АНАТОМІЯ КІСТОК СКЕЛЕТУ
КІСТКИ (ossa)
СИСТЕМА СКЕЛЕТА (systema skeletale)
ОСТЕОЛОГІЯ (osteologia)
Кістки утворюють скелет (sceleton), який поділяється на: осьовий скелет (sceleton axiale), кістки тулуба (ossa trunci) та кістки черепа (ossa cranii) та додатковий скелет (sceleton appendiculare), кістки кінцівок (ossa membrorum).
Скелет, skeleton (від грец. skeletos – висохлий, висушений), представлений сукупністю кісток, які утворюють в тілі людини твердий остов, що забезпечує виконання таких функцій:
- опори;
-є депо макро- і мікроелементів;
- пересування;
- обміну речовин;
- захисту;
-кровотворноїї.
Кістка (os) є органом, який побудований з кісткової тканини, хрящової тканини, вкрита ззовні окістям (periosteum) і містить кістковий мозок (medulla ossium).
Кожна кістка має певну форму, величину і положення в тілі.
На формоутворення кісток впливають умови, в яких кістки розвиваються; якщо умови однакові або подібні, то кістки мають певну схожість (наприклад, хребці).
Найважливішими з таких факторів є прикріплення до кісток м’язів, а також прилеглість кісток, судин, нервів та інших органів.
На поверхні кісток є різноманітні підвищення, заглибини і отвори.
Поверхня кісток в місцях прикріплення м’язів нерівна: вгнута або (частіше) опукла.
При описі зовнішньої форми кістки звертають увагу на характер її поверхонь; вони можуть бути плоскі, вгнуті або опуклі, гладкі або шорсткі.
Суглобові поверхні найгладші, вони переважно розміщені на кінцях довгих кісток і з’єднують їх між собою.
Кістка складається з органічної та неорганічної речовини. Органічна речовина має назву осеїну, це різновидність колагену.
З’єднання осеїну з неорганічною речовиною дає важливі фізичні властивості: пружність, міцність. Окрім того, кістка є депо хімічних елементів.
Кістки поділяються на такі групи:
- довга кістка (os longum), має трубчасту будову;
- коротка кістка (os breve), має губчасту будову;
- плоска кістка (os planum), виконує захисну функцію;
- повітроносна кістка (os pneumaticum), містить повітроносні комірки;
- атипова (мішана) кістка (os irregulare), складається з частин, які належать до вищевказаних груп або різні за розвитком;
- сесамоподібна кістка (os sesamoideum), належить до допоміжного апарату м’язів.
Більшість кісток людини у своєму розвитку тричі видозмінюються і проходять такі стадії розвитку: перетинчасту, хрящову, кісткову.
Якщо кістки у своєму розвитку не проходять хрящової стадії, вони називається первинними кістками (кістки склепіння черепа, кістки лиця тощо) із утворенням точок окостеніння, а якщо кістки розвиваються на місці хряща, вони називаються вторинними кістками (кістки тулуба, кінцівок, основи черепа тощо).
З’єднання кісток (juncturae ossium)
Вони поділяються на:
- неперервні (synarthroses);
- перервні (diarthroses);
- напівперервні (symphyses).
До синартрозів (synarthroses), або неперервних з’єднань, належать:
- синдесмози (syndesmoses);
- синхондроз (synchondrosis);
– синостоз (synostosis);
– синсаркоз (synsarcosis).
Cимфізи (symphyses), або напівсуглоби (hemiarthroses)
Вони мають невелику щілину в хрящовому або волокнистому прошарку між зчленованими кістками. Цей тип з’єднання є перехідною формою від неперервних з’єднань до перервних.
