2. Клінічні симптоми захворювань кровообігу.

- Можливі проблеми пацієнта: біль у серці, запаморочення, брадикардія, тахікардія, аритмія, гіпотензія, гіпертензія тощо.

- Спостереження та догляд за пацієнтом.

Пульс та його характеристики.

Пульс – це поштовхоподібні коливання стінок артерій внаслідок руху крові і зміни тиску в судинах при кожному скороченні серця. за характером пульсу можна визначити стан серцево-судинної системи і загальний стан пацієнта. Характер пульсу залежить від діяльності серця і стану артерій, змінюється при психічному збудженні, фізичній роботі, коливаннях навколишньої температури, при дії введених лікарських препаратів, алкоголю.

Розрізняють пульс: артеріальний, венозний, капілярний, центральний (на аорті, сонних артеріях), периферичний (на променевих артеріях, тильного боку стопи). Частіше пульс досліджують методом пальпації на: сонній, скроневій, підключичній, променевій, стегновій, ліктьовій, підколінній, задній великогомілковій артеріях, тильній артерії стопи.

Характеристика параметрів пульсу:

1. Частота – кількість пульсових коливань за 1 хв.; залежить від віку, фізичного навантаження, фізіологічного стану, статі, психічного стану.

• норма 60-80 уд. за хв., що відповідає кількості серцевих скорочень.

• тахікардія – ЧСС понад 80 уд. за хв. (підвищення Т на 1⁰С прискорює пульс на 8-10 за 1 хв.).

• брадикардія – ЧСС менше 60 уд. за хв.

2. Наповнення – ступінь наповнення кров’ю артерії під час систоли серця:

• доброго наповнення – відчуваються під пальцями високі пульсові хвилі;

• незадовільного наповнення – малі пульсові хвилі;

• ниткоподібного наповнення – частий, ледве відчутний пульс.

3. Напруження – ступінь опору артерії натиску пальця; визначають силою, з якою необхідно притиснути стінку артерії, щоб припинити пульсацію; залежить від тиску крові в артерії, зумовленого діяльністю серця і тонусом судинної стінки:

• Твердий (напружений),

• М’який.

4. Ритм – регулярність пульсових хвиль, які виникають одна за одною:

А) ритмічний,

Б) аритмічний:

- ектрасистолічна аритмія - між черговими хвилями виникає позачергова пульсова хвиля (екстрасистола), після якої настає тривала пауза;

- пароксизмальна тахікардія - напади тривають від кількох секунд до кількох днів;

- миготлива аритмія - відсутність закономірності ритму і наповнення пульсу. Часто спостерігається дефіцит пульсу, при якому не всі серцеві скорочення виштовхують в артерії достатню кількість крові, пульсова хвиля не досягає периферійних артерій і не визначається пальпаторно. Необхідно порахувати пульс на променевій артерії і кількість серцевих скорочень, їх різниця і буде дефіцит пульсу.

5. Висота – залежить від коливань стінки артерії:

• високий;

• низький.

Переміжний пульс – це ознака тяжкого пошкодження серцево-судинної системи, при якому чергуються слабкі та сильні пульсові хвилі.

Артеріальний тиск.

Тиск крові на стінки судин; відображає силу скорочення серця, прилив крові в артеріальну систему, опір і еластичність периферичних судин:

1. максимальний (систолічний) – виникає в момент систоли серця, коли пульсова хвиля досягає найвищого рівня; 110-140 мм.рт.ст. 102+(0,6вік)

2. мінімальний (діастолічний) – виникає в кінці діастоли серця; 60-90 мм.рт.ст. 63+(0,4вік)

3. пульсовий – різниця між величинами систолічного і діастолічного тиску.

Залежить від віку, фізичного, психічного навантаження, добові коливання в межах 10-20 мм.рт.ст. Для вимірювання АТ використовують мембранні або електронні сфігмоманометри. Мембранний сфігмоманометр складається з манжетки шириною 14см, мембранного манометра, гумової груші, для визначення тонів застосовують фонендоскоп.

Якщо пацієнту вимірюють АТ вперше і він виявився підвищеним, то вимірювання повторюють ще 2 рази з проміжками часу 2-3хв, записують найменші цифри.

Порушення АТ:

1. Гіпертонія (артеріальна гіпертензія) – підвищення АТ.

2. Гіпотонія (артеріальна гіпотензія) – зниження АТ.

Запис показників у температурному листку.

Пульс: на шкалі «П» у температурному листку є поділки ЧП від 50 до 160 за 1хв. При значеннях ЧП від 50 до 100 одна поділка означає 2 удари, при значеннях ЧП понад 100 за 1 хв. – 4 удари. Позначають червоним кольором з наступним зображенням у вигляді кривої лінії.

