3. Клінічні симптоми при захворюваннях органів травного каналу.

- Можливі проблеми пацієнта: блювання, аспірація блювотних мас, метеоризм, закрепи тощо.

- Спостереження та догляд за пацієнтом.

Проблеми пацієнтів при порушенні функцій травного каналу.

Біль у животі – ознака захворювань органів черевної порожнини (шлунка, 12-палої кишки, печінки, жовчного міхура, підшлункової залози, кишок, селезінки, захворювання та ушкодження очеревини, гостра хірургічна патологія). Болі виникають внаслідок спазму гладеньких м'язів травних органів при подразненні їх больових рецепторів різними зовнішніми чинника­ми - харчові продукти, лікарські засоби, мікроби, отруйні і токсичні речовини, а також внутрішніми факторами - гістамін, вільні радикали, серотонін, аутоімунні комплекси, алергени, перекисні сполуки, продукти недоокисленого обміну речовин, які утворилися в процесі розвитку різноманітних патологічних про­цесів.

Класифікація проявів болю:

За особливостями прояву розрізняють болі ниючі, колючі, стискуючі, оперізуючі, здавлюючі.

За інтенсивністю вирізняють: помірні, інтенсивні, надмірні, приступоподібні болі.

Болі можуть проявлятися генералізовано (по всьому животу), або відчуватись лише в окремих його ділянках, виникати натще або в інші періоди доби, зокрема, вночі (голодні, нічні бо­лі), відчуватися хворими постійно або епізодично, віддавати (іррадіювати) в інші ділянки тулуба (лопатки, шия, поперек, під ключиці).

Медсестринські втручання при болю в животі:

• вкласти хворого в ліжко;

• викликати лікаря;

• спостерігати за його станом і положенням у ліжку.

Забороняється:

• прикладати хворому грілку при болю нез’ясованого походження;

• ставити клізми;

• давати ліки без призначення лікаря.

Відрижка – це раптове видалення повітря або шлункового вмісту зі стравоходу або шлунка в ротову порожнину. Це частий симптом різних хвороб шлунка, дванадцятипалої кишки, печінки, жовчного міхура, підшлункової залози, може бути наслідком аерофагії (ковтання надлишку повітря при швидкій їді, неврозах), порушення прохідності воротаря, різкого опущення шлунка, гастриту.

Для тамування відрижки застосовують теплові процедури на епігастрій (грілку, напівспиртовий компрес, приймають півсклянки теплого водного настою квіток ромашки, листя м’яти перцевої, плодів кропу запашного, коренів валеріани). Пацієнту рекомендують вживати мінеральну воду, розчин магнезії.

Згага (печія) – відчуття печіння в ділянці стравоходу або епігастрію, яке виникає внаслідок потрапляння кислого вмісту шлунка в стравохід. Найчастіше печія з'являється у хворих з підвищеною секреторною активністю шлунка, однак вона може відчуватися і у хворих з нормальною і навіть зни­женою кислотністю шлункового вмісту, що зумовлено порушенням евакуаторної функції шлун­ка та спричинює викид шлункового вмісту в порожнину рота. У деяких хворих печія виникає при вживанні цукру, меду, чорного хліба, жирної, солоної їжі.

Зменшити відчуття печії можна за допомогою харчових продуктів, які містять у своєму складі слиз або лужні компоненти,— молоко, свіжі вершки, ряжанка, кисіль, рослинна олія, білок курячого яйця, відвар насіння льону, коренів солодки. Їсти треба малими порціями, не вживати грубу, гарячу, дуже кислу, солону, солодку, жирну їжу. Нейтралізувати соляну кислоту шлункового вмі­сту можна вживанням лужних мінеральних вод — Боржомі, По­ляна Квасова, Єсентуки, Лужанська.

Гикавка – раптовий інтенсивний вдих зі своєрідним звуковим супроводженням, спричинений судомним скороченням діафрагми. Гикавка може виникнути внаслідок подразнення діафрагмального нерва при захворюваннях печінки, шлунка, кишечнику, селезінки. Іноді гикавка проявляється приступоподібно, тривалість приступів — від кількох хвилин до декількох днів.

З метою зменшення гикавки можна використати сублінгвальний прийом валідолу або нітрогліцерину, надавити рукою на епігастральну ділянку, короткочасно затримати дихання на висоті глибокого вдиху.

Порушення апетиту: у пацієнтів з захворюваннями органів травлення частіше знижений апетит, що пов’язане зі страхом виникнення болю.

