3. Модель поведінкової системи д. Джонсон, адаптаційна модель к. Рой, модель дефіциту самодогляду д. Орем, вдосконалена модель здоров’я м. Аллен.

Модель поведінкової системи Джуліі Джонсон.

У своїй моделі Джулія Джонсон (1968) пропонує радикально відійти від лікарського бачення людини і сконцентрувати медсестринську допомогу на поведінці людей, а не на їх потребах.

Основні положення моделі. Пацієнт — це індивіді який має набір взаємопов’язаних підсистем поведінки, кожна з яких прагне до рівноваги в самій собі. Людина має 6 головних підсистем, що так чи інакше змінюють її поведінку.

Підсистема	Мотиви поведінки
Досягнення (виконання) Приєднувальна (встановлення) Агресивна Залежна Травна Сексуальна	Контроль над собою і своїм оточенням Близькі взаємовідносини з іншими людьми Самозахист від загрози; самоствердження Залежність від інших Підтримка цілісності організму, стану тілесного задоволення Сексуальне задоволення

Д. Джонсон визначає вплив кожної підсистеми на намагання людини на підставі здобутого досвіду досягти певної мети. Цей результат залежить від того, як пацієнт сприймає свою поведінку, як усвідомлює власні можливості щодо зміни поведінки (що може і не може змінити). Поведінка, яку вибирає людина, визначається її схильністю до того чи іншого типу установки

і Д. Джонсон розрізняє 2 основних типи установок:

1. Установка, зумовлена діями і об'єктами безпосередньо навколо людини;

2. установка, зумовлена життєвим досвідом.

Джерело проблем. Д. Джонсон вважає, що хвороба, зміна способу життя можуть розбалансувати підсистеми поведінки людини. Медсестринський догляд направлено на відновлення рівноваги.

Спрямованість медсестринського втручання. Щоб визначити спрямованість втручання, слід оцінити стан пацієнта стосовно кожної підсистеми.

Цю оцінку здійснюють у 2 етапи:

• Визначають порушення рівноваги у будь-якій підсистемі;

• Визначають причини цього порушення (структурні або функціональні).

Мета догляду. Порушення рівноваги всередині підсистеми поведінки — причина медсестринського догляду. Метою догляду має бути відновлення (максимально, наскільки це можливо) рівноваги в кожній її підсистемі через зміну факторів навколишнього середовища.

Догляд спрямовують на зміни:

• мотивів поведінки;

• впливу підсистеми, обмеженого життєвим досвідом людини;

• поведінки людини, що визначається схильністю до того чи іншого виду дій;

• установки, створеної навколишнім середовищем (1-й вид) або життєвим досвідом (2-й вид).

Якщо причиною порушення рівноваги в підсистемі поведінки є функціональні зміни, метою медсестринського догляду має бути забезпечення захисту, піклування, стимулювання до змін поведінки.

Якщо причиною порушення є структурні зміни, то мета медсестринського догляду буде полягати в забезпеченні чи підтриманні цілісності організму.

Медсестринські втручання.

Д. Джонсон пропонує 4 напрями медсестринських втручань:

• контроль або обмеження поведінки якимись рамками;

• захист від факторів, що спричиняють стрес;

• гальмування (пригнічення) неефективних реакцій;

• стимулювання до зміни поведінки, партнерство піклування.

Оцінка якості і результатів догляду. Д. Джонсон вважає, що якість і результати догляду можна оцінити в межах підсистеми за поведінкою людини, спричиненої тими чи іншими структурними змінами. У тому випадку, коли очікувані результати пов'язані зі змінами навколишнього середовища, зміна поведінки може бути зумовлена медсестринським втручанням на функціональному рівні.

Якщо медсестринське втручання не призвело до очікуваного результату (мети), знову формулюється нова мета і здійснюються нові втручання.

Планування догляду. Встановивши порушення рівноваги в конкретних підсистемах, медична сестра спільно з пацієнтом визначає мету догляду та планує свої дії.

Якщо проблема пацієнта пов'язана з функціональними порушеннями, медична сестра визначає втручання, спрямовані на зміну навколишнього середовища, зміну мотивації (переконань) пацієнта.

Медсестринське втручання. Д. Джонсон виділяє 4 напрями:

1. Обмеження поведінки.

2. Захист пацієнта від несприятливих факторів навколишнього середовища.

