Лекція №15
(сестринська справа)
Втрати, смерть і горе План
Стадії горя.
Оцінювання реакції пацієнта на втрату і його здатність адаптуватися до неї. Медсестринська допомога.
Етико-деонтологічні особливості спілкування з інкурабельним (безнадійним) хворим, його сім’єю та близькими.
Потреби сім’ї та близьких інкурабельного хворого.
Психологічна допомога сім’ї та близьким інкурабельного хворого.
Навчання їх елементам догляду і психологічної допомоги.
Догляд за інкурабельним хворим у стаціонарі і вдома.
Роль медичної сестри при здійсненні медсестринського процесу в паліативній та хоспісній медицині.
Процес умирання і його періоди.
Можливі проблеми пацієнта (наприклад, відчуття провини у родини; їх невміння доглядати за безнадійно хворим родичем; надмірна депресія у пацієнта у зв’язку з майбутньою втратою). Медсестринські втручання з розв’язання проблем, що виникли.
Стадії горя.
Оцінювання реакції пацієнта на втрату і його здатність адаптуватися до неї. Медсестринська допомога.
Психологія кризової ситуації.
Ставлення людини до смерті має загальнолюдське значення, інтереси медицини переплітаються з інтересами релігії, філософії, мистецтва, психології. Смерті завжди передує виникнення кризової ситуації, дуже важливо пояснити пацієнтові та його родині психологію кризового стану.
Криза – це ситуація коли людина зустрічається з перепонами на шляху до важливої життєвої мети, яка на даний час є недосяжною, при використанні звичайних методів вирішення проблеми. Людина відчуває внутрішню напругу, стурбованість, які в результаті призводять до періоду емоційного розладу. Криза є самообмежуючою і триває від 4 до 6 тижнів, це перехідний період, який є періодом підвищеної психологічної вразливості і водночас дає можливість для особистого росту і розвитку, людина проходить пошук шляхів, оволодіння та вирішення кризових ситуацій.
Люди, які входять в лікарню, імовірно, переживають тривогу, а деякі – кризу; М/с – ключова особа в емоційному оточенні пацієнта.
Типи криз:
Кризи росту (дозрівання): початок навчання в школі, одруження, народження дитини, нова робота, досягнення певних вікових дат, вихід на пенсію; є нормальними і звичайними процесами.
Ситуаційні кризи: відносяться до тих подій, які трапляються в оточенні, що може бути стресовими для індивіда і спричинити кризу (втрата статусу, майна …)
Втручання в кризу – це ситуаційна допомога для людини, які здійснює м/с, друзі або сім’я. Первинна мета догляду за хворими – повернути людину на оптимальний рівень психологічного та фізіологічного балансу в рамках обмежень, які накладені кризою.
Фази кризи:
1. Психологічний шок – рівновага особистості порушена, людина знаходиться в стані оціпеніння, відчуває спустошення, тривогу і страх, виникає відчуття нереальності подій, з’являються думки про самогубство, важко зосередитись, людина часто плаче, кричить, відчуття присутності померлого.
2. Заперечення (відчай) – індивід не здатний оцінити реальність проблеми, характеризується відчуттям гніву, вини, гострої туги, відчуттям несправедливості того, що відбувається; людина уникає оточуючих, порушується пам'ять; з часом замінюється смутком і відчуттям безпорадності.
3. Визнання – людина визнає реальні проблеми.
4.Адаптація – людина пристосовується до ситуації, щоб послабити наростання стресу та занепокоєння.
Рекомендації щодо допомоги людині, яка переживає кризу:
1. Допоможіть людині осмислити кризову ситуацію.
2. Слухайте уважно.
3. Вкажіть шлях до здорової поведінки.
4. Остерігайтесь безвихідної ситуації.
5. Уникайте ярликів (діагнозів).
6. Приймайте рішення.
7. Сприяйте тому, щоб людина перебувала у своєму звичному життєвому режимі.
Відчуття втрати – це глибоке, сильне страждання, викликане втратою близької людини; поєднання душевного болю, смутку, гніву, безпорадності, відчуття вини і розпачу.
Гнів – це емоційна реакція, яка відтворює неприйняття того, що відбувається.
Принципи втручання в кризових ситуаціях:
1) втручання своєчасне, активне, рішуче;
2) атмосфера духовної близькості, боротьба з відчуженням;
3) підтримка сім’ї та суспільства;
4) найбільш важкі переживання в перші дні після смерті близьких;
5) не посилюйте страждань хворого;
6) не затягуйте лікування, курс психотерапії 6 тижнів.
Поради людині, яка переживає горе:
1. Дайте вихід хвилюванням.
2. Поговоріть про своє горе з друзями.
3. Зосередьтесь на сьогоденні.
4. Не старайтесь вирішувати відразу всі труднощі.
5. Якщо знаєте, що робити, дійте швидко і рішуче.
6. Не залишайтесь на самоті.
7. Не зганяйте зла на інших.
8. Щоденно займайтесь фізкультурою.
9. Дотримуйтесь розпорядку дня.
10. Якщо потрібна допомога, зверніться до лікаря.
Повідомлення родичів про нещастя:
1) лікар або співробітник міліції повинен повідомити родичів особисто, а не телефоном;
2) розмову з родичами треба вести в окремій кімнаті;
3) за необхідності повідомити телефоном, це повинна робити досвідчена людина;
4) родичам потрібно детально і зрозуміло викласти причини і обставини смерті хворого.