Важливо переконати хворого у необхідності приймання їжі відповідно призначеної дієти у необхідному об’ємі, пояснити йому роль регулярності у прийманні їжі, необхідність дотримання режиму харчування, як лікувального фактора. Сприяти створенню необхідних гігієнічних і естетичних умов харчування пацієнтів.

Нудота — неприємне відчуття дискомфорту в епігастральній ділянці, яке супроводжується надмірним слиновиділенням, фізичною слабкістю, позивом до блювання. Нудота є однією із специфічних суб'єктивних симптомів при різних гострих і хронічних захво­рюваннях органів травлення, може супроводжувати ви­разкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, гострий і хронічний гастрит, хронічний холецистит, гепатит, панкреатит, онкологічні хвороби органів травлення.

При появі нудоти необхідно заспокоїти хворого, дати йому випити прохолодної води в суміші із кількома краплями на­стойки м'яти, запропонувати прийняти під язик таблетку валідолу, забезпечити до­ступ у палату свіжого повітря, обмежити хворого від зайвих розмов. При тривалій нудоті слід викликати лікаря.

Блювання – це рефлекторний акт, який обумовлений збудженням блювотного центру і супроводжується мимовільним викиданням вмісту шлунка через стравохід, рот, іноді носові ходи. У деяких ви­падках блювання виникає як захисний рефлекторний акт, спрямований на видалення із шлунка недоброякісної їжі, отруйних, токсичних речовин, кислого шлункового вмісту.

Може бути центрального походження (пухлини мозку, гіпертонічна хвороба, струс мозку) після блювання полегшення не настає; периферичного (внаслідок захворювань травного каналу, отруєння) після блювання настає полегшення.

Медсестринські втручання при блюванні:

• хворого посадити або вкласти на бік (для профілактики аспірації блювотних мас);

• груди і коліна закривають рушником;

• підставляють миску або лоток;

• якщо у хворого є протези, їх виймають;

• після блювання хворому дають прополоскати рот водою, протирають губи;

• якщо виникає запаморочення – дають понюхати нашатирного спирту;

• проти блювотних подразнень можна дати хворому м’ятних крапель на воді, ковток холодної води, шматочок льоду.

При блюванні в непритомному стані:

• хворого нахилити на бік, забравши при цьому подушку і опустивши підголівник (для профілактики аспірації блювотних мас);

• рукою підтримувати голову пацієнта;

• до рота підставити лоток і підкласти клейонку;

• залишки блювотних мас видалити за допомогою електровідсмоктувача або гумового балона.

Гостра шлункова і кишкова кровотечі:

І період (латентний) – настає з моменту надходження крові у шлунок або кишечник. Характеризується загальними симптомами крововтрати: шум у вухах, запаморочення, загальна слабкість, холодний піт, часте серцебиття, зниження АТ, непритомність.

ІІ період (явний) – поява блювання з кров’ю та чорних рідких випорожнень (мелена). При кровотечах з дистального відділу товстої кишки спостерігається свіжа кров на поверхні калу. Бувають приховані хронічні кишкові кровотечі, які виявляються реакцією на заховану кров.

Медсестринські втручання при гострій шлунково-кишковій кровотечі:

• заспокоїти пацієнта;

• заборонити вживати їжу та рідину;

• на живіт покласти міхур з льодом;

• викликати лікаря («швидку допомогу»);

• застосовують коагулянти.

Промивання шлунку: проводять за допомогою товстого шлункового зонда, скляного перехідника, гумової трубки і лійки. Використовують 10-12 л води Т⁰ 28-32 ⁰С, або слабкий розчин перманганату калію. При отруєні лугами шлунок промивають 0,1% розчином лимонної кислоти, при отруєнні кислотами – 2% розчином соди.

Показання:

1. Отруєння лікарськими препаратами, недоброякісною їжею, грибами.

2. Стеноз воротаря шлунку, який супроводжується затримкою їжі.

3. Ендогенна інтоксикація.

4. Атонія шлунку з явищами застою харчових мас.

5. Гострий гастрит.

Протипоказання:

1. Органічні звуження стравоходу.

2. Гостра шлунково-кишкова кровотеча.

3. Важкі хімічні опіки слизової оболонки глотки, стравоходу шлунка.

4. Інфаркт міокарда.

5. Розлади мозкового кровообігу.

6. Цироз печінки.

Під час промивання шлунка медична сестра слідкує за станом хворого і промивними водами. При появі там прожилок крові необхідно про це повідомити лікаря та припинити процедуру.

