2. Гігієнічні вимоги до фізичних вправ, приміщень, взуття, одягу.

Температура у спортивних спорудах повинна становити 14-18⁰С, у допоміжних приміщеннях (роздягальня, душова) – 22-25⁰С, у залах плавальних басейнів на 1-2⁰С вище від Т⁰ води. Заняття на відкритому повітрі проводяться при Т⁰ від + 30⁰С до – 25⁰С.

В приміщеннях обов’язково проводять вологе прибирання та провітрювання (за 1 год. весь об’єм повітря повинен змінюватись 3-4 рази; за 1 год. на 1 людину, яка займається, має надходити близько 80 м³ свіжого повітря; приплив свіжого повітря повинен переважати над відпливом), застосовують кондиціонери (повітря очищується, зігрівається (вліт­ку — охолоджується) і зволожується). Необхідне достатнє освітлення.

Воду в басейні очищують через фільтри. Перед тим, як зайти в басейн необхідно помитися з милом і мати при собі індивідуальні гумові тапочки.

Одяг і взуття для занять ФК повинні бути зручними, не заважати рухам, захищати від холоду і вологи; пошитий з бавовняних і вовняних тканин. Після кожного заняття одяг перуть, взуття чистять і сушать.

Особливості рухової активності різних груп населення.

Діти

до 3-х років – суворо дозоване фізичне навантаження, слід враховувати слабкість їхніх м’язів, зв’я­зок і кісток. Починають з 2-х тижнів: масаж, рефлекторні, пасивні, пасивно-активні та активні фізичні вправи. Масаж не можна проводити частіше ніж 4 рази. Тривалість заняття 8-12 хв.

7-8 міс.: розширюють активними вправами: рачкування, перевертання на спину, нахиляння. Такі вправи необхідно виконувати короткими серія­ми по 5-7 хв. декілька разів на день.

9-10 міс.: збільшують тривалість занять, збільшують об’єм навантаження в 1,5-2 рази і готують дитину до ходьби (ходьба з підтримкою, вставання з допомогою).

11-12 міс.: самостійна ходьба, різні пе­реміщення (ходьба з підтримкою, присідання та ін.). Тривалість заняття збільшують до 14-15 хв.

2 роки: ходьба, розваги з м’ячем, іграшками, плавання, ігри. Протягом заняття необхідно виконувати по 6-10 вправ: спочатку виконують вправи для верхніх і нижніх кінцівок, потім — для тулуба. Вправи, що пов’язані з бігом або іграми, виконують наприкінці заняття, перед його заключною частиною.

Дошкільний вік (3-6 років): швидкі темпи росту скелета і м’язів, засвоєння нових видів рухів, дій, загартування, участь у колективних іграх і змаганнях.

5-річний вік дитини критичний для багатьох параметрів її фізичного здоров’я: відзначається ослаблення м'язів і суглобових зв’язок (можуть розвинутися порушен­ня постави, плоска стопа, викривлення нижніх кінцівок, деформація гру­дної клітки, випуклий живіт та ін.). Правильно організована фізична актив­ність дітей у цей період, регулярні і методично правильно побудовані заняття фізичними вправами можуть запобігти розвитку цих ускладнень.

Загальний фізичний розвиток 6-річної дитини вже дозволяє включати в програму занять деякі вправи на витривалість: пробіжки, прогулянки, ходьбу на лижах, їзду на велосипеді. Тривалість заняття 30хв. До вступу до школи дитина повинна оволодіти певним рів­нем розвитку рухових навиків, що є соматичною основою так званої шкільної зрілості.

Молодший шкільний вік (7-10 років): розвиток всіх фізичних якостей, обов’язкова ранкова зарядка і тренування 2-3 рази на тиждень. Медичне забезпечення фізичних тренувань у цьому віці має враховувати особливості опорно-рухового апарату: хребетний стовп у дітей 7-10 років характеризується великою податливістю і не стійкістю основних вигинів до 7 років, а поперекового — до 12 років; еластичний зв’язковий апарат, товсті міжхребцеві диски і слаборозви­нуті м’язи спини сприяють деформації хребта. Неправильне сидіння за партою, носіння портфелів в одній руці, наявність вогнищ хронічне інфекції, що знижують загальний тонус, можуть призвести до пору­шення постави, розвитку плоскостопості тощо.

­ Підлітковий вік (11-15 років): максимальний ріст організму, збільшення функціональних резервів, гормональна перебудова, зумовлена статевим дозріванням. Продо­вжується процес скостеніння скелета, нерівномірно в різних його частинах. Хребет рухомий і податливий. Сила м’язів збільшується меншою мірою, ніж маса тіла, що за може призвести до порушення постави або деформації хре­бта. Надмірне м’язове навантаження може прискорити процес скостеніння і сповільнити ріст у довжину довгих трубчастих кісток. Збіль­шується різниця функціональних і фізичних можливостей хлопців і дів­чат.

Фізична активність підлітків реалізується передусім в організованих формах — на уроках фізкультури, під час активного відпочинку в школі і поза її межами, в спортивних секці­ях, обов’язкова ранкова зарядка і 2-3-разові самостійні тренуван­ня протягом тижня. Тривалість одного заняття — 70-90 хв.

Старший шкільний вік (16-17 років): підвищується міцність скелета, функціональні резерви, помітні пропорції тіла, завершується розвиток ЦНС. Для нормального фізичного розвитку необхідно тренуватись 2-3 рази на тиждень по 1,5-2 год., обов’язкова зарядка.

Люди зрілого і похилого віку: фізичне навантаження гальмує процеси передчасного старіння, сприяє структурному удосконаленню органів і систем. При тренуванні слід пам’ятати про вікові зміни, знижуються можливості адаптації до вправ швидкісного і силового характеру, зате оздоровчий ефект мають вправи аеробного характеру. Доведено позитивну роль оптимальної рухової активності у людей похилого віку.