АТ: записують цифровим методом або графічно у вигляді стовпчика. Максимальний тиск – червоним, мінімальний синім, ціна 1 поділки шкали АТ 5мм.рт.ст.

Можливі проблеми пацієнта при порушенні функцій серцево-судинної системи.

Біль у ділянці серця та за грудиною. Напад болю в ділянці серця слід розцінювати як напад стенокардії. Необхідно забезпечити спокій пацієнта, вкласти його в ліжко або зручно посадити, під язик нітрогліцерин, на ділянку серця та на грудину накласти гірчичники. Якщо біль не пройшов протягом 3-5 хв. після вжитих заходів, необхідно негайно викликати лікаря.

Задишка характеризується частим та посиленим диханням, відчуттям нестачі повітря. Розвивається внаслідок підвищення тиску крові в капілярах легенів, збільшення вуглекислого газу в тканинах, яке настає внаслідок зниження скоротливої функції лівого шлуночка серця. Задишка посилюється лежачи і зменшується сидячи чи стоячи. Необхідно негайно обмежити фізичну активність, заспокоїти пацієнта, надати положення напівсидячи з опущеними ногами, забезпечити доступ свіжого повітря і викликати лікаря.

Серцебиття та перебої в роботі серця. Відчувають у вигляді посилених і частих скорочень серця, сильних поштовхів, завмирання, зупинки серця. Зумовлено підвищеною збудливістю нервового апарату, який регулює діяльність серця. Серцебиття може бути у здорових осіб при великому фізичному навантаженні, емоційному збудженні, зловживанні кавою, тютюном або виникати при підвищенні температури тіла, анемії, неврозі. Хворого заспокоюють, надають положення напівсидячи, доступ свіжого повітря, дають випити 20-30 крапель настоянки валеріани, валокордину або корвалолу, забезпечують тишу та спокій у приміщенні.

Набряки – прояв серцевої недостатності. Підвищення тиску в венах і капілярах, сповільнення течії крові в них та підвищення проникності капілярів служать причиною посиленої течії крові в тканинах. Затримка натрію та води в нирках, а також зниження вмісту білка в крові внаслідок порушення функції нирок та печінки сприяють розвитку набряків. На початкових стадіях розвиток набряків відбувається приховано. Про це свідчать: збільшення маси тіла, зменшення діурезу, ніктурія. Набряки з’являються на нижніх кінцівках під кінець дня, а до ранку вони зникають. В подальшому вони з’являються у підшкірній жировій клітковині гомілок, стегон, сідниць, живота, грудей.

Шкіра над набряками гладенька, блискуча, Т⁰С і чутливість знижені; легко виникають пролежні, опіки, знижена опірність щодо інфекції.

Медсестринські втручання при набряках:

• обмежують сіль до 1-3 г на добу.

• зменшують вживання рідини за умови відсутності явищ ниркової недостатності.

• застосовують сечогінні препарати.

• регулярно визначають масу тіла хворого.

• щоденно вимірюють добовий діурез та кількість випитої хворим рідини.

Гостра судинна недостатність: непритомність, колапс і шок.

Може виникнути у хворих, які страждають на захворювання серцево-судинної системи, а у здорових людей внаслідок інтенсивної дії на їх організм, зокрема, судинну систему, патогенних зовнішніх і внутрішніх чинників.

Гостра судинна недостатність — це стан організму, за яко­го різко пригнічується судинний тонус внаслідок раптового зменшення кровозабезпечення мозку. Проявляється пору­шенням або втратою свідомості, поверхневим диханням, блі­дістю шкірних покривів, зниженням наповнення пульсу та ар­теріального тиску.

Непритомність — форма гострої судин­ної недостатності, яка зумовлена короткочасним зменшенням кровопостачання головного мозку і збіднення його киснем (гі­поксія).

Виникає у людей з функціональ­ною недостатністю центральних нервових апаратів, які регу­люють тонус периферичних судин; у хворих на захворювання серцево-судинної системи, у практично здорових детренованих осіб після тривалих, виснажливих захворювань, які супроводжувались тривалою гіпокінезією.

Фактори, що сприяють розвитку непритомності: зниження вмісту кисню в навколишньому середовищі, перебування в накурених, душних, задимлених приміщеннях, при тривалому голодуванні, сонячному перегріванні, при раптових емоціях.

Суб’єктивно проявляється різкою слабкістю, запамороченням голови, відчуттям дзвону в ву­хах, нудотою, потемнінням в очах, потім втратою свідомості. Шкірні покриви стають блідими, вкриваються холодним потом. Визначаються сповільнення і ослаблення пульсу, звуження зіниць.