Промивання шлунка беззондовим методом

Здійснюється в домашніх умовах. Дають пацієнтові випити 2-3 склянки перевареної води або блідо-рожевого розчину калію перманганату і пропонують штучно викликати блювання шляхом надавлювання пальцями на корінь язика, а також подразнення задньої стінки глотки. Протипоказаний при отруєнні кислотами та основами.

Збирання блювотних мас і промивних вод шлунка для дослідження.

За вказівкою лікаря блювотні маси збирають у чистий посуд з широким горлом і кришкою. Виписують направлення, де зазначають: ПІБ пацієнта, відділення, № палати, мету дослідження, дату.

Першу порцію промивних вод виливають у приготовлений чистий посуд, закривають кришкою, супроводжують направленням.

Спостереження та догляд за пацієнтами з хворобами шлунка та дванадцятипалої кишки

Гострий гастрит

Хворому промивають шлунок, призначають постільний режим протягом доби, обмежують споживання їжі протягом 1-2 днів з наступним переходом на слизисту дієту (№1а) з подальшим розширенням (№1б, №1). Забороняється груба, жирна їжа, гострі приправи. Хворому дають багато питва. За наявності болю у надчеревній ділянці кладуть грілку на живіт.

Гастрит з пониженою кислотністю

Таким хворим призначають під час їди вживати хлоридну кислоту з пепсином або шлунковий сік. Їм дають бульйони, компоти, годують часто, невеликими порціями. Протипоказана жирна, солона, смажена, з додаванням прянощів їжа, молоко (дієта №2). Заборонено алкоголь. Продукти рублені або протерті, призначають мінеральні води (єсентуки №17 або №4, миргородську) по півсклянки за 30 хв до їди.

Гастрит з підвищеною кислотністю

Хворі повинні дотримуватись дієти №1, їжа подріблена, помірно тепла, виключають кислу, солону їжу, прянощі, смажені та жирні продукти. Для зниження кислотності призначають тепле молоко, мінеральні води (боржомі, лужанську).

Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки

Необхідно стежити за характером блювотних мас. Дотримання дієти №1, якщо у хворого виникає біль у ночі, необхідно заздалегідь приготувати солодкий чай, сухарі. Їжа подріблена, тепла, багата на вітаміни. Виключають смажені продукти, заборонено алкоголь. Проміжки між прийомами їжі не більше 4 год. За 1 год. до сну легка вечеря.

Можливі проблеми пацієнта при захворюваннях кишок:

Болі у кишечнику зумовлені спаз­мом гладеньких м'язів внаслідок подразнення інтерорецепторів кишки запальним процесом, токсичними продуктами, порушен­нями функціональної (перистальтичної) діяльності тонкої і товстої кишок.

Метеоризм — відчуття здуття, розпиран­ня живота, зумовлене надмірним газоутворенням у кишечнику. Метеоризм — один із про­відних симптомів гострих і хронічних захворювань шлунка, під­шлункової залози, тонкої або товстої кишки. Іноді може спричинитись функціональними порушеннями у діяльності нервової системи.

Причини:

• порушення рухової функції кишок внаслідок падіння тонусу і непрохідності;

• зовнішньосекреторна недостатність підшлункової залози;

• дисбактеріоз;

• перші дні після операцій на органах травного тракту, малого тазу;

• посилене газоутворення яке обумовлене зловживання рослинною їжею зі значним вмістом клітковини;

• зниження всмоктування газів кишок при їх нормальному утворенні;

• аерофагія;

• переїдання.

Медсестринські втручання при метеоризмі:

- в діє­ті обмежують вміст вуглеводів, свіжий хліб, солодощі, горох, квасолю, капусту, рекомендують стіл № 3.

- з вітрогінною метою використовують активо­ване вугілля, або карболен (0,5 - 1 г тричі на день), водну витяжку квіток ромашки, або плодів кропу.

- при тривалій затрим­ці газів у кишечнику застосовують газовідвідну трубку (вводять на 25-30 см, її можна тримати у кишці до 2 год., за необхідності через 1-2 год. процедуру повторюють).

Пронос — збільшення частоти випорожнен­ня кишечнику калом із рідкою консистенцією. Проносами су­проводжуються інфекційні захворювання кишечнику (ентерит, коліт), недуги шлунка і підшлункової залози із зни­женням їх секреторної активності, при надмірній чутливості ки­шечнику до деяких харчових продуктів (молоко, овочі).

