Визначення хімічної речовини в повітрі

         Вміст хімічної речовини в повітрі розраховують по формулі:

                            Х = (a  x V₁) / (V x V₀)  мг/м³,

де а – кількість речовини, знайденої в аналізованому об’ємі проби, мкг; V₁ –загальний об’єм проби, см³; V – об’єм проби, взятий для аналізу, см³; V₀ –об’єм аспірованого повітря, приведений до нормальних умов, дм³.

         Об’єм повітря, який аспірований при відборі проб (V_t), приводять до стандартних умов: температурі повітря 20 ⁰С (0 ⁰С) і барометричному тиску 760 мм рт.ст. за формулою:                    V₂₀ = V_t (273 + 20) B / (273 + t) 760;

 

                            V₀ = V_t 273 B / (273 + t) 760.

         Якщо при відборі проб використовують вакуумний спосіб, то приведення об’єму повітря до нормальних умов (V₀) проводять за формулою:

                            V₀ = V_c 273 (B – P) / (273 + t) 760,

де V_t – об’єм повітря, який відібраний в виробничих умовах, дм³; В – атмосферний тиск, мм рт. ст.; t – температура повітря при відборі повітря, ⁰С; V_c – об’єм посуду, дм³; Р – залишковий тиск, мм рт.ст.

 

Оцінка штучної вентиляції приміщення

Вміст вуглекислоти в повітрі приміщень є найважливішим критерієм ступеня його забруднення. Сама по собі вуглекислота в тих кількостях, в яких вона може накопичуватися в приміщеннях, не здатна заподіяти шкоду організму. В той же час вуглекислота є вельми чутливим і легко визначуваним непрямим показником забруднення повітря приміщень залежно від присутності людей, оскільки паралельно із збільшенням її змісту спостерігається одночасно накопичення в повітрі смердючих газів (летючі органічні кислоти жирного ряду, меркаптан, сірководень, вуглеводні і ін.) і погіршення фізичних властивостей повітря.

Таким чином, визначаючи зміст вуглекислоти в повітрі, можна, до певної міри, судити про полягання повітря в даному приміщенні.

Експрес-метод визначення СО₂ в повітрі грунтується на реакції вуглекислоти з розчином соди. В шприц обємом 100 мл. набирають 20 мл. 0,005% р-ну соди з фенолфталеїном, що має рожеве забарвлення. Потім засмоктують 80 мл повітря і струшують на протязі 1 хв. Якщо розчин не знебарвлюється, то повітря обережно витискають з шприца і знову набирають порцію повітря і струшують ще 1 хв. Так операцію проводять 3-4 рази. Якщо розчин після цього не знебарвився, то повітря добавляють невеликими порціями (по 10-20 мл) до повного знебарвлення при активному струшуванні шприца. Знаючи загальний обєм повітря, що пройшов через шприц, концентрацію СО₂ визначають по таблиці 1.

                                                                                               Таблиця 1

Залежність вмісту СО₂ в повітрі від об’єму повітря, що знебарвило 20 мл 0,005 % розчин соди

Обєм повітря, мл	Концентрація СО2 ,	Обєм повітря, мл	Концентрація СО2, 	Обєм повітря, мл	Концентрація СО2,
80	3,20	330	1,16	410	0,84
160	2,08	340	1,12	420	0.80
200	1,82	350	1,08	430	0,76
240	1,56	360	1,04	440	0,70
260	1,44	370	1,00	450	0,66
280	1,36	380	0,96	460	0,60
300	1,28	390	0,92	470	0,56
320	1,20	400	0,88	480	0,52

Для оцінки ступеня забруднення повітря в приміщенні необхідно знати і число мікробних тіл в 1м.³ повітря. Чистота повітря по показниках бактеріологічного дослідження проводиться по таблиці 2.

                                                                                  Таблиця 2.

Оцінка чистоти повітря по показниках бактеріологічного дослідження в різні періоди року.

Оцінка повітря	Вміст мікроорганізмів в 1м.3 повітря.
	Всього	Гемолітичний стрептокок	Всього	Гемолітичний стрептокок
	Літній період		Зимовий період
Чисте	менше 1500	менше 16	менше 4500	менше 36
Помірно забруднене	1500 - 2500	16-35	4500-7000	36-125
Забруднене	Більше 2500	більше 35	більше 7000	більше 125

Ступінь забруднення повітря в кількості оцінюється шляхом співставлення концентрації СО₂ і числа мікробних тіл в 1м ³ повітря з відповідними нормативами.