3. Пригнічення неефективних (неадекватних) реакцій пацієнта.

4. Партнерство (співробітництво з пацієнтом).

Оцінка якості і результатів догляду. Оцінюючи успішність застосування моделі Д. Джонсон, медичні сестри повинні описати результати медсестринських втручань, вказуючи на вади поведінки, наперед передбачувати поведінку пацієнта, бо це означає, що втручання було успішним і мету досягнуто. Якщо очікуваного результату не досягнуто, медична сестра проводить переоцінку поведінки пацієнта в межах кожної підсистеми.

Адаптаційна модель К. Рой

Модель Калісти Рой (1976) використовує досягнення в галузі фізіології та соціології.

Основні положення. Пацієнт — це індивід, який має набір взаємопов'язаних біологічних, психологічних і соціальних систем, що впливають на поведінку.

К. Рой вважає, що як для фізіологічних, так і для психологічних систем існує стан відносної рівноваги якого намагається досягти людина. Тобто це якийсь діапазон станів, у якому люди можуть адекватно справлятися зі своїми проблемами.

Для кожної людини цей діапазон унікальний. Усі подразники, що потрапляють до цього діапазону, зустрічають більш сприятливу реакцію, ніж ті, що знаходяться за його межами.

Фактори, що впливають на рівень адаптації, К.Рой називає подразниками. Вони бувають 3 видів: - - осередкові — знаходяться в оточенні людини;

• ситуаційні — виникають під час надання медсестринської допомоги поряд з осередковими і впливають на них;

• залишкові — результат минулих хвилювань, вірувань, взаємовідносин.

К. Рой пропонує 4 системи адаптації, що здатні змінювати поведінку:

- фізіологічна система;

- я - концепція;

- роль — функція;

- взаємозалежність.

Фізіологічна система — реакція людини на температуру, вологість, атмосферний тиск, їжу, рідину, кисень, вуглекислий газ та інші подразники. Здатність справлятися з новими, незвичними фізіологічними подразниками зумовлена не лише ними, але й залежить від можливостей фізіологічної системи адаптації конкретної людини.

Я – концепція — бажання зрозуміти саму себе: як поведінку, так і тілесний образ. Як і попередня, ця система адаптації має рамки, у межах яких людина може справлятися зі змінами власних психологічних і тілесних "я". Особливу увагу слід приділити цій системі під час підготовки людини до операції, яка значно змінить схему тіла: ампутація кінцівки, мастектомія, накладання стоми тощо.

Роль — функція — зміна своєї ролі в житті, пов'язана з тими чи іншими обставинами.

Взаємозалежність — намагання людей досягти стану відносного балансу в різних взаємовідносинах.

Медсестринському персоналові слід враховувати обмеженість можливостей адаптації в ситуаціях, коли пацієнт відчуває психологічний тиск з боку іншої людини, самотність, відчуження, презирство тощо.

Джерело проблем пацієнта. Потреба в медсестринському догляді виникає у випадку, коли в оточенні людини є нестача або надлишок засобів і можливостей для досягнення тієї чи іншої системи адаптації.

Спрямованість медсестринського втручання. Під час обстеження пацієнта насамперед слід встановити порушення адаптації в тих випадках, коли його поведінка дає привід для тривоги. Медсестра почергово вив­чає їх у межах 4 названих систем, а потім визначає осередкові, ситуаційні і залишкові подразники, а та­кож потребу в медсестринському втручанні. Медич­на сестра визначає ступінь впливу подразника на поведінку пацієнта.

Мета догляду. Визначивши можливі осередкові подразники, що спричиняють неадекватну поведінку, медсестра спільно з пацієнтом визначає мету, що дозво­ляє йому позитивно адаптуватися до навколишнього середовища. Плануються втручання, котрі можуть змінити подразники або систему адаптації.

Медсестринські втручання спрямовані на подраз­ники, що перебувають за межами рівня адаптації пацієнта з тим, щоб змінити їх або щоб вони опинилися в межах рівня адаптації. Можливе і розширення адаптації, яке дає пацієнтові можливість пра­вильно реагувати на наявні подразники.

У своїй моделі К. Рой пропонує використовувати медсестринські втручання переважно у разі осередкових подразників.

Оцінка якості і результатів догляду. Під час оцінки якості догляду медсестра і пацієнт звертають увагу на позитивні зрушення в тій чи іншій системі адаптації.

