3.2 Вибір і застосування з’єднувачів

Вид з’єднувача вибирається в залежності від призначення, умов експлуатації і конструктивних особливостей апаратури. Надалі уточнюється типономінал і типоконструкція в залежності від необхідних параметрів контактного з'єднання, кількості з'єднуваних кіл і виду монтажу, вимог до маси і габаритних розмірів. При виконанні самостійної роботи рекомендується використовувати з’єднувачі:

1) Нормальних габаритів для об’ємного монтажу ОНЦ–ВН–1(2)^*, СНЦ3 (9,10) М, ГРПМШ2, Р6, РП 10(14), РГ, РС, РШ, СНО 45(46) М;

2) Нормальних габаритів для друкованого монтажу РГ1Н–2(3), РШ2Н–2, ОНп–3Н–97, ОНп–КН–24, СНП 14(37,39,40);

3) Малогабаритні для об’ємного монтажу ОНЦ – ВГ – 1(3,4,10,11), ОНЦ – РГ – 09, ГРПМ2, РШ2Н – 1, РГ1Н–1, ОНП–ВГ–10(25,26,64,70,71,106), ОНП–ЖГ–20(72), ОНП–КГ–29(59), ОНП–НГ–40(57), РПМ23(26), СНО 14(63,64,65);

4) Малогабаритні для друкованого монтажу ОНц–КГ–4, ОНп–ВГ–7(19,64), ОНп–ЖГ–79, ОНп–КГ–22(26,57,58,77,78), ОНп–НГ–14, РГП, РППМ9 (16, 17,23,24), СНП 34 (58,59,101,102,103,106,110);

5) Субмініатюрні для об’ємного монтажу ОНЦ–ВГ–2, ОНЦ–ВС–1, ОНП–ВС–84(88), ОНП–СС–73(86);

6) Субмініатюрні для друкованого монтажу ОНп–ВС–88(94,98), ОНп–НМ–100, ОНп–СС–96.

При виборі з’єднувачів для друкованого монтажу слід враховувати, що з’єднувачі непрямого зчленування мають великі габарити, масу і вартість у порівнянні із з’єднувачами безпосереднього зчленування, але мають велику зносостійкість. Вони не критичні до товщини друкованої плати, мають більш високі електромеханічні й експлуатаційні характеристики.

З’єднувачі з примусовим обтискуванням при фіксації контактного з'єднання використовуються, коли потрібна дуже висока надійність при тривалій роботі у важких умовах. В інших випадках використовуються з’єднувачі зі звичайними рознімними контактами.

Найбільш розповсюдженим методом монтажу з'єднань є пайка, яка характеризується відносною простотою і ремонтоздатністю. Проте контроль якості пайки дуже працеємний, з’єднувач при цьому піддається небажаним високим температурним впливам. Методи монтажу накруткою і обтискуванням забезпечують достатньо високу продуктивність і надійність, низьку вартість. Але ці методи важко використовувати при високій щільності розташування контактів. Найбільш високу надійність і продуктивність забезпечує зварювання, але при цьому використовується дороге устаткування, погіршується ремонтоздатність.

При виборі з’єднувачів за ступенем герметичності необхідно враховувати, що високогерметичні з’єднувачі доцільно застосовувати в герметичних блоках апаратури у випадку її тривалої експлуатації в розрідженому газовому середовищі. Герметичні з’єднувачі застосовуються при короткочасній експлуатації герметичної апаратури при зниженому тиску. Ці з’єднувачі мають високу вартість, і застосовувати їх із метою захисту від пилу і бризк не дозволяється.

У ТУ на з’єднувачі встановлюються максимальне і номінальне струмове навантаження на один контакт, причому основні параметри і характеристики приводяться при номінальному струмовому навантаженні. При необхідності можна здійснити перерозподіл навантаження між контактами. Контакти, навантажені підвищеним значенням струму, рекомендується розподіляти рівномірно по з’єднувачу. Повинні також виконуватися умови:

де – експлуатаційні, максимальні і номінальні струми;

N – кількість контактних пар у з’єднувачі.

У випадку перевищення максимально допустимого струму збільшується перегрів контактів, може відбутися спікання контактних пар, відшарування захисного покриття. Максимальне струмове навантаження на один контакт приводиться стосовно до зазначеного в ТУ перерізу проводу, що приєднується. При менших перерізах проводу значення максимального струмового навантаження зменшується

,

де S і D – переріз і діаметр із ізоляцією приєднувального проводу. Знак « ^/ » ставиться до проводу з меншим перерізом.

Значення мінімального наробка з’єднувачів при підвищеній температурі навколишнього середовища визначають за допомогою співвідношення:

,

де – мінімальний наробок, що гарантується по ТУ при температурі , год;

– значення температури в місці розташування з’єднувача при його роботі у виробі, °К.

При застосуванні низькочастотних з’єднувачів у високочастотних колах як екрани можуть використовуватися контактні пари, що оточують сигнальну пару. Деякі схеми розпайки контактів наведені на рис. 3.1, де до незачернених контактів підключається центральна жила коаксіального кабелю, до інших – обплетення. Схеми, зображені на рис.3.1,а,б використовуються при хвильовому опорi кабелю 75 Ом у діапазоні частот до 35 МГц (рис.3.1,а) і 170 МГц (рис.3.1,б). Схема на рис.3.1,в може використовуватися в діапазоні частот до 360 МГц із хвильовим опором кабелю 50 і 75 Ом.

а) б) в)

Малюнок 4.1

Рисунок 3.1

При виборі з’єднувача по заданій кількості зчленувань-розчленовувань необхідно враховувати, що найчастіше вона встановлюється в ТУ для знеструмленого стану апаратури. Якщо необхідно провести визначене число зчленувань-розчленовувань під струмовим навантаженням, то допустима напруга комутації

,

де – значення випробної напруги, зазначеної в ТУ;

– коефіцієнт перенапруги.