Синовіальні з’єднання (juncturae synoviales), або суглоб (articulatio), чи діартроз (diarthrosis)
Раніше їх називали перервними з’єднаннями. Це найбільш рухомі з’єднання між кістками, для утворення яких необхідні чотири основні елементи, а саме:
1 Не менше двох суглобових поверхонь , які вкриті гіаліновим хрящем;
2 Суглобова капсула ;
3 Суглобова порожнина ;
4 Синовію – синовіальну рідину, що змочує суглобові поверхні. Вона продукується клітинами синовіального шару.
Суглоби (articulationes) можуть мати і додаткові елементи, до яких належать:
- зв’язки (ligamenta);
- синовіальні сумки (bursae synoviales);
- жирові складки (plicae adiposae);
- синовіальні ворсинки (villi synoviales);
- суглобові диски (disci articulares);
- суглобові меніски (menisci articulares);
- суглобові губи (labra articularia);
- сесамоподібні кістки (ossa sesamoidea).
Суглоби за будовою поділяються на:
- прості суглоби , які складаються з двох суглобових поверхонь ;
- складні суглоби , що мають більше ніж дві суглобові поверхні ;
- комбіновані суглоби , які анатомічно відокремлені, але зв’язані між собою загальною функцією;
- комплексні суглоби , в порожнині яких є суглобові диски або суглобові меніски , які поді-ляють суглобову порожнину на два і більше відділів.
Суглоби за функцією поділяють на:
- одноосьові суглоби;
- двоосьові суглоби;
- багатоосьові суглоби.
Кістки тулуба (ossa trunci)
До кісток тулуба належать:
- хребці (vertebrae);
- груднина (sternum);
- ребра (costae).
Хребці (vertebrae)
Хребці утворюють хребтовий стовп, хребет (columna vertebralis), який складається із:
- 7 шийних хребців;
- 12 грудних хребців;
- 5 крижових хребців;
- 5 поперекових хребців;
- 3-5 куприкових хребців.
Шийні хребці (vertebrae cervicales), грудні хребці (vertebrae thoracicae) і поперекові хребці (vertebrae lumbales) є справжніми хребцями (vertebrae verae)
Крижові хребці (vertebrae sacrales) та куприкові хребці (vertebrae coccygeae) зростаються відповідно у крижову кістку (os sacrum) і куприкову кістку (os coccygis). Це несправжні хребці (vertebrae spuriae).
Функція хребців:
1. Опорна і амортизаційна.
2. Захисна.
3. Рухова.
4. Метаболічна.
5. Кровотворна.
Кожний хребець складається з:
- тіла хребця (corpus vertebrae);
- дуги хребця (arcus vertebrae). Вони оточують хребцевий отвір (foramen vertebrale);отвори, накладаючись один на один, утворюють хребтовий канал (canalis vertebralis).
На дузі є 7 відростків:
- непарний остистий відросток (processus spinosus);
- парні поперечні відростки (processus transversi) – для з’єднання з ребрами (costae);
- парні верхні суглобові відростки (processus articulares superiores);
- парні нижні суглобові відростки (processus articulares inferiores) – для з’єднання між собою.
Шийні хребці [C I – C VII] – vertebrae cervicales [C I – C VII].
Шийні хребці мають такі особливості:
1. На поперечних відростках є поперечні отвори.
2. Остисті відростки роздвоєні (крім VII хребця).
3. Поперечні відростки мають:
- передні горбки (tubercula anteriora);
- задні горбки (tubercula posteriora), які розташовані відповідно на ребровому відростку – processus costalis (передньому відростку – processus anterior) і власне поперечному відростку – processus transversus (задньому відростку – processus posterior);
- борозну спинномозкового нерва (sulcus nervi spinalis).
4. Суглобові поверхні (facies articulares) лежать майже у горизонтальній площині.
5. Тіло хребця (corpus vertebrae) вгорі скошене в поперечній площині, а знизу – в стріловій площині.
Особливості атланта [C I], першого шийного хребця (atlas [C I]):
1. Відсутнє тіло хребця (corpus vertebrae).
