4.Пароніми, групи паронімів

Пароніми – слова, близькі за звучанням і різні за значенням. Різниця завжди в одну морфему

Бувають:

-синонімічні: важкий – тяжкий.

-антонімічні: прогрес – регрес, еміграція – імміграція, адресат – адресант

-семантичні (витрати, затрати)

-тематичні (компанія – кампанія)

«Словник труднощів української мови»

5.Правила використання іншомовних слів в діловому мовленні

6.Синоніми

В межах одного тексту синоніми не вживаються, бо це створює різночитання і двозначність. Синонімія не властива о-д стилю.

Синоніми поділяються на такі види:

-лексичні – абсолютні, тотожні за значенням

-значеннєві – які мають різні відтінки в своїх значеннях (атестувати – характеризувати)

-стилістичні – в різних контекстах, стилях мовлення (теревенити – говорити, відмітив – сказав)

-синтаксичні – різні синтаксичні конструкції, які виражають одну думку (сполучникове речення перебудовується в сполучникове)

Д.З. усне ділове мовлення (вимоги до нього, телефонна ділова розмова (бесіда), нарада, презентація в професійній сфері) (етикет, фрази). Принести зразок о-д стилю, довести що це о-д стиль, який пыдстиль

Д.з. ох-зувати культуромовний аспект телефонного маркетингу (тезовий конспект) (опитування, анкетування, продажі по телефону)

Морфологічні норми українського ділового мовлення

1.Особливості вживання іменників

2.Особливості вживання прикметників

3. Особливості вживання займенників

4. Особливості вживання числівників

5. Особливості вживання дієслів та дієслівних форм

1.Особливості вживання іменників

Офіційно діловий стиль твориться переважно на іменниковій основі. Тому що за допомогою книжних слів без емоційного забарвлення передається інформація у писемному і усному діловому мовленні.

Вживаються конкретні і абстрактні іменники.

1)Конкретні:

-назви істот – (директор, видавець)

-назви неістот – (група, видавництво).

Виражають імена людей, їх посади, географічні назви, установи, організації, назви СМІ, художніх творів.

Збірні іменники на позначення сукупності однакових або подібних понять, істот вживаються дуже рідко (збірні замінюємо іменниками у множині).

Віддієслівні іменники: дають загальне уявлення про дію, не називаючи її (операція – оперувати), поєднують в собі ознаки іменника і дієслова.

Нанизування іменників у цілі конструкції: поєднання 3-4 іменників поруч, якщо більш – трансформуємо речення, щоб воно не складалося лише з одних іменників.

Не можна створювати двозначні фрази (контроль бухгалтерії – бухгалтерія здійснює контроль – над бухгалтерією здійснюється контроль)

Назви осіб за місцем проживання, роботи передаються тільки складними найменуваннями, що надає тону офіційності (не львів’яни – мешканці Львова)

Назви посад, статусів осіб, як і професій, вживаються в чоловічому роді. Хоча можуть існувати паралельні форми в жіночому роді (не властиві о-д стилю).

Якщо в реченні є вказівка на стать – узгоджуємо в жіночому.

Головний технолог Радзієвська дозволила. Головний технолог дозволив.

Відмінювання іменників в давальному відмінку:

Немає бути збігу однакових закінчень –у, у: начальнику Ковальчукові, начальнику Ковальчук