії держави і права.

Теорія держави і права, відіграючи роль «лідера», «флагмана», знаходиться «на варті пра­вознавства». Без попереднього оволодіння системою таких узагальнених уявлень неможли­вим є перехід у світ конкретних юридичних наук.

Співвідношення теорії держави і права з іншими юридичними науками і навчальними дисциплінами

Теорія тісно взаємопов'язана з іншими юридичними на­уками і навчальними дисциплінами. Для того, аби мати можливість вивчати конкретні прояви правових та дер­жавних реалій в окремих сферах суспільного життя, на різних етапах історичного розвитку, у різних правових системах, необхідно осмислити те, що характерно для права і держави взагалі. Тому дослідження конкретних юридичних питань в окремих правових науках має спи­ратися на загальні висновки, сформульовані на зага­льнотеоретичному рівні Водночас, аби піднятися на рівень узагальнень, яких досягають в теорії держви і права і поширюють на правові і державні явища в ціло­му, необхідно пройти через етап, що обмежується таки­ми проявами права і держави, які виявляються лише в окремих сферах суспільного життя і досліджуються в спеціальних юридичних дисциплінах. Отже, загально­теоретичні узагальнення мають спиратися на дослі­дження тих висновків, які сформульовані іншими юри­дичними науками

Предметом дослідження галузевих юридичних наук (конституційного права, кримінального права, адмініст­ративного права, фінансового права, цивільного права, господарського права та ін.) є особливості правового ре­гулювання певної сфери суспільних відносин, визна­чення яких неможливе без розуміння загальних поло­жень про право і державу. Завданням прикладних юридичних наук (криміноло­гії, правової психології тощо) є використання досягнень теорії держави і права, інших суспільних, природничих, технічних наук у вирішенні правових проблем. Науки, які вивчають міжнародне право та зарубіжне право (міжнародне публічне право, міжнародне прива­тне право, конституційне право зарубіжних країн, тор­говельне та цивільне право зарубіжних країн, порівня­льне правознавство та ін.), передусім, спираються на за­гальні закономірності та тенденції розвитку державно- правових явищ тощо

Визначаючи місце теорії держави і права в системі правознавства, слід ще раз зазначити, що усі юридичні науки і навчальні дисципліни відрізняються одна від одної власним предме­том, що обумовлює їх зміст, призначення, специфіку підходу кожної з них до вивчення пра­вової та державної дійсності, при цьому саме завдяки теорії держави і права усі юридичні науки об'єднуються у злагоджену гармонійну систему.

Теорія держави і права виконує функції своєрідного введення у «юридичний пізнаваль­ний простір», оскільки як «узагальнююча наука» лежить на межі юриспруденції з іншими суспільними науками та вбирає в себе усі необхідні новації наукового пізнання.

Саме тому предмет теорії держави і права певною мірою охоплює предмети практично всієї системи юридичних наук, оскільки галузеві та інші юридичні науки вивчають лише окремі аспе­кти права і держави і тому не можуть дати цілісного і повного уявлення про правову і державну дійсність¹. Крім того, кожна юридична наука і навчальна дисципліна має власну загальну теоре­тичну частину, що вивчає та узагальнює питання, пов'язані з предметом, методологією тощо.

Водночас предмет теорії держави і права не є тотожним предметом інших юридичних на­ук і навчальних дисциплін. Зокрема, предметом окремих галузевих юридичних наук є відпо­відна система правових норм, принципів, інститутів, які входять у певну галузь права і зако­нодавства і вивчаються відповідними юридичними науками тощо.

Таким чином, по відношенню до інших юридичних наук теорія держави і права знахо­диться на вищому рівні — узагальнення правової та державної дійсності.

У зв'язку з цим особливості предмету теорії держави і права зумовлені також своєрід­ним місцем загальнотеоретичної науки в системі юридичного пізнання як фундаменталь­ної юридичної науки.

В аспекті нових орієнтирів наукового пізнання теорія держави і права має розгляда­тись як система таких узагальнених уявлень у сфері правознавства, яка формується у ви­мірі взаємозв'язку права (як однієї із найважливіших суспільних цінностей) з духовно- моральними феноменами суспільства. Приміром, не можна розглядати поняття «правомі­рна поведінка» без осмислення феномену «звичаєвої правомірної поведінки» у вимірі «морального буття», «воління добра», «внутрішнього бажання порядку» тощо.

Водночас узагальнені уявлення у сфері правознавства неможливо сформувати без опану­вання значущості взаємозв'язків юридичного права з державною організацією, які, своєю чергою, впливають на процес становлення та розвитку правової дійсності. Так, поняття «суб'єктивного права» як відповідної «моральної можливості» неможливо осмислити без опанування її як «законно визначеної свободи», тобто, врешті-решт, без осмислення сутності «об'єктивного права» як системи норм права, що забезпечуються державним примусом.