Медсестринські втручання при непритомності:

- забезпечити горизонтальне положення, голову треба розташувати дещо нижче рівня тулуба.

- звільнити хворого від стискуючого одягу.

- оббризкати обличчя холодною водою.

- розтерти рукою шкіру обличчя і підошв.

- дати хворому понюхати ватний тампон, змочений нашатирним спир­том.

Колапс - характеризується різким зниженням артеріально­го тиску і швидким зменшенням кількості циркулюючої крові.

Причини: гострі запальні і інфекційні хвороби з обтяженим перебігом; може бути одним із проявів больового синдрому при інфаркті міокарда, при синдро­мі здавлювання.

Прояви: різка блідість шкірних покривів, за­гострюються риси обличчя, хворий нерухомий, хоча може зна­ходитись у свідомості, загальмований, повільно відповідає на питання, дихання прискорене, поверхневе, пульс частий, м’який, артеріальний тиск низький, температура тіла знижена.

Медсестринські втручання при колапсі:

- надати зручне положення у ліжку.

- накрити лег­кою теплою ковдрою.

- обкласти грілками.

- напоїти міцним чаєм.

- підшкірно вводять кофеїн, кордіамін, в ускладнених випадках — мезатон, гормони (преднізолон, гід­рокортизон).

- оксигенотера­пія.

Шок - характеризується різким пригніченням всіх життєво важли­вих функцій організму. Лікування повинне розпочинатись якомога раніше і проводитись комплексно із застосуванням обезболюючих засобів, вливань у вену великої кількості рідини, застосування препаратів — стимуляторів дихання і серцевої ді­яльності.

Медичний пер­сонал повинен уважно стежити за динамікою самопочуття у хворих з гострою серцевою недостатністю, свідомістю, станом шкірних покривів, положенням у ліжку; на­давати необхідну допомогу у фізіологічних відправленнях. Про всі помічені зміни необхідно сповіщати лікаря і без затримки виконувати його вказівки.

Спостереження та догляд за пацієнтом при порушенні функцій серцево-судинної системи.

Напади стенокардії. Виникають внаслідок ішемії міокарда на тлі спазму або атеросклерозу вінцевих артерій, яке супроводжується подразненням нервових рецепторів продуктами порушеного обміну речовин у міокарді. Характеризуються загрудинним болем стискуючого характеру, віддає в ліве плече, лопатку, шию, проходить після вживання нітрогліцерину.

Медсестринські втручання при нападі стенокардії:

• забезпечити повний спокій;

• дати нітрогліцерин;

• гірчичник на ліву половину грудної клітки.

Інфаркт міокарда. В серцевому м’язі відбувається вогнище ішемічного некрозу. Напади стенокардії більш інтенсивні, тривалі, різка слабкість, страх смерті.

Медсестринські втручання при інфаркті міокарда:

• Термінова госпіталізація в блок інтенсивної терапії.

• Після стабілізації стану хворого переводять в кардіологічне відділення, 2 тижні суворий постільний режим;

• Контроль за станом білизни, догляд за шкірою;

• Годування хворих, подача судна і сечоприймача;

• Спостереження за функціями системи дихання і кровообігу.

Серцева недостатність. Розвивається в результаті різних уражень міокарду, може бути гостра і хронічна.

Гостра лівошлункова недостатність, спричинена різким падінням скоротливої здатності міокарда лівого шлуночка, проявляється нападами серцевої астми, набряком легень, кардіогенним шоком.

Напади серцевої астми виникають при значному застої крові в малому колі кровообігу, характеризуються появою у хворого відчуття браку повітря, тяжкої задишки у стані спокою, ціанозом, дихання з клекотом, виділення пінистого мокротиння.

Медсестринські втручання при нападі серцевої астми:

• Положення напівсидячи;

• Гарячі ножні ванни;

• Накласти джгути на нижні кінцівки;

• Відсмоктувати мокротиння;

• Інгаляції кисню, зволоженого 96% етиловим спиртом;

• Серцеві глікозиди, сечогінні препарати за призначенням лікаря.

Хронічна серцева недостатність. Характеризується поступовим ослабленням скоротливої здатності міокарда, проявляється наростаючою задишкою, ціанозом, тахікардією, периферичними набряками, збільшенням печінки.

Медсестринські втручання при хронічній серцевій недостатності та догляд:

• Регулярне вживання лікарських засобів;

• Ліжковий режим, припідняте узголів’я, часта зміна положення пацієнта у ліжку;

• Інгаляції кисню;

• Спостереження за ЧП і ЧД, АТ;

• Контроль динаміки набряків, співвідношення кількості випитої і виділеної рідини;

• Визначення маси тіла;

• Зменшення вживання рідини і солі;

• Дієта №10, включають продукти, багаті на калій;

• Гірудотерапія на ділянку правого підребер’я;

• При гідротораксі – плевральна пункція;

• Догляд за шкірою, профілактика пролежнів;

• Змінювати постільну і натільну білизну;

• Регулярне випорожнення кишечнику.

