Тема 4. Система показників в економічному аналізі

Система показників — впорядкована їх множина, в якій кожен показник дає кількісну чи якісну характеристику певної сторони господарської діяльності, має властивості звідності і подільності, пов'язаний з іншими, але не дублює їх.

На різних стадіях показники можуть виконувати різні функ­ції: результату роботи, фактора формування, ознаки зміни, кінце­вої мети, проміжного наслідку тощо. Деколи доводиться об'єдну­вати їх і виводити так званий інтегральний показник.

Для повного охоплення об'єктів аналізу і його логічної послі­довності систему показників класифікують за різними ознаками.

За змістом досліджуваних явищ показники поділяють на кіль­кісні й якісні.

За характером відображення аналізованих процесів показники поділяють на натуральні, вартісні і трудові.

За способом виміру є абсолютні і відносні показники.

За ступенем охоплення виділяють загальні і часткові показни­ки.

За системою планування є показники, які плануються самим підприємством, і показники, на які дається замовлення чи укла­дається договір.

У практиці аналітичної роботи можливі і деякі інші класифі­кації показників, однак ми намагались навести найважливіші для сільського господарства, враховуючи при цьому існуючу систему обліку і звітності.

Тема 5. Зв’язок аналізу з іншими науками і дисциплінами

Процес диференціації наук діалектично пов'язаний з їх інтеграцією. Це сприяло тому, що сформувавшись в самостійну науку, економічний аналіз комплексно та системно використовує дані, а в окремих ситуаціях способи та прийоми дослідження, притаманні іншим економічним і неекономічним наукам.

Поглиблення аналітичної роботи на різних рівнях господарської системи зумовили необхідність інтеграції розрізнених форм економічного аналізу, характерних для облікових наук (бухгалтерський облік, статистика, планування), науки управління (менеджменту). Саме функціональна диференціація науки управління зумовила необхідність виділення економічного аналізу як для обґрунтування та оцінки управлінських рішень, так і для реалізації завдань інших функціональних систем знань (планування, обліку, контролю тощо).

Виникнення економічного аналізу на межі таких наук як економіка, фінанси, маркетинг, менеджмент, бухгалтерський облік, статистика спричинило те, що без знань з економічних дисциплін неможливо провести глибокі аналітичні дослідження. Тісні зв'язки економічного аналізу також із менеджментом, маркетингом, плануванням, для яких він є певною методологічною базою, елементом методики.

Теоретичною і методологічною основою всіх економічних наук, у тому числі й економічного аналізу, є економічна теорія.

Тема 6. Економічний аналіз у системі управління виробництвом

Предмет науки управління сільськогосподарським вироб­ництвом може реально і дієво працювати лише у тісному взаємо­зв'язку з економічним аналізом. Останній одержує від цього по­тужний стимул для свого подальшого розвитку і вдосконалення.

Управління в сільськогосподарських структурах різних ви­дів і форм власності здійснюється через прийняття і реалізацію відповідних рішень.

Підставою для прийняття уп­равлінського рішення повинен стати глибокий і ком­петентний аналіз інформації про стан виробницт­ва, процесу чи ситуації.

В основу аналізу інформації для прийняття управлінського рішення слід покласти визначення розмірів і динаміки відхилень досліджуваних показників від прогнозованих, нормативних, бажа­них чи попередньо обгрунтованих.

Наступний етап дій по виробленню і прийняттю управлінсько­го рішення — аналіз варіантів (альтернатив). Він викликаний тим, що в умовах великої кількості взаємно переплетених факто­рів і причинно-наслідкових зв'язків, що впливають на результати роботи керованої системи, треба охопити їх якнайбільшу кількість у різних співвідношеннях.

Отож, перед аналітичною службою, бюро економічного аналі­зу чи групою спеціалістів треба поставити завдання розробити п'ять можливих способів подолання проблемної ситуації (міні­мально — три). Кожен з них слід всебічно проаналізувати, ви­бравши найкращий з точки зору критерію регулювання госпо­дарської діяльності. Ним може бути максимум продукції, прибут­ку, мінімум витрат або мінімум тривалості негативних відхилень. Безперечно, доведеться провести аналіз цілої системи відповідних показників, врахувати необхідні додаткові вкладення на органі­зацію передбачуваних змін, реорганізацій чи підвищення інтенси­фікації, приріст продукції або доходів тощо.

Загалом, аналіз варіантів (альтернатив) є не тільки необхід­ною, а й головною ланкою, без якої не може бути й мови про об­грунтованість управлінського рішення.