Література:

1. Конституція України: прийнята на V сесії Верховної Ради України 28.06.1996 //ВВРУ – 1996 - № 30 – Ст.141.

2. Класифікатор галузей законодавства України: затверджений наказом Міністерства Юстиції від 02.06.2004 № 43/5 // Юридичний вісник України – 2004 – 28 липня.

3. Правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях і висновках (1997-2003) – К., 2003.

4. Алексеев С.С. Теория права. – М.: БЕК, 1994.

5. Бобылев А.И. Современное толкование системы права и системы законодательства //Государство и право – 1997 - № 11.

6. Братусь С.Н. Система советского законодательства. – М., 1980.

7. Венгеров А.Б. Теория государства и права М.: Омега - Л, 2005.

8. Заяць А.П. Система радянського законодавства (проблеми узгодженості) – К., 1987.

9. Лившиц Р.З. Отрасль права – отрасль законодательства //Сов. государство и право – 1984 - № 2.

10. Лілак Д. Колізії наукових поглядів на поняття «законодавство» і практична необхідність його нормативної легалізації //Право України – 2001 - № 8.

11. Максимов С. До питання про засади права: спроба систематизації //Право України – 2011 - №8.

12. Опришко В. Загальнотеоретичні і практичні проблеми систематизації законодавства України //Право України – 1999 - № 12.

13. Погорілко В., Малишко М. Правова система – система права – система законодавства суверенної України //Право України – 1993 - № 9-10.

14. Поленина С.В. Система права и система законодательства в современных условиях //Правоведение – 1987 - № 5.

15. Поленина С.В. Система правовых норм и отраслевое подразделение права. // Правоведение - 1987 - № 4.

16. Скакун О.Ф. Теория государства и права – Харьков: Эспада, 2006.

17. Тиунова Л.Б. О системном подходе к праву. // Советское государство и право – 1986 - № 10.

Тема 53: Правове виховання План:

Вступ

1. Поняття, цілі правового виховання.

2. Зміст правового виховання.

3. Форми правового виховання. Шляхи підвищення ефективності правового виховання.

Висновок

Методичні рекомендації до теми:

У першому питанні необхідно дати поняття і розглянути цілі правового виховання: профілактика правопорушень, підвищення професійної культури в юридичній діяльності, подолання правового нігілізму, формування мотивів правомірної поведінки суб'єктів, усвідомлене засвоєння громадянами основних положень законодавства, формування у населення відчуття глибокої пошани до права. Вказані цілі повинні розкриватися з обов'язковим посиланням на конкретні приклади.

Розкриваючи друге питання, необхідно проаналізувати зміст правового виховання, зокрема, процес дії всього комплексу правових засобів на індивідуальну або групову правосвідомість. При цьому особливу увагу слід звернути на те, що правовиховний процес:

а) забезпечує формування в правосвідомості суб'єктів стійких правових знань і переконань;

б) здійснюється з використанням правових засобів і методів.

Теоретичні положення повинні ілюструватися прикладами практичного характеру.

Третє питання припускає характеристику основних форм правового виховання: професійна юридична освіта, правове виховання населення (лекторії, громадські юридичні консультації і т.д.) і визначення шляхів підвищення його ефективності.