2. Замість тіла хребця (corpus vertebrae) є дві бічні маси атланта (massae laterales atlantis)
3. Бічні маси атланта (massae laterales atlantis) з’єднані передньою дугою атланта (arcus anterior atlantis) і задньою дугою атланта (arcus posterior atlantis).
4. На передній дузі атланта (arcus anterior atlantis) є передній горбок (tuberculum anterius), а на задній дузі атланта (arcus posterior atlantis) – задній горбок (tuberculum posterius).
5. На бічних масах є відповідні верхні суглобові поверхні (facies articulares superiores) і нижні суглобові поверхні (facies articulares inferiores).
6. На задній поверхні (facies posterior) передньої дуги атланта (arcus anterior atlantis) є ямка зуба (fovea dentis) для з’єднання із зубом осьового хребця (axis).
Осьовий хребець [C II], другий шийний хребець (axis [C II]), має на тілі зуб осьового хребця (dens axis), який складається з верхівки зуба (apex dentis) і основи зуба (basis dentis).
На зубі розташовані передня суглобова поверхня (facies articularis anterior) та задня суглобова поверхня (facies articularis posterior).
На хребці вже є нижній суглобовий відросток (processus articularis inferior) та остистий відросток (processus spinosus).
III-VI шийні хребці [C III – C VI] – типові. Передній горбок (tuberculum anterius) на поперечному відростку VI шийного хребця добре виражений і називається сонним горбком (tuberculum caroticum), тому що до нього можна притиснути загальну сонну артерію (arteria carotis communis) для зупинки кровотечі з її гілок.
VII шийний хребець [C VII] називається виступним хребцем (vertebra prominens), тому що він має довгий нероздвоєний остистий відросток (processus spinosus). Він є орієнтиром для лікарів при відрахуванні хребців (vertebrae).
Особливості грудних хребців [T I – T XII] (vertebrae thoracicae [T I – T XII])
1. Мають на тілі верхні реброві ямки або напів’ямки (foveae costales superiores) та нижні реброві ямки або напів’ямки (foveae costales inferiores) для з’єднання з головками ребер (capita costarum).
2. На поперечних відростках (processus transversi) знаходяться реброві ямки поперечних відростків (foveae costales processuum transversorum) для з’єднання з горбками ребер (tubercula costarum), окрім T XI – T XII.
3. Остисті відростки (processus spinosi) довгі, спрямовані вниз, черепицеподібно накривають один одного.
4. Суглобові поверхні (facies articulares) верхніх суглобових відростків (processus articulares superiores) і нижніх суглобових відростків (processus articulares inferiores) лежать у лобовій площині.
Перший грудний хребець (vertebra thoracica I): на бічній поверхні тіла хребця (corpus vertebrae) має повну верхню реброву ямку (fovea costalis superior) і нижню реброву ямку або напів’ямку (fovea costalis inferior).
Х грудний хребець (vertebra thoracica X): на тілі (corpus vertebrae) має тільки верхню реброву ямку або напів’ямку (fovea costalis superior).
ХІ-ХІI грудні хребці (vertebrae thoracicae ХІ-ХІI): на тілі хребців (corpus vertebrae) є повна реброва ямка (fovea costalis), а на їх поперечних відростках (processus transversus) реброві ямки (foveae costales) відсутні.
Верхні суглобові відростки (processus articulares superiores) XII грудного хребця (vertebrae thoracicae ХІI) розміщені у лобовій площині, а нижні суглобові відростки (processus articulares inferiores) – у стріловій площині.
Особливості поперекових хребців [L I – L V] (vertebrae lumbales [L I – L V])
1. Мають соскоподібний відросток (processus mamillaris) та додатковий відросток (processus accessorius).
2. Масивне тіло (corpus).
3. Заокруглений короткий остистий відросток (processus spinosus).
4. Довгі поперечні відростки (processus transversi), які є рудиментами ребер (costae) і нази-ваються реброподібними відростками; ребровими відростками (processus costiformes; processus costales).
