Контрольні запитання

1. Які нові тенденції в соціально-економічному розвитку України з’явилися на зламі ХХ-ХХ ст.

2. Які були причини і завдання революції 1905-1907 рр.?

3. Який вплив мала революція на розвиток національного руху в Україні?

4. Які політичні партії діяли в Україні під час революції?

5. У чому суть політичної реакції після поразки революції?

6. Які цілі переслідувала аграрна реформа П. Столипіна? Чи були вони досягнуті?

7. Які були причини першої світової війни?

8. Які цілі у війні переслідували її основні учасники?

9. Які наслідки мала війна для українського населення?

10. Хто такі січові стрільці?

11. Що Ви знаєте про Брусиловський прорив?

Хі. Національно-демократична революція та громадянська

війна (1917-1921)

Ключові слова: протиріччя, двовладдя, ради, тривладдя, національний конгрес, універсали, секретаріат, більшовики, з’їзд, угода, окупація, переворот, авторитаризм, гетьманат, консерватизм, директорія, анархія, громадянська війна, «воєнний комунізм».

Повалення царизму стало лише початком революційних подій, громадянської війни й боротьби за владу. Учасниками цих подій стали практично всі верстви населення й усі народи, що населяли Росію. У політичному спектрі були представлені всі сили – від більшовиків до монархістів, у національному – від прихильників державної самостійності України до збереження «єдиної й неділимої Росії». Важливою особливістю громадянська війни в Україні було тісне поєднання соціальної революції, національно-визвольних змагань і боротьби проти іноземної окупації.

11.1. Центральна Рада та її діяльність. Утворення унр

Світова війна загострила всі протиріччя, що існували у Російській імперії: між капіталістичним і феодальними укладами, буржуазією і робітниками, буржуазією і поміщиками-дворянами, царатом і суспільством, імперією і національними окраїнами. Названі протиріччя зумовили повалення царизму, Лютневу демократичну революцію. Влада у Росії опинилася у Тимчасового уряду, який отримав мандат на владу від ПетроградськоїРади робітничих і солдатських депутатів на час до скликання Установчих Зборів.

В Україні процес формування влади мав свою специфіку. Якщо в Росії склалося двовладдя, то в Україні – тривладдя. Поруч зі структурами російського Тимчасового уряду і Радами постала Українська Центральна Рада (УЦР), що була утворена 4(17) березня 1917 р. представниками низки політичних партій та політичних блоків: Товариства українських поступовців (ТУП), Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП), Україн­ської партії соціалістів-революціонерів (УПСР) та ін. Головою УЦР був обраний професор-історик Михайло Сергійович Грушевський.

6-8 квітня 1917 р. відбувся Український національний конгрес, у якому взяли участь делегати з багатьох губерній України, а також з Петрограду, Москви, Кубані, Криму, де було багато українців. Конгрес ухвалив утворення Центральної Ради, як вищої законодавчої влади. У червні 1917 р. утворено виконавчий орган Центральної Ради — Генеральний секретаріат, який очолив письменник Володимир Кирилович Винниченко.

У своєму І Універсалі (10 червня 1917 р.) УЦР проголосила автономію України у складі оновленої Росії. Однак під тиском Тимчасового уряду УЦР змушена була прийняти II Універсал (3 липня 1917 р.), де відмовлялася від автономії до скликання Всеросійських Установчих Зборів.

Після повалення більшовиками Тимчасового уряду та утворення Раднаркому на чолі з В.І. Леніним (25—26 жовтня 1917 р.) Центральна Рада проголосила себе вищою владою в Україні, зайняла антибільшовицьку позицію і прийняла ІІІ Універсал (7 листопада 1917 р.). У цьому документі говорилося про: утворення Української Народної Республіки (УНР) у складі Російської Республіки; передачу землі селянам; введення 8-годинного робочого дня; державний контроль над виробництвом; демократичні свободи тощо. Однак у здійсненні своїх рішень УЦР проявила повільність та непослідовність, що зменшило її авторитет і призвело до зростання більшовицького впливу в Україні.