Ревматизм. Загальне інфекційно-алергійне захворювання, в основі лежить системне ураження сполучної тканини, головним чином серцево-судинної; охоплює: суглоби, серозні оболонки, внутрішні органи, ЦНС.

Медсестринські втручання при ревматизмі та догляд:

• В гострому періоді ліжковий режим, кінцівки з ураженими суглобами кладуть на подушки;

• При задишці положення напівсидячи;

• Догляд за шкірою, профілактика пролежнів;

• Зміна постільної та натільної білизни;

• У гарячковий період дають багато питва;

• Годують часто невеликими порціями;

• Часте провітрювання.

Вади серця. Бувають природженими і набутими. Хворі скаржаться на задишку, біль в ділянці серця, серцебиття, набряки, ціаноз, зниження апетиту. Закріп, здуття живота.

Медсестринські втручання при вадах серця та догляд:

• Положення напівсидячи;

• Догляд за шкірою, профілактика пролежнів;

• Зміна постільної та натільної білизни;

• Спостереження за ЧП і ЧД, АТ;

• Контроль динаміки набряків, співвідношення кількості випитої і виділеної рідини;

• Визначення маси тіла;

• Зменшення вживання рідини і солі;

• Регулярне випорожнення кишечнику.

Гіпертонічна хвороба. Характеризується підвищенням АТ внаслідок порушення нервово- функціональної регуляції судинного тонусу. Хворі скаржаться на головний біль, запаморочення, біль у ділянці серця, порушення сну, загальну слабкість. Характерні гіпертонічні кризи – короткочасне підвищення АТ, супроводжується різким головним болем, запамороченням, відчуття жару, пітливістю, серцебиттям, порушенням зору,нудотою, блюванням.

Медсестринські втручання при гіпертонічній хворобі:

• Вкласти у ліжко;

• На потилицю – гірчичники, до ніг – теплу грілку або роблять ножну гірчичну ванну;

• Викликати лікаря;

• Обмежити рідину і сіль;

• Їжа молочно-рослинна, багата на солі калію, обмежують хліб, цукор, картоплю.

• Повноцінний сон;

• 2 рази на день вимірюють АТ;

• Співвідношення кількості випитої і виділеної рідини.

Визначення добового діурезу.

Тяжкі захворювання серця призводять до розвитку явищ серцево-судинної недостатності, ознакою якої є поступове накопичення рідини в підшкірній жировій клітковині (набряки) і в порожнинах організму. При затримці рідини в організмі відповідно зменшується виділення сечі.

Добовий діурез – кількість сечі, що виділяє людина на добу. Визначають за допомогою градуйованого флакона після кожного сечовипускання, записують дані і сечу виливають у туалет. Результат записують у температурний листок або листок інтенсивного спостереження і терапії. Добовий діурез необхідно співставити з водним балансом – кількість випитої і введеної парентерально рідини людині, враховуючи рідкі страви, овочі, фрукти. Він повинен складати не менше 75-80% усієї води, що надійшла в організм приблизно 1,2-1,5 л, решта рідини виділяється через шкіру, легені, кишечник. Денний діурез повинен становити 2/3 від добового, а нічний – 1/3.

Позитивний діурез – якщо кількість виділеної сечі більша, ніж кількість випитої рідини (при призначенні сечогінних засобів).

Негативний діурез – якщо кількість виділеної сечі менша, ніж кількість вжитої рідини (означає затримку сечі в організмі – набряки). М.б. при рясному потовиділенні, повторних блюванні чи проносі.

Здорова людина мочиться 5-6 разів на добу переважно вдень.

Дизуричні розлади:

Ніктурія – явище при серцевій недостатності та захворюваннях нирок, коли нічний діурез перевищує денний.

Анурія – повне припинення виділення сечі.

Ішурія – рефлекторне припинення сечовипускання або через закриття сечовипускного каналу пухлиною передміхурової залози, каменем.

Олігурія – виділення сечі, менше ніж 500 мл (причиною м.б. захворювання нирок, серця, блювання, пронос).

Поліурія – виділення сечі понад 2 л на добу (при захворюваннях нирок, діабеті).

Гематурія – наявність еритроцитів в сечі.

Лейкоцитурія – наявність великої кількості лейкоцитів в сечі.

Піурія – наявність гною в сечі.

Бактерійурія – наявність бактерій в сечі.

Протеїнурія – наявність білка в сечі.