5. Суглобові поверхні (facies articulares) лежать у стріловій площині, при цьому верхні суглобові поверхні (facies articulares superiores) обернені всередину, а нижні суглобові поверхні (facies articulares inferiores) – назовні.
Крижова кістка [крижові хребці I – V] – os sacrum [vertebrae sacrales I – V]
Крижова кістка (os sacrum) утворена п’ятьма крижовими хребцями (vertebrae sacrales), які між собою зрослися. Вона має трикутну форму. Вгорі на ній розташована основа крижової кістки (basis ossis sacri), а внизу – верхівка крижової кістки (apex ossis sacri). На кістці є тазова поверхня (facies pelvica), або передня поверхня (facies anterior), та спинна поверхня (facies dorsalis), або задня поверхня (facies posterior).
На тазовій поверхні (facies pelvica) є чотири поперечні лінії (lineae transversae), які утворилися внаслідок зрощення тіл хребців (corpora vertebrarum). Є чотири пари передніх крижових отворів (foramina sacralia anteriora) і чотири пари задніх крижових отворів (foramina sacralia posteriora).
На спинній поверхні (facies dorsalis) внаслідок зрощення відростків (processus) утворилося п’ять гребенів (cristae):
- серединний крижовий гребінь (crista sacralis mediana) – непарний;
- присередній крижовий гребінь (crista sacralis medialis) – парні;
- бічний крижовий гребінь (crista sacralis lateralis) – парні.
Всередині кістки проходить крижовий канал (canalis sacralis), який внизу на верхівці закінчується крижовим розтвором (hiatus sacralis). Останній обмежений двома крижовими рогами (cornua sacralia).
На бічних частинах (partes laterales) крижової кістки (os sacrum) знаходяться вушкоподібні поверхні (facies auriculares) для з’єднання з аналогічними поверхнями клубових кісток (ossa iliae). Позаду вушкоподібної поверхні (facies auricularis) добре помітна горбистість крижової кістки (tuberositas ossis sacri).
Тіло V поперекового хребця (corpus vertebrae lumbalis V) з тілом I крижового хребця (corpus vertebrae sacralis I) утворюють кут (angulus), спрямований уперед, – мис (promontorium).
Куприкова кістка; куприк (os coccygis; coccyx) [Куприкові хребці I – IV; vertebrae coccygeae I – IV]
Куприкова кістка утворена 3-5 куприковими хребцями (vertebrae coccygeae), які зрослися, має тіло куприкової кістки (corpus ossis coccygis) і спрямовані угору куприкові роги (cornua coccygea).
Усі хребці утворюють хребтовий стовп (columna vertebralis). Він має:
- первинну кривину (curvatura primaria). Первинні скривлення хребта є наслідком черевного згинання ембріона і зберігаються в грудній і тазовій ділянках. До них належать грудний кіфоз (kyphosis thoracica) і крижовий кіфоз (kyphosis sacralis) – це вигини, які обернені назад:
- вторинну кривину (curvatura secundaria). Вторинні скривлення хребта є дорсально увігнутими, спричиненими дією м’язів плода, і на початковій стадіїї скоріше функціональні, ніж структурні. До них належать шийний лордоз (lordosis cervicis) і поперековий лордоз (lordosis lumbalis), які повернуті вперед.
При неправильній поставі може розвинутись сколіоз (scoliosis) – бічний вигин хребтового стовпа (частіше в грудному відділі).
Груднина (sternum)
Груднина складається з ручки груднини, тіла груднини і мечоподібного відростка .Між тілом груднини (corpus sterni) і ручкою груднини (manubrium sterni) утворюється кут груднини (angulus sterni), який добре пальпується під шкірою .
На ручці груднини зверху розташована яремна вирізка , а по боках – ключичні вирізки. На бічних поверхнях груднини є реброві вирізки для з’єднання з хрящами семи пар верхніх ребер.
