3.2.3. Чинники ландшафтоутворення
Чинники ландшафтоутворення поділяються на зовнішні та внутрішні. Виділяють такі зовнішні чинники ландшафтоутворення:
нерівномірне надходження сонячної радіації (енергетична основа процесів обміну):
циркуляцію атмосфери (в т.ч. її азональну ланку, які забезпечують надходження певної кількості вологи в ландшафт);
тектонічні рухи, які зумовлюють формування певної літогенної основи (рельєф з його характеристиками — абсолютна висота, розчленованість перепад висот, форми рельєфу, склад гірських порід).
Виділяють такі внутрішні чинники ландшафтоутворення
стік (площинний, русловий).
часу (інерційність та поступовість змін).
Через входи — повітря і літогенну основу — вплив цих чинників передається до усіх компонентів за послідовними ланцюжками: повітря — вода — живі організми; повітря — гірські породи — грунт; гірські породи – ґрунт – біота та ще множина інших послідовностей впливів. У зв’язку з поглибленням та поширенням впливу людської діяльності на природу, пропонують виділяти антропогенний чинник ландшафтоутворення.
3.2.4. Морфологічні одиниці ландшафту
Учення про морфологічну структуру ландшафту було закладено Л.Г.Раменським (1938 р.), розвинуто і детально розроблено М.А.Солнцевим. Для ландшафту характерна певна морфологічна структура (закономірне поєднання фацій, урочищ, місцевостей). Фація — найменший, елементарний ПТК. При спробі подальшого поділу фації вона розпадається на окремі елементи. Образно кажучи, фації — це атоми ландшафту, далі неподільні на менші ПК.
Фація характеризується однорідною літологією поверхневих гірських порід (одна материнська гірська порода), однорідним рельєфом (мікроформа або елемент мезоформи рельєфу). Вона має один мікроклімат, один характер зволоження, одну ґрунтову відміну і один біоценоз (за М.А.Солнцевим) в умовах непорушеної природної рослинності. Зміна (чергування) фацій обумовлена перш за все зміною літогенної основи : форм рельєфу (рис.4) та складу поверхневих відкладів (рис.5;6).
8
7 7
6 6
1 1 1
2
3 2
4 3
5 4
Рис. 4. Різноманітність рельєфу, яка обумовлює формування фацій
А
. 1 2 3
.
. . . . .
. . . .. . … .
Рис.5. Різноманітність літогенного складу гірських порід, що обумовлює формування фацій в умовах однорідного рельєфу
Б
.
1
2
3
4
х х х х х х х х х х х х х 5
х х х х х х х х х х х х х х х х х х х х
Р ис. 6. Вплив рельєфу на формування фацій
3
3
.
. . . 2 2 . . . . . . . . . .
Рівень ґрунтових вод
1
Рис.7. Глибина ґрунтових вод впливає на утворення фацій. Оази.
Характер літогенної основи впливає на тепловий та водний режим, баланс мінеральних та органічних речовин, специфіку взаємозв’язку компонентів. У залежності від цих умов формуються відповідні ґрунти і біоценози (рис. 5). Перехід від однієї мікроформи чи мезоформи рельєфу до іншої викликає зміну мікроклімату (нижчі температури та приморозки в долинах, балках та інших зниженнях земної поверхні тощо). Відбувається перерозподіл не лише тепла, але й вологи за рахунок змін у рельєфі. Глибина ґрунтових вод теж впливає на формування фацій (рис.7).
Фації об’єднуються в урочища — природні комплекси вищого рангу і більшого розміру. Місцевість — це ПТК проміжного рангу між ландшафтом і урочищем. Вона являє собою поєднання динамічно пов’язаних основних урочищ, розташованих на однаковому геологічному фундаменті й одному комплексі форм рельєфу.
У межах одного ландшафту майже завжди є кілька обособлених ділянок, які відрізняються закономірним поєднанням урочищ. Це і є місцевості, які є особливим варіантом характерного для даного ландшафту поєднання урочищ.
Причини поділу на місцевості дуже різноманітні:
в межах ландшафту варіює геологічний фундамент: неоднакова потужність поверхневих відкладів, ареали більш молодих відкладів у западинах;
в одному генетичному типі рельєфу є форми різного розміру (ділянки з крупними моренними горбами і улоговинами і цими ж формами рельєфу меншого розміру);
при однаковому наборі урочищ в межах ландшафту змінюються співвідношення площ цих урочищ;
при фрагменти (групи урочищ) інших ландшафтів, вкраплені в даний ландшафт (серед моренних горбистих рівнин — ділянки зандрових).