- •Лабораторна робота № 2 контроль якості стічної води
- •2 Кількість годин- 8
- •3 Кількість студентів, які виконують роботу – 2
- •4 Матеріальне забезпечення:
- •5 Хід роботи
- •Дослід 1 Визначення температури
- •Дослід 2 Визначення кольору
- •Дослід 3 Визначення запаху
- •Дослід 4 Визначення прозорості
- •Дослід 6 Визначення рН
- •Дослід 7 Визначення окислювальностіі води
- •Дослід 8 Визначення розчиненого у воді оксигену по Вінклеру
- •Дослід 9 Визначення хлоридів
- •10 Оформити роботу і зробити висновок про якість стічної води відповідно нд
- •11 Контрольні питання
Дослід 6 Визначення рН
Величину рН визначають колориметричним або електрометричним методами. Колориметричне визначення рН проводиться за допомогою кольору кислотно-лужного індикатору, який додають до проби у вигляді розчину, або зафіксованого на індикаторному папірці. Появу кольору індикатору порівнюють з кольором стандарту.
Електрометричне визначення рН є найбільш точнішим. Реакція середовища потрібна бути 6,5 – 8,5
Дослід 7 Визначення окислювальностіі води
Сутність методу В залежності від ступеня забруднення вода містить велику або меншу кількість речовин, окислених сильним окислювачем, наприклад, перманганатом, біхроматом. Кількість оксигену еквівалентна кількості витрат окислювача, називається окислювальністю.
Проведення досліду В колбу поміщають декілька скляних кульок та вносять 100 см3 проби, або меншу кількість доведену до 100 см3 дистильованою водою для розбавлення, приливають 5 см3 сульфатної кислоти (1:2), і 20 см3 розчину калій перманганату Се=0,01 моль/дм3, нагрівають до кипіння, 10 хвилин кип’ятять. До гарячого розчину приливають 20 см3 розчину щавлевої кислоти, Се=0,01 моль/дм3. Обезбарвлений гарячий розчин титрують розчином калій перманганату, Се=0,01 моль/дм3 до рожевого кольору.
Паралельно проводять холостий дослід
Обробка результатів
Окислювальність в мг/1000 см3 визначається за формулою (2.3)
(2.3)
де V1 – об’єм розчину калій перманганату Се=0,01моль/дм3 витраченого на титрування проби,см3
V2 –об’ем розчину калій перманганату ,Се=0,01 моль/дм3, витраченого на титрування холостої проби, см3;
К – коефіціент поправки для розчину калій перманганату Се=0,01 моль/дм3;
V – об’єм проби , см3
Кількість окислювальності повинна бути до 10 мг/1000 см3
Висновок про відповідність показника вимогам НД
Дослід 8 Визначення розчиненого у воді оксигену по Вінклеру
Сутність методу До води добавляють лужний розчин калій йодиду та манган хлорид, щоб утворити гідрат закису мангану за реакцією:
2КОН + MnCI2 = Mn(ОН)2 + КСІ
Гідрат закису мангану володіє властивістю швидко поглинати оксиген і переходити в окис (бурий осад).
2 Mn(ОН)2 + О + Н2О = 2Mn(ОН)3
З інтенсивності кольору осаду можна приблизно судити про кількість оксигену.
Гідрат окису мангану розчиняють в сульфатній кислоті.
2Mn(OН)3 + 6H2SO4 = 2Mn2(SO4)3+ 6H2O
Утворений манган сульфат є сильним окислювачем, витісняє із калій йодиду йод (рідина забарвлюється в жовто-бурий колір), який титрують натрій тіосульфатом в присутності крохмалю.
Проведення досліду Кисневу склянку заповнюють пробою, добавляють 1 см3 50% розчину MnСІ2. При цьому повну піпетку занурюють на саме дно склянки, потім відкривають верхній кінець і піпетку повільно виймають. Іншою піпеткою до проби добавляють 1 см3 лужного розчину калій йодиду. Кінець піпетки опускати тільки під рівень проби в горлі кисневої склянки.
Склянку обережно закривають, щоб під корком не утворювались бульки повітря. Горло промивають водою і вміст добре перемішують , перевертаючи склянку до утворення пластивчатого осаду. Пробі дають відстоятися, щоб осад займав менш половини об’єму склянки, потім обережно відкривають корку, не каламутячи осад, приливають 1 см3 сульфатної кислоти (1:1). Склянку обережно закривають, перемішують перевертанням (сульфатну кислоту в розрахунку до проби не беруть, так як в пробі оксиген відсутній).
Після розчину осаду в склянці розчин переливають в конічну колбу, промивають склянку диститьованою водою, зливаючи її в ту ж колбу. Через 5 хвилин виділяється йод, який титрують розчином натрій тіосульфату,Се=0,01 моль/дм3 до блідо-жовтого кольору. Добавляють 1-2 см3 розчину крохмалю 0,25% і продовжують титрування до обезбарвлення.
Обробка результатів
Вміст розчиненного оксигену (мг/1000см3) розраховують за формулою (2.4)
(2.4)
де а – об’єм Се=0,01 моль/дм3 Na2S2O3, витраченого на титрування, см3;
0,08 – титр кисню по натрій тіосульфату;
V – 2 – об’єм кисневої склянки за відрахунком 2 см3, прибавлених реактивів, см3;
К – коефіцієнт поправки до розчину Na2S2O3 ,Се=0,01 моль/дм3
Установка титру натрій тіосульфату проводиться наступним чином. В конічну колбу наливають піпеткою 10 см3 розчину К7О3 або К2Сr2О7 Се=0,01 моль/дм3, добавляють 0,5 сухого КІ і 2 см3 концентрованої НСІ або 3 см3 Н2SO4, рідину перемішують, колбу закривають годинниковим склом (воронкою), вистоять 3 хвилини.
K2Cr2O7 + 4H2SO4 = K2SO4 + Cr2(SO4)3 + 4H2O + 3O
3O + 6KI + 3H2SO4 = 3K2SO4 + 3H2O + 3I2
Потім вміст колби титрують натрій тіосульфатом до блідо -рожевого відтінку
І2 + 6Na2S2O3 = 3Na2S4O6 + 6NaI
Після чого додають 1 см3 0,1% крохмалю і титрують до повного зникнення синього кольору .
Поправку розраховують за формулою (2.5)
, (2.5)
де n – об’єм розчину Na2S2O3 Се=0,01 моль/дм3 , витраченого на титрування 10 см3 розчину К7О3 або 10 см3 К2Cr2О7 Се=0,01 моль/дм3, см3
Допустима норма розчинного оксигену повинна бути до
4 мг/1000см3.
Висновок про відповідність показника вимогам НД
