- •Лекція №9
- •Рух і здоров’я
- •Вплив рухової активності на функціональний стан органів і систем.
- •2. Гігієнічні вимоги до фізичних вправ, приміщень, взуття, одягу.
- •3. Принципи тренування: поступовість, систематичність, різноманітність, індивідуальний підхід до пацієнтів.
- •Можливі проблеми пацієнта (наприклад, перенесений інфаркт міокарда, часті відрядження, що виключають систематичність тренувань). Медсестринські втручання з розв’язання проблем, що виникли.
3. Принципи тренування: поступовість, систематичність, різноманітність, індивідуальний підхід до пацієнтів.
Основні принципи тренування
1. Безперервність – систематичні навчально-тренувальні заняття, планове чергування навантаження та відпочинку.
2. Поступовість – зміна тренувального навантаження відповідно до динаміки функціонального стану організму (поступове підвищення навантаження до досягнення відповідних вікових характеристик рівня тренованості).
3. Різнобічність – поєднання різних засобів ФК.
4. Індивідуалізація – відповідність фізичного навантаження індивідуальним особливостям організму.
Під час тренувань необхідно контролювати стан пацієнтів, або вони цим займаються самі. Спостереження за своїм здоров’ям називається самоконтролем. Заводиться щоденник: 1-3 рази на тиждень вранці, після занять ФК роблять записи об’єктивних і суб’єктивних показників здоров’я.
Об’єктивні показники: антропометричні, функціональні (ЧСС, ЧД, ЖЄЛ), силові показники окремих груп м’язів, спортивні результати.
Суб’єктивні: самопочуття, настрій, відчуття втоми, бажання чи небажання займатися ФК, порушення сну й апетиту, самовідчуття працездатності.
Якщо заняття проводилось правильно, то після нього з’являється відчуття бадьорості, добре самопочуття, нормальний сон. Якщо після заняття з’являються втома, в’ялість, загальна слабкість, головний біль, безсоння, біль у м’язах – це свідчить про вираженні функціональні зрушення в організмі, які вимагають відповідної корекції фізичного навантаження.
Методи визначення тренованості.
Проба з присіданнями (індекс Руф’є)
Порахуйте пульс в стані спокою (П1) . Зробіть 30 присідань і порахуйте пульс (П2). Через 1 хв. після присідань порахуйте пульс (П3)
P = П1 + П2 + П3 - 200
10
Оцінка результату:
0 – відмінна реакція на фізичне навантаження;
0-5 – добра;
6-10 – задовільна;
11-15 – слабка;
15 – незадовільна.
Ортостатична проба
Відпочивши лежачи протягом 5 хв., підрахуйте пульс за 1 хв. Встаньте, відпочиньте, стоячи протягом 1 хв., після того підрахуйте пульс за 1 хв.
Оцініть різницю в положенні лежачи і стоячи: менше 12 – добра реакція серцево-судинної системи;
12-18 – задовільна;
19-25 – погана;
Понад 25 – дуже погана.
Проба з затримкою дихання
Проводять на вдиху і на видиху. На вдиху: відпочинок сидячи протягом 5 хв., глибокий вдих, видих і затримка дихання. Фіксується час затримки дихання.
Критерії оцінки:
Менше ніж 1 хв. – погано;
Від 1 до 2 хв. – задовільно;
Понад 2 хв. – добре.
Нормою затримки дихання на видиху для людей, які не займаються ФК і спортом, вважають 35-40с.
Важливим критерієм правильності вибору навантаження є час відновлення пульсу після занять. При правильній організації занять пульс через 1 хв. після припинення фізичних навантажень повинен знизитись на 20% (за 100% приймають пульс у перші 10с після навантаження), через 3 хв. – на 30%, через 5 хв. – на 50% і через 10 хв. – на 70-78%.
Про зміни під впливом тренувань м’язової сили можна судити за показниками сили кисті та м’язів спини. Силу кисті вимірюють ручним динамометром. Для цього стискають його у витягнутій руці по 2-3 рази почергово правою і лівою кистю. Записують найвищі показники. Середні показники ручної сили у чоловіків – 35-40 кг, у жінок – 20-25 кг. Силу м’язів спини визначають становим динамометром, середнім показником вважають 130-150 кг.