Таким чином, у вимірі нових орієнтирів наукового пізнання, загальна теорія держави і права має розглядатись як провідна, фундаментальна юридична наука та навчальна дисципліна, що закладає базові знання у сфері правознавства.

Суспільствознавство
Філософія; логіка; соціологія; політологія; економічні науки; історія; психологія; етика таін.	Правознавство: як цілісна система юридичних наук, вивчає явища правового та державного характеру
	Теорія держави і права як провідна, фундаментальна юридич­на наука закладає базові знання у сфері правознавства та вивчає загальносоці- альні і специфічні закономірності ста­новлення, функціонування і розвитку правових та державних явищ	Історико-правові; галузеві; прикладні; науки, які вивчають зарубіжні державу і право та ін.

Отже, теорія держави і права вивчає загальні та специфічні закономірності виникнення функціонування і розвитку права і держави, що розглядаються як цілісні і взаємопов'язані соціальні інститути та пов'язані з ними суспільні відносини. Зазначені закономірності можна згрупувати таким чином:

1. загальні та специфічні закономірності становлення, функціонування та розвитку права як одного із найважливіших суспільних феноменів, які дозволяють осмислити вплив духовно- моральних феноменів суспільства, інших специфічних факторів соціальної системи (культурних, політичних, економічних та ін.) на формування та розвиток тих чи інших концепцій праворозу­міння, особливостей «правового порозуміння» людей, їх правосвідомості, правової культури, пра- вореалізації, правопорядку, існування відповідних правових ідеалів у суспільному організмі тощо, які покликані визначити різноманітні соціальні причини їх якісних перетворень тощо;

2. загальні та специфічні закономірності виникнення, функціонування та розвитку держави і юридичного, формально-визначеного права, які дозволяють з'ясувати, чому і на якій стадії соціального розвитку з'являється потреба у державній організації та у механізмах юридичного регулювання, які розкривають, як і у який спосіб відбувається взаємодія державних регулято­рів та юридичних інструментаріїв з іншими елементами соціального регулювання, і які покли­кані визначити різноманітні за своїм характером соціальні причини якісних перетворень юри­дичних та державних інститутів тощо.

Таким чином, особливе місце теорії держави і права в системі правознавства визна­чається тим, що:

• по відношенню до інших юридичних наук теорія держави і права знаходиться на ви­щому рівні — узагальнення правової та державної дійсності; при цьому, будь-яка юридична наука за своєю структурою має загальну (теоретичну) частину, з якої і починається станов­лення та формування певної юридичної науки;

• закладаючи базові знання у сфері правознавства, теорія держави і права формує світо­глядні орієнтири з позиції загальнолюдських цінностей, і передусім, верховенства прав лю­дини і громадянина;

• теорія держави і права дає змогу оволодіти найширшими за обсягом і найглибшими за змістом знаннями порівняно з іншими юридичними науками, які вивчають лише окремі ас­пекти явищ правового характеру. Тому теорія держави і права не ставить перед собою за­вдання — вивчити абсолютно всі конкретні прояви правових, юридичних явищ тощо, таке завдання вирішує уся система юридичних наук;

• знання, здобуті теорією держави і права, використовуються галузевими юридичними науками як вихідні основи дослідження, що дозволяють уникнути однобічності у вирішенні галузевих наукових проблем;

• теорія держави і права розробляє методологію досліджень правової, державної дійсно­сті, яку використовують інші юридичні науки;

• виходячи зі свого предмету, теорія держави і права визначає актуальні та перспективні напрями досліджень для інших юридичних наук;

• теорія держави і права розробляє поняттєвий апарат як систему юридичних термінів, загальнотеоретичних конструкцій, що використовується іншими науками, тобто теорія дер­жави і права надає найширші за обсягом і найглибші за змістом знання про правову та дер­жавну дійсність;

• висновки і положення теорії держави і права виступають як єдині теоретичні засади та головні орієнтири в процесі розроблення іншими юридичними науками спеціальних питань і рекомендацій для практики¹. Життєвість і соціальна значущість теорії держави і права визначається її тісним зв'язком з юридичною практикою, здатністю задовольняти запити останньої;

• теорія держави і права не надає конкретних, готових рішень з питань, що дослі­джуються галузевими юридичними науками, але надає відправні орієнтри для досліджень досліджень, які дозволяють уникнути однобічності в процесі розв'язання галузевих нау­кових проблем;

• теорія держави і права являє собою єдину внутрішньоузгоджену систему знань про та­кі соціальні феномени як держава і право у їх взаємозв'язку і розвитку.