Ребра (costaе)
Кожне ребро (costa) складається з кісткової частини (реброва кістка – os costale) і хрящової частини (ребровий хрящ – cartilago costalis).
Верхні сім ребер– справжні ребра (costae verae), тому що вони самостійно з’єднуються з грудниною.
VIII-ХII ребра з грудниною не з’єднуються і називаються несправжніми ребрами (costae spuriae).
VIII-Х ребра (costae) сполучаються з хрящовим ребром вищого ребра.
XI-XII ребра мають короткий ребровий хрящ, який закінчується у м’язах черевної стінки, їх ще називають коливними ребрами (costae fluctuantes).
Кісткова частина ребра має передній кінець- груднинний кінець і задній кінець – хребтовий кі-нець.
На хребтовому кінці розрізняють голівку ребра, на якій міститься суглобова поверхня голівки ребра. Вона у II – X ребер розділена на верхню і нижню частини гребенем голівки ребра). I, XI, XII ребра такого гребеня не мають.
За головкою ребра розташована шийка ребра, перед якою знаходиться горбок ребра. На горбку ребра є суглобова поверхня горбка ребра для з’єднання із ямкою поперечного відростка хребця. Хребтовий кінець ребра, переходячи в тіло ребра, утворює кут ребра.
Тіло ребра має внутрішню і зовнішню поверхні, верхній і нижній краї.
На внутрішній поверхні нижнього краю ребра розташована борозна ребра, де проходять судини і нерви.
Перше ребро [I] (costa prima [I]) має верхню і нижню поверхні, зовнішній і внутрішній краї. Кут ребра сходиться з горбком ребра.
На верхній поверхні першого ребра міститься горбок переднього драбинчастого м’яза, попереду якого проходить борозна підключичної вени, а позаду – борозна підключичної артерії.
На зовнішній поверхні другого ребра [II] (costa secunda [II]) розташована горбистість переднього зубчастого м’яза.
КІСТКИ ЧЕРЕПА (ossa cranii)
ЧЕРЕП (cranium)
СКЕЛЕТ ГОЛОВИ (caput skeletale)
Скелет голови поділяється на такі кістки:
- мозкового черепа (neurocranium);
- лицевого черепа; вісцерального черепа (viscerocranium).
Кістки мозкового черепа
Вони утворюють:
- основу черепа (basis cranii);
- склепіння черепа (calvaria).
Основа черепа (basis cranii) поділяється на:
- внутрішню основу черепа (basis cranii interna);
- зовнішню основу черепа (basis cranii externa).
Основа черепа утворена:
- лобовою кісткою (os frontale);
- решітчастою кісткою (os ethmoidale);
- клиноподібною кісткою (os sphenoidale);
- скроневою кісткою (os temporale);
- потиличною кісткою (os occipitale).
На внутрішній основі черепа (basis cranii interna) знаходяться:
- передня черепна ямка (fossa cranii anterior);
- середня черепна ямка (fossa cranii media);
- задня черепна ямка (fossa cranii posterior).
Склепіння черепа (calvaria) утворене:
- потиличною лускою (squama occipitalis);
- лусковою частиною скроневої кістки (pars squamosa ossis temporalis);
- лобовою лускою (squama frontalis);
- тім’яною кісткою (os parietale).
Потилична кістка (os occipitale)
Потилична кістка складається із:
- потиличної луски ;
- парної бічної частини;
- основної частини.
Потилична луска) на зовнішній поверхні має зовнішній потиличний виступ,від якого донизу відходить зовнішній потиличний гребінь.
Вправо і вліво від потиличного виступу проходять верхня каркова лінія , а трохи нижче – нижня каркова лінія, може бути найвища каркова лінія.
На внутрішній поверхні потиличної луски, або мозковій поверхні, розташоване хрестоподібне підвищення, в центрі якого є внутрішній потиличний виступ.
Від внутрішнього потиличного виступу:
- униз ідуть внутрішній потиличний гребінь та борозна потиличної пазухи;
- угору іде борозна верхньої стрілової пазухи;
- вправо і вліво іде борозна поперечної пазухи.
На зовнішній поверхні бічних частин знаходяться потиличні виростки, позаду від яких розташовані виросткова ямка та виростковий канал.
Біля основи потиличних виростків проходить канал під’язикового нерва (canalis nervi hypoglossi).
На зовнішньому краї бічної частини потиличної кістки є яремна вирізка , яка обмежена ззаду яремним відростком.
На основній частині потиличної кістки ззовні розташований глотковий горбок, а внутрішня поверхня (мозкова поверхня) утворює схил (clivus), з боків від якого розташовані борозни нижньої кам’янистої пазухи.
Основна частина і бічні частини потиличної кістки обмежують великий отвір (foramen magnum).
Тім’яна кістка (os parietale)
Це парна плоска кістка, яка має:
- лобовий кут;
- потиличний кут;
- соскоподібний кут;
- клиноподібний кут;
- потиличний край;
лусковий край ;
- стріловий край;
- лобовий край.
На зовнішній поверхні тім’яної кістки розташовані:
- тім’яний горб; тім’яне підвищення ;
- верхня скронева лінія;
- нижня скронева лінія;
- тім’яний отвір, який розташований біля стрілового краю ближче до потиличного кута .
На внутрішній поверхні тім’яної кістки є:
- борозна верхньої стрілової пазухи, уздовж якої розташовані зернисті ямочки і знаходяться арте-ріальні борозни;
- борозна середньої оболонної артерії.
На внутрішній поверхні соскоподібного кута проходить борозна сигмоподібної пазухи.
Лобова кістка (os frontale)
Лобова кістка належить до повітроносних кісток і складається з трьох частин:
- лобової луски ;
- парної очноямкової частини;
- носової частини.
На зовнішній поверхні лобової луски добре помітні лобові горби; лобові підвищення, нижче проходять надбрівні дуги, між якими розташоване надперенісся (glabella).
На внутрішній поверхні лобової луски посередині проходить лобовий гребінь, який закінчується знизу сліпим отвором.
Догори лобовий гребінь продовжується в борозну верхньої стрілової пазухи. На скроневій поверхні лобової луски розташований:
- тім’яний край;
- скронева лінія;
- виличний відросток .
Очноямкова частина лобової кістки своєю очноямковою поверхнею утворює верхню стінку очної ямки.
Із бічної сторони очноямкової поверхні розташована ямка сльозової залози.
Із присереднього боку очноямкової поверхні розташовані:
- блокова ость;
- блокова ямка.
Очноямкова частина лобової кістки відокремлюється від лобової луски надочноямковим краєм, на якому розташована надочноямкова вирізка , іноді надочноямковий отвір, ще медіальніше від цього утвору міститься лобова вирізка, іноді лобовий отвір. Очноямкові частини лобової кістки відокремлені решітчастою вирізкою.
Носова частина лобової кістки оточує решітчасту вирізку, в передній частині якої розташований парний отвір лобової пазухи, по одному з кожного боку носової ості. Спереду носової частини лобової кістки виступає носова ость, яка бере участь в утворенні кісткової носової перегородки.
Лобова кістка (os frontale) належить до повітроносних кісток (ossa pneumatica), тому що вона має порожнину – лобову пазуху (sinus frontalis), яка заповнена повітрям.
Лобова пазуха (sinus frontalis) сполучається з носовою порожниною (cavitas nasi) за допомогою отворів лобової пазухи і відкривається у середній носовий хід. Права лобова пазуха (sinus frontalis dexter) та ліва лобова пазуха (sinus frontalis sinister) розділяються перегородкою лобових пазух.
Клиноподібна кістка (os sphenoidale)
Клиноподібна кістка належить до повітроносних кісток і має:
- тіло;
- великі крила ;
- малі крила ;
- крилоподібні відростки.
На верхній поверхні тіла клиноподібної кістки розташоване турецьке сідло (sella turcica), яке ззаду оточене спинкою сідла, що має:
- зверху – парний задній нахилений відросток;
- спереду – горбок сідла.
Дно турецького сідла займає гіпофізна ямка .
Перед горбком сідла проходить передперехресна борозна, яка переходить у зорові канали.
З обох боків від турецького сідла розташована парна сонна борозна, яка оточена збоку клиноподібним язичком.
На передній поверхні тіла клиноподібної кістки розташований клиноподібний гребінь.
У середині тіла клиноподібної кістки розташована клиноподібна пазуха (sinus sphenoidalis), яка розділена перегородкою клиноподібних пазух і яка через отвір клиноподібної пазухи відкривається у верхній носовий хід.
В основі великих крил спереду назад містяться:
- круглий отвір (foramen rotundum);
- овальний отвір (foramen ovale);
- остистий отвір (foramen spinosum).
Малі крила закінчуються ззаду передніми нахиленими відростками, в основі яких знаходяться зорові канали.Між малими крилами і великими крилами утворюється верхня очноямкова щілина.
Крилоподібні відростки (processus pterygoidei) складаються з:
- присередньої пластинки (lamina medialis);
- бічної пластинки (lamina lateralis), між якими в нижній частині проходить крилоподібна вирізка.
Скронева кістка (os temporale)
Скронева кістка має три частини:
- лускову частину (pars squamosa);
- кам’янисту частину (pars petrosa);
- барабанну частину (pars tympanica).
Лускова частина скроневої кістки має:
- тім’яний край на якому ззаду розташована тім’яна вирізка;
- клиноподібний край ;
- скроневу поверхню ;
- мозкову поверхню.
На скроневій поверхні лускової частини скроневої кістки розташований виличний відросток (processus zygomaticus), в основі якого міститься нижньощелепна ямка із сугло-бовою поверхнею для з’єднання з голівкою нижньої щелепи.
Барабанна частина скроневої кістки (pars tympanica ossis temporalis) оточує зовнішній слуховий отвір, який веде у зовнішній слуховий хід.
Кам’яниста частина скроневої кістки має вигляд та назву піраміди .
В основі кам’янистої частини між лабіринтом та зовнішнім слуховим ходом розташованa барабанна порожнина, яка заповнена повітрям, вистелена слизовою оболонкою і містить слухові кісточки.
На передній поверхні кам’янистої частини розташовані такі анатомічні утвори:
- трійчасте втиснення ;
- розтвір каналу великого кам’янистого нерва і борозна великого кам’янистого нерва ;
- розтвір каналу малого кам’янистого нерва і борозна малого кам’янистого нерва;
- дугове підвищення;
- покриття барабанної порожнини.
Задня поверхня кам’янистої частини .На цій поверхні знаходяться такі анатомічні утво-ри:
- внутрішній слуховий отвір, який веде у внутрішній слуховий хід ;
- піддугова ямка;
- каналець присінка ;
- отвір канальця присінка.
Нижня поверхня кам’янистої частини . На цій поверхні містяться такі структури:
- шилососкоподібний отвір;
- шилоподібний відросток ;
- яремна ямка;
- яремна вирізка ;
На верхівці кам’янистої частини розташований внутрішній отвір сонного каналу, а на межі з лусковою частиною – м’язово-трубний канал.
До кам’янистої частини належить соскоподібний відросток.
Усередині соскоподібний відросток (processus mastoideus) складається із соскоподібних комірок , які відкриваються у печеру , а остання – в барабанну порожнину (cavitas tympani).
Позаду соскоподібного відростка є непостійний соскоподібний отвір (foramen mastoideum).