4. Модель в. Хендерсон як основа медсестринського процесу для країн, що здійснюють реформу медестринської освіти та практики.

Європейське регіональне бюро ВООЗ, до складу якого увійшла Україна, прийняло за основу медсестринську модель американської медсестри-дослідниці Вірджинії Хендерсон. Ця модель спрощена, вона включає забезпечення медсестрою тільки перших 3 рівнів піраміди А. Маслоу: фізіологічних потреб, потреб у безпеці та соціальних потреб.

Здійснення медсестринського процесу за моделлю В. Хендерсон відбувається в 5 етапів:

1. Первинна оцінка потреб людини.

2. З'ясування проблем пацієнта.

3. Визначення мети медсестринського догляду.

4. Медсестринський догляд.

5. Оцінка медсестринського догляду.

У моделі В. Хендерсон більшою мірою враховуються фізіологічні потреби людини і меншою - психологічні, духовні і соціальні. В адаптованій до сучасних умов моделі, запропонованій В. Хендерсон, змінено перелік потреб людини, скорочено і об'єднано деякі.

Адаптована модель В. Хендерсон включає в себе 10 основних потреб:

1. Нормальне дихання.

2. Адекватне харчування та споживання рідини

3. Фізіологічні відправлення.

4. Рухова активність.

5. Сон.

6. Здатність одягатися і роздягатися, вибирати одяг. Особиста гігієна.

7. Здатність підтримувати нормальну температуру тіла.

8. Здатність підтримати свою безпеку.

9. Спілкування.

10. Праця і відпочинок.

Медична сестра повинна враховувати потреби пацієнта у відправленні релігійних обрядів згідно з віросповіданням. Потреба людини в отриманні інформації і знання про здоровий спосіб життя не виділені в самостійну потребу, але вони повинні враховуватися в рамках усіх 10 потреб.

І. Потреба у нормальному диханні.

1. Первинна оцінка дихання.

Найбільш частими ознаками, що свідчать про недостатність забезпечення організму людини киснем, є задишка, кашель, кровохаркання, біль у грудній кліті, тахікардія. У деяких випадках медсестра може виявити патологічне порушення ритму і глибини дихання (дихання Чейна — Стокса, Біота, Куссмауля): при захворюваннях головного мозку і оболонок, при тяжких інтоксикаціях.

ІІ. Погреба в адекватному харчуванні і споживанні рідини.

1. Під час первинної оцінки адекватності харчування потрібно визначити ідеальну масу тіла і співставити її з масою пацієнта.

Слід запитати у пацієнта, чи використовує він зубні протези, чи може самостійно вживати їжу і рідину та з’ясувати час вживання їжі. Необхідно також отримати інформацію щодо апетиту, нудоти чи блювання, адекватності фізичного навантаження харчуванню.

III. Потреба в фізіологічних відправленнях.

1. Первинна оцінка.

Під час суб'єктивної оцінки потрібно з'ясувати:

• можливість самостійно справляти і регулювати фізіологічні відправлення;

• частоту відправлень та їх характер.

2. Потреба пацієнта в русі.

1. Первинна оцінка.

Стан залежності, що виникає під час порушення рухової активності, не дозволяє задовольнити такі види повсякденної діяльності, як спілкування і підтриман­ня безпечного довкілля.

Вимушена нерухомість не дозволяє людині самостійно змінити положення тіла, у зв'язку з чим з'являється ризик розвитку пролежнів. Шкала оцінки ризику розвитку пролежнів, запропонована Д. Нортон, дозволяє ефективно виявити пацієнтів, схильних до їх утворення. Шкала, запропонована Б. Брейден, відповідає вимогам холістичного підходу до людини і дозволяє з більшою точністю визначити ризик виникнення пролежнів.