Контрольні запитання

1. Як розвивались події після Переяславської Ради?

2. Яке історичне значення діяльності Б. Хмельницького?

3. Які особливості характеризують Руїну?

4. У чому причини невдалого правління І. Виговського, П. Тетері?

5. Які причини виникнення розбрату в Гетьманщині?

6. Коли був укладений Гадяцький договір? Охарактеризуйте його зміст.

7. Яку політику проводив Ю. Хмельницький?

8. Якими були наслідки Андрусівського перемир’я для України?

9. Яку зовнішню політику проводив П. Дорошенко?

10. У чому суть політики царизму щодо України?

11. Які основні причини невдачі боротьби українського народу за незалежність України.

Тематика рефератів

1. Політика українських гетьманів в період Руїни.

2. Боротьба Петра Дорошенка за створення незалежної Української держави.

3. Гетьман Ю. Хмельницький: політичний портрет.

4. Запорозька Січ в роки Руїни. І. Сірко.

5. Гетьман І. Самойлович: політичний портрет.

6. Політика Москви, Польщі, Туреччