3. Об’єкти соціально-педагогічної діяльності

Класифікаційна ознака	Види об’єктів
Кількість осіб	Одна особа Мала група (сім’я, формальні та неформальні групи, класний колектив) Велика група (громада)
Вікова група	Діти Молодь Особи зрілого віку Люди поважного віку
Типові проблеми: проблеми зі здоров’ям відхилення у поведінці (девіації) працевлаштування сирітство насилля сімейні стосунки	Люди з обмеженими функціональними можливостями, ВІЛ-інфіковані, особи, схильні до суїцидів Діти та молодь, схильні до правопорушень; особи, що мають різні види хімічної залежності; особи, які займаються проституцією Безробітні; молоді люди, які повернулися з місць позбавлення волі Діти, позбавлені батьківського піклування (біологічні та соціальні сироти) Діти та молодь, які стали жертвами фізичного, психічного та сексуального насильства Неблагополучні сім’ї

Пояснення

Об’єкти соціально-педагогічної діяльності – окремі особи чи соціальні групи, які потребують допомоги чи підтримки в процесі їх соціального становлення та розвитку.

Зважаючи на те, що кожна людина в певний період свого життя потребує більш повного задоволення своїх потреб та інтересів, стикається з окремими труднощами та проблемами можна говорити про те, що всі люди є потенційними об’єктами соціально-педагогічної діяльності. Тому не доцільно характеризувати їх лише за однією ознакою. Зараз у теорії та практиці соціально-педагогічної роботи розрізняють об’єкти соціально-педагогічного впливу за кількісними, віковими, статево-рольовими параметрами та змістом проблем, які є найбільш поширеними у практиці соціально-педагогічної діяльності.

Разом з поняттям “об’єкт“ в теорії та практиці соціально-педагогічної діяльності вживається термін “клієнт”. Це досить близькі за змістом, але не тотожні поняття. Клієнт – особа, яка звернулася з проханням про допомогу до відповідної соціальної служби чи спеціаліста і користується їх послугами.

Так, наприклад, коли соціальний педагог проводить бесіду про переваги здорового способу життя, учні класу є об’єктами соціально-педагогічної діяльності. Якщо після бесіди хтось з них в конфіденційній обстановці просить соціального педагога допомоги у позбавленні від певного виду хімічної залежності і спеціаліст починає індивідуальну роботу з підлітком, то в цій ситуації учень є клієнтом соціального педагога. Таким чином можна розглядати об’єкти соціально-педагогічної діяльності і як потенційних клієнтів фахівців соціальної сфери.

На думку багатьох вчених, те, що людина опиняється в положенні клієнта, можна пояснити такими найбільш типовими причинами:

• відсутність своєчасної соціальної підтримки;

• інфантилізм чи втрата надії на можливість зміни ситуації;

• обмежений адаптаційний потенціал індивіда;

• недостатній досвід у вирішенні певних питань.