Симптоми

Нервове виснаження характеризується трьома ознаками. Перша ознака - фізичне виснаження. Людина відчуває недо­статність сил, хронічну перевтому і загальну слабкість. Сома­тичні симптоми включають частий головний біль, м'язове на­пруження в плечах і шиї, біль в попереку, погіршення апетиту і зниження ваги тіла, а також проблеми зі сном. Наприклад, людина може відчувати втому протягом дня, але не може зас­нути вночі. Друга ознака - емоційна перенапруга, що виражається в розвитку депресії і безпомічності. Сім'я і друзі стають ще од­ним тягарем, а не джерелом підтримки. У екстремальних ви­падках людина починає думати про самогубство.

Третя ознака - психічна перенапруга. У людини з'являєть­ся негативне ставлення до себе, роботи, інших людей, а також до життя взагалі. Поява деяких із цих симптомів або періодич­на поява їх у сукупності є небезпечною ознакою. Якщо ці ознаки виявляються на ранній стадії, люди можуть перегляну­ти своє життя, оцінити свої пріоритети на роботі і вдома і реа­лізувати позитивні механізми, які можуть допомогти їм вийти з такої ситуації. Нервове виснаження розвивається повільно, проходить декілька стадій, які можна назвати тривогою, опором і оста­точним виснаженням. У стадії тривоги людина використовує захисні механізми, щоб справитися з повсякденними стресами і підтримати рівень працездатності. Проте в міру наростання обурення і конфлікту людина вступає в стадію опору і стає цинічною, негнучкою, ізолюється від суспільства. Якщо не пу­стити в хід позитивні механізми, які допомагають справитися з ситуацією, людина входить у стадію остаточного виснаження і відчуває найбільш важкі його симптоми. Там, де сестри страждають нервовим виснаженням, дог­ляд за пацієнтами здійснюється чисто формально і йому не приділяється належна увага.Причини

Було проведено декілька досліджень з метою вивчення причин нервового виснаження серед сестер. Були виявлені наступні фактори, які сприяють розвитку нервового висна­ження:

31. щоденна конфронтація зі смертю (зупинка серця в опе­раційній);

32. велика кількість хворих та неможливість забезпечити якісний їх догляд (через скорочення бюджетних асигнувань і недостатню кількість персоналу);

33. нездатність особисто відповідати стандартам фахової підготовки, оскільки все більше і більше часу доводиться про­водити на роботі (наприклад, понаднормова робота чи занадто велика кількість викликів);

34. надмірний тиск керівництва з метою завершення зав­дань у більш короткі терміни;

35. вигляд крові та різних екскрементів;

36. рутинна й одноманітна робота (наприклад, добір необхід­ного інвентаря для догляду за пацієнтом, обладнання опера­ційної);

37. наявність умов, які мають негативний вплив (наприклад, відсутність підтримки зі сторони сестринського керівництва у випадках образливих дій лікаря, відсутність можливостей для фахового росту);

38. відсутність гідної оцінки з боку пацієнтів (що особливо характерно для операційних сестер, оскільки, вони, як пра­вило, менше контактують із пацієнтами);

39. поява стресу через необхідність йти в ногу з техноло­гією, що постійно вдосконалюється.