Про появу у хворого проносу сповіщають лікаря. Калові маси відправляють на дослідження, до встановлення причини проносу хворого ізолюють. При встановленні діагнозу інфекційного захворювання кишеч­нику хво­рого госпіталізують в інфекційне відділення, а до санепідстанції терміново (не пізніше 12 год.) відправляють екстрене пові­домлення.

Медсестринські втручання при проносі:

• хворого укладають в ліжко, підкладають пелюшку, клейонку, забезпечують судном, регулярно змінюють натільну і постільну білизну.

• проводять ретельний туалет ділянки заднього проходу після кожного випорожнення. При ознаках запалення шкіри або слизової оболонки цієї ділянки її змащують стерильною обліпиховою олією, синтоміциновою емульсією.

• призначають регідрон, імодіум.

• дієта з достатньою кількістю білків, вітамінів, обмежують вуглеводи, олії, молоко, смажені страви, продукти, багаті на жорстку кліт­ковину.

• з протипроносною метою пропонується застосування водних витяжок рослин, які містять у своєму складі дубильні речови­ни, а також такі, які проявляють в'яжучу і протизапальну дію, — шишки вільхи, кора дуба, гравілат, калган, ожина, кизил.

Закріп – тривала затримка калу в кишках (понад 48 год.).

Види:

1. Атонічний – виникає внаслідок зниженої моторної діяльності кишок.

2. Спастичний – виникає внаслідок спастичного стану товстої кишки.

3. Органічний – пов'язаний з механічною перепоною в кишечнику.

4. Функціональний – виникає внаслідок легкозасвоюваної їжі, гіподинамії.

Закріп може спричинити не лише порушення діяльності кишечнику, але й негативно вплинути на перебіг серцево-су­динних захворювань, органів дихання, сечовидільної системи. Хворим рекомендують збільшення об'єму фізичних вправ, ран­кову гімнастику, масаж живота. У дієтичному харчуванні за­стосовують продукти з вмістом значної кількості клітковини (буряки, чорнослив, банани), а також водні витяжки із рослин з послаблюючою активністю (олександрійський лист, інжир, жостір, ревінь).

Для очищення нижніх відділів кишечнику від калових мас застосовують клізми — очисну, олійну, гіпертонічну, а верхніх — сифонну.

Клізми: види, показання, протипоказання.

Клізми – введення в нижній відділ товстої кишки через анальний отвір різних рідин з діагностичною і лікувальною метою.

Якість постановки клізми і її ефект залежить від такту, професійної вправності і відповідальності медичної сестри. Треба добре пояснити хворому необхідність виконання призначеної лікарем процедури, отримати згоду пацієнта. Якщо хворий може і йому дозволено ходити, то його супроводжують у спеціально призначену кімнату, обладнану кушеткою. Якщо клізму необхідно поставити в палаті, бажано відгородити ширмою від інших хворих. Після процедури ділянку анального отвору обмивають, обсушують, хворого вкладають у ліжко, палату провітрюють.

Види клізм:

1. Очисна

2. Сифонна

3. Послаблюючі: олійна, гіпертонічна, емульсійна.

4. Медикаментозні:

А) місцевої дії (олійні, крохмальні, настій ромашки)

Б) загальної дії (коли не можна ввести ліки перорально або парентерально)

5. Краплинна.

Очисна клізма: ставиться за допомогою Кухля Есмарха, гумової трубки, затискача, наконечника. Використовують 1-1,5 л води, при атонічних закрепах Т⁰ 18-20⁰С, при спастичних 38-40⁰С, в інших випадках 25-30⁰С. Наконечник вводять на 3-4 см до пупка і на 6-7 см паралельно хребта. Просять пацієнта затримати воду на 10 хв.

Показання:

1. Закріп.

2. Підготовка проділь до пологів.

3. Підготовка хворих до планових операцій на органах травного тракту та малого тазу.

4. Підготовка хворих до рентгенологічних та ендоскопічних обстежень органів травного тракту, малого тазу.

5. Для видалення токсичних речовин при отруєннях.

6. Перед ректальним введенням лікарських засобів.

Протипоказання:

1. Гострі хірургічні захворювання органів черевної порожнини (гострий апендицит).

2. Гострі запальні та виразкові ураження слизової оболонки кишечнику.

3. Тріщини заднього проходу.

4. Кровоточивість гемороїдальних вен.

5. Шлунково-кишкова кровотеча.

6. Розпад пухлини товстої кишки.

7. Випадіння прямої кишки.

8. Перші дня після операцій на органах травного каналу.

9. Тяжка серцева недостатність.

Сифонна клізма: ставиться за допомогою товстого шлункового зонда, скляного перехідника, лійки, гумової трубки. Використовують 10-12 л води Т⁰ 35-37⁰С. Зонд вводять на 30-40 см і промивають кишечник до чистих промивних вод.

Показання:

1. при динамічній і механічній кишковій непрохідності

2. у разі неефективності очисних клізм

3. тяжкі отруєння і інтоксикації

4. підготовка пацієнта до операцій на товстому кишечнику.

Протипоказання:

1. Гострі хірургічні захворювання органів черевної порожнини (гострий апендицит).

2. Гострі запальні та виразкові ураження слизової оболонки кишечнику.

3. Тріщини заднього проходу.

4. Кровоточивість гемороїдальних вен.

5. Шлунково-кишкова кровотеча.

6. Розпад пухлини товстої кишки.

7. Випадіння прямої кишки.

8. Перші дня після операцій на органах травного каналу.

9. Тяжка серцева недостатність.

10. Тромбоз чи емболія судин брижі.

Олійна клізма: ставиться за допомогою газовідвідної трубки, грушоподібного балона. Використовують 50-100 мл олії, підігрітої до Т⁰ 37-38⁰С. Газовідвідну трубку вводять на 10-15 см, проносний ефект настає через 10-12 год.

Показання:

1. Стійкі закрепи спастичного характеру.

2. Запальні та виразкові процеси товстого кишечнику.

3. В перші дні після операцій на органах черевної порожнини.

4. Після пологів

Гіпертонічна клізма: ставиться за допомогою газовідвідної трубки, грушоподібного балона. Використовують 50-100 мл 10% гіпертонічного розчину натрію хлориду або 25-30% розчину магнію сульфату, підігрітого до Т⁰ 37-38 ⁰С. Газовідвідну трубку вводять на 10-15 см, проносний ефект настає через 20-30 хв.

Показання:

1. атонічний закріп,

2. парез кишечнику після оперативних втручань на органах черевної порожнини,

3. універсальні набряки.

Протипоказання:

1. запальні та виразкові процеси у нижньому відділі товстої кишки.

Емульсійна клізма дає добрий спорожнювальний ефект. Готують 2 склянки настою ромашки, потім змішують жовток одного яйця з чайною ложкою соди і заливають настоєм ромашки, додають 2 столових ложки вазелінової олії або гліцерину. Грушоподібним балоном емульсію вводять у пряму кишку.

Протипоказання:

1. Гострі хірургічні захворювання органів черевної порожнини 9гострий апендицит).

2. Гострі запальні та виразкові ураження слизової оболонки мішечника.

3. Тріщини заднього проходу.

4. Кровоточивість гемороїдальних вен.

5. Шлунково-кишкова кровотеча.

6. Розпад пухлини товстої кишки.

7. Випадіння прямої кишки.

8. Перші дня після операцій на органах травного каналу.

9. Тяжка серцева недостатність.

10. Тромбоз чи емболія судин брижі.

Медикаментозні клізми: використовують для введення ліків через пряму кишку, де вони всмоктуються через гемороїдальні вени і швидко надходять у кров, обминаючи печінку. За 30-40 хв. до клізми з ліками ставлять очисну клізму. Виконують за допомогою грушоподібного балона або шприца Жане з катетером. Використовують 50-100 мл настою ромашки, обліпихової олії, снодійні, знеболюючі, протисудомні засоби, підігріті до 40 ⁰С. Має протизапальну та обволікаючу дію, застосовують при запальних процесах товстого кишечнику, закрепах у тяжкохворих.

Краплинна клізма: ставиться за допомогою системи для в/в вливань, шлункового зонда або газовідвідної трубки. Використовують 1-2 л рідини (5% розчин глюкози, 0,9% розчин натрію хлориду) підігрітої до 40-42⁰С. Застосовують із замісною метою при неможливості вводити ліки іншим шляхом.

Спостереження та догляд за пацієнтами при захворюваннях кишок

Ентерит та коліт. В період загострення хворого вкладають в ліжко, при проносі напувають теплим чаєм без цукру. За призначенням лікаря випорожнення відправляють до лабораторії. Здійснюють туалет відхідника, змащують вазеліновою олією. При проносі дієта №4, багато питва.

При наявності закрепу пацієнтові призначають дієту №3, не обмежують рідину.