МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Завідуюча кафедрою офтальмології:

Професор,дмн. Завгородня Н.Г.

ТЕМА:

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

ФУНКЦІЙ ОРГАНА ЗОРУ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

м. Запоріжжя

І. ОБГРУНТУВАННЯ ТЕМИ.

Інформацію про навколишнє середовище можна от­римати завдяки таким функціям органу зору як цент­ральний, периферійний, бінокулярний зір, кольоровідчуття, адаптація, акомодація та інше. Володіючи методиками їх досліджень, можна своєчасно виявити порушення функцій і встановити діагноз захворюван­ня на ранніх стадіях. Знання студентами анатомії та фізіології органа зору необхідні для розуміння характеру патологічних змін, які можна спостерігати при його захворюваннях. Тільки в порівнянні з нормою можна виявити патологію та розібратися у причинах і механізмі розвитку захворювання у конкретного хворого. Це дозволяє лікареві правильно поставити діагноз та виробити тактику лікування конкретного хворого, з урахуванням особливостей клінічного перебігу захворювання.

II. МЕТА ЗАНЯТТЯ.

Навчити студентів методів функціонального дослідження: гостроти зору;

периферійного зору, кольоровідчуття; бінокулярного зору; світловідчуття.

В кожному випадку дати пояснення, яка функція характеризує який відділ органа зору. Визначити гостроту центрального зору у дітей та дорослих з різної відстані, вміти записати ре­зультати дослідження; визначити периферійний зір контрольним методом та з допомогою периметрів, на кампіметрі, про­аналізувати отримані дані; визначити кольоровідчуття у дітей та дорослих, про­аналізувати отримані дані.

3. ПЛАН ТА ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ.

Організаційні питання (5 хв.).

Підготовчий етап: обгрунтування теми, її значення, мета заняття (5 хв.),

Основний етап: Самостійна робота студентів – ознайомитися з принципами побудови таблиць для дослідження гостроти зору у дітей та дорослих, поліхроматичних таблиць Рабкіна. Практично засвоїти методику дослідження гостроти зору у дітей та дорослих з різної відстані, вміти записати ре­зультати дослідження; визначити периферійний зір контрольним методом та з допомогою периметрів, на кампіметрі, про­аналізувати отримані дані; визначити кольоровідчуття, про­аналізувати отримані дані - (30 хв.), НДРС – реферати, малюнки, написання амбулаторних карток і т.д. (20 хв.).

Заключний етап: контроль кінцевого рівня знань по темі (використання контрольних питань, тестів), використання таблиць, задач, аналізів, R-знімків, рецептів лікарських препаратів (25 хв).

Завдання для самоконтролю, домашнє завдання (5 хв.).

IV. Матеріали для проведення заняття

Студент повинен знати:

	які скарги пред'являють хворі при захворюваннях органа зору;
	особливості збору анамнезу очного захворювання;
	особливості збору анамнезу життя у хворих з очною патологією;
	методику проведення зовнішнього огляду;
	методику огляду при фокальному (бічному) освітленні;
	методику огляду у прохідному світлі;
	методику проведення зворотньої офтальмоскопії;
	методику проведення прямої офтальмоскопії;
	методику проведення офтальмобіомікроскопії;
	зміни очного дна при гіпертонічній хворобі;
	зміни очного дна при цукровому діабеті.

Студенти вивчають: принципи побудови таблиць для дослідження гостроти зору у дітей та дорослих, поліхроматичних таблиць Рабкіна. Практично засвоюють методику дослідження гостроти зору у дітей та дорослих з різної відстані, записують ре­зультати дослідження; визначають периферійний зір контрольним методом та з допомогою периметрів, на кампіметрі, ­аналізують отримані дані; визначають кольоровідчуття, аналізують отримані дані - (30 хв.)

При вивченні теми слід знати :

1) Принцип побудови таблиць та методики визначення гостроти зору

Кут зору в 1' вважають за нормальну його гостроту і приймають за рівну одиниці (Visus =1,0). На сітківці цій величині відповідає ділянка в 0,004 мм2 — це приблизно діаметр колбочки ока (0,003 — 0,004 мм). Якщо зображення потрапить на дві колбочки, відокремлені третьою одна від одної, забезпечується окреме сприйняття двох точок. Точно визначити гостроту зору можна за мінімальним його кутом для даного ока, тобто мінімальною відстанню між двома точками, за якої вони сприймаються окремо.

Для визначення гостроти зору на практиці оперують здатністю органа зору розрізняти дрібні деталі предмета. Саме на цих двох принципах у 1862 р. гол­ландець Г.Снеллен запропонував таблицю для визначення го­строти зору. Усі літери в ній видно на певній відстані під кутом у 5', а їхні деталі —1'. Гостроту зору (Visus) визначають за формулою:

Visus = d / D де d — відстань від таблиці, а D — літера з рядка найдрібніших, про­читана на відстані d.

Сучасні таблиці для визначення гостроти зору складені за десятинною системою (пропозиція Монук'є). Найдрібніші літери в них видно під ку­том у 5' на відстані 5 м. Якщо обстежуваний прочитує останній рядок з цієї відстані, Visus = 1,0. Із кожним вищим рядком вона зменшується на 0,1.

Є таблиці, складені за принципом геометричної прогресії (таблиця В.Є.Шевальова). У наш час таблиці містять знаки, що їх легко розпізнати й назвати як дорослим, так і дітям. Це, наприклад, знак у виг­ляді літери "ш", обернений по-різному, кільця Ландольта з роз­ривами з будь-якого боку.

Якщо пацієнт з відстані 5 м не прочитує верхнього рядка знаків, Visus < за 0,1. Поступово наближаючи пацієнта до таблиці, з'ясовують, на якій відстані він зможе прочитати перший ряд. Якщо ця відстань становить 3м, то, за формулою Снеллена, гострота зору у цієї людини дорівнює 0,06. Отже, кожен метр відстані відповідає гостроті зору 0,02.

Якщо гос­трота зору нижча за 0,02, то зазначають — 1/оо, тобто безкінечно низький зір, а також з'ясовують, чи правильне сприймання світла. Якщо пацієнт чітко визначає напрям до джерела світла, то зазначають 1/∞ рг.сегtа — правильна проекція, а якщо ні — 1/∞ рг. in сегtа, тобто неправильна проекція світла. У разі, коли обстежуваний зовсім не відчуває світла, око абсолютно сліпе, то зазнача­ють Visus =0.