Роль медсестри. К. Рой вважає, що, на відміну від лікарів, які зосереджують свою увагу на біологічних (анатомічних і фізіологічних) системах, роль медсестри полягає у сприянні адаптації людини як до стану хвороби, так і до стану здоров'я. Саме зав­дяки впливу на осередкові подразники реакція пацієнта потрапляє в зону адаптації.

Планування медсестринського догляду. Виявивши подразники, що спричиняють у пацієнта неадекватні реакції, медсестра спільно з пацієнтом визначає короткотривалу мету догляду, що дозволяє розширити межі адаптації або усунути подразник. У той же час необхідно сформулювати довготривалу мету, в разі досягнення якої пацієнт зможе адаптуватися до навколишнього середовища, що постійно змінюється.

Медсестринські втручання. Модель К. Рой припускає, що кожна людина прагне до стану фізіологічної та психологічної рівноваги.

У зв'язку з цим медсестринське втручання повинно змінити подразник так, щоб він діяв у межах рівня адаптації.

Оцінка ефективності медсестринського втручання. Медсестринське втручання ефективне лише у випадку, коли досягнуто мети в конкретній системі адаптації.

Модель дефіциту самодогляду Д. Орем.

Модель, запропонована Д.Орем (1971), розглядає людину як єдине ціле. Заснована на принципах самодогяду, увага приділяється відповідальності людини за стан власного здоров’я.

Основні положення: пацієнт залучається до самодогляду незалежно від стану здоров’я.

Групи потреб у самодогляді:

І. Універсальні:

1. достатнє споживання повітря;

2. достатнє споживання рідини;

3. достатнє споживання їжі;

4. достатня можливість виділення продуктів життєдіяльності;

5. збереження балансу між діяльністю і відпочинком

6. час самотності збалансований з часом перебування у товаристві інших людей;

7. попередження небезпеки для життя, забезпечен­ня нормальної життєдіяльності і хорошого самопочуття;

8. стимулювання бажання відповідати певній соці­альній групі відповідно до індивідуальних здібностей і обмежень (соціальних чи фізичних).

Рівень задоволення кожної з восьми універсальних потреб для будь-якої людини індивідуальний. На ці потреби впливають фактори:

• вік;

• стать;

• стан здоров'я;

• рівень культури;

• соціальне становище;

• фінансові можливості.

Здорова людина має достатньо можливостей для самодогляду, щоб задовольнити ці універсальні потреби.

2. Потреби, зумовлені стадією розвитку. Ці потреби здатні задовольняти дорослі психічно здорові люди.

3. Потреби, пов'язані з порушенням здоров'я внаслідок спадкових, природжених захворювань і травм.

3 види порушень здоров'я:

• анатомічні зміни (виражені набряки, опіки);

• функціональні фізіологічні зміни (задишка, порушена рухомість суглоба);

• зміни поведінки (наприклад, зумовлені раптовою зміною настрою, почуттям байдужості) або щоденних життєвих звичок (сонливість, безсоння).

Якщо людина здатна задовольнити ці потреби, то зберігається загальна рівновага, і догляду вона не потребує.

Джерело проблем пацієнта. Якщо пацієнт (його ро­дина або близькі) не можуть зберегти рівновагу між своїми можливостями та потребами в самодогляді виникає необхідність медсестринського втручання; воно здійснюється за активної участі пацієнта, його роди­ни і близьких.

Спрямованість медсестринського втручання: виявлен­ня дефіциту самодогляду і з'ясування його причини (відсутність знань; невміння виконувати окремі дії з самодогляду; нерозуміння важливості самодогляду).

Для розв'язання питання про необхідність медсестринського втручання медсестра повинна:

• визначити рівень вимог пацієнта до самодогляду;

• оцінити можливості людини задовольнити ці вимоги;

• оцінити можливості пацієнта безпечно здійснювати самодогляд;

• оцінити можливості здійснення самодогляду в майбутньому.

Тільки визначивши вимоги і можливості пацієнта до самодогляду, можна приймати рішення про планування догляду.

Мета догляду. Короткотривала, проміжна і довготривала мета (або їх комбінації) має бути сконцентрована на пацієнтові, тобто його можливостях самодогляду. При цьому з пацієнтом варто обгово­рити не тільки мету догляду, але й медсестринські втручання, що плануються.

Медсестринські втручання. Д. Орем виділяє 6 способів медсестринського втручання:

1. робити що-небудь за пацієнта;

2. керувати пацієнтом, спрямовуючи його дії;

3. надавати фізичну підтримку;

4. надавати психологічну підтримку;

5. створювати середовище для забезпечення са­модогляду;

6. навчати пацієнта (або його родину).

3 системи допомоги

1. повністю компенсаторна — надається у випадках, коли пацієнт перебуває в непритомному стані, йому не можна рухатися, або він не здатний до навчання;

2. частково компенсаторна — надається пацієнтам, які тимчасово втратили здатність здійснювати окремі аспекти самодогляду;

3. консультативна (навчальна) — надається пацієнту (родині) у разі необхідності навчити їх навикам самодогляду.

Оцінка якості і результатів догляду. Повинна проводитися з точки зору можливості пацієнта і його сім'ї забезпечити самодогляд.

Сестринське втручання може бути спрямоване як на розширення можливостей самодогляду, так і на зменшення потреби у сестринському догляді. Д. Орем називає ці зміни одужанням.

Роль медичної сестри. Авторка моделі визначає. її як додаткову до можливостей пацієнта здійснювати самодогляд. Медсестринське втручання дозволяє людині зберегти здоров'я, подолати наслідки травми або хвороби.

Вдосконалена модель здоров’я М. Аллен.

Уперше була введена М. Аллен в університі Мак-Гілла в Монреалі.

Основні положення моделі М. Аллен:

1. Здоров'я нації є її національним багатством;

2. окремі особи, сім'ї та громади прагнуть покращити своє здоров'я;

3. найкращий спосіб вивчити своє здоров'я — щоденне активне самопізнання, тобто через індуктивне вивчення.

Метою моделі є відкриття та накопичення нових знань стосовно здоров'я з точки зору окремих осіб та їх сімей, ролі медсестринства в сприянні цьому розвитку.

Пацієнт — це індивідуум, який є активним учасником процесу навчання та самопізнання, щоб набуті знання та навички використовувати для вирішення проблем і прийняття рішень.

Модель М. Аллен звертає увагу швидше на сім'ю в цілому, аніж на окремого індивідуума, оскільки поведінка і звички розвиваються в сім'ї, але не виключає і того, що медсестра може працювати з кожним членом сім’ї окремо.

Медсестринська справа розглядається як наука про шляхи покращення здоров'я людей та сприяння здоров’ю. Її мета — сприяти збільшенню кількості здорових сімей, надаючи їм підтримку та заохочуючи їх до активної участі в процесі життя і особистої відповідальності за своє здоров'я. Медсестри повинні сприяти сім'ям розглядати здоров'я як невід'ємний процес життя. Роль медсестри полягає в створенні здорового для навчання середовища, яке стимулювало б інтерес до вивчення нового для покращення здоров'я. Посередництво, співпраця, координація дії — головні риси стосунків між медсестрою та пацієнтом.

Довкілля розглядається як соціальне середовище, у межах якого відбувається процес навчання. М. Аллен визначає характерні особливості навколишнього середовища.

Здоров'я — головний компонент і центр уваги медсестринської діяльності, основний орієнтир діяльності медсестри. Величини, що визначають здоров'я:

1. Успішне намагання справитися з проблемою (хворобою).

2. Вдосконалення і розвиток (процес прийнятті рішень та вирішення проблем).

Ці величини динамічні і взаємопов'язані.

Модель М. Аллен є основою для проведення подальшої роботи з профілактики захворювань та покращення здоров'я. Сім'я є саме тією одиницею, на яку звернено увагу і діяльність медсестри. Вивчення, навчання, набуття знань — першочерговий процес як медсестри, так і для пацієнта; співпраця — основі встановлення плідних взаємостосунків між медсестрою та пацієнтом.

Підходи до медсестринської діяльності

Критерії	Модель М. Аллен	Традиційна модель
Точка зору на ситуацію Направленість медсестринських втручань Шляхи оціню­вання стану пацієнта Засоби, що ви­користовують­ся для планування догляду Часові рамки для втручання Оцінювання	Орієнтація на здо­ров'я в широкій перспективі Сім'я Власне дослід­ження Потенціали Готовність пацієнта Стан пацієнта	Орієнтація на захворювання Окрема особа "A priori" Проблеми Професійний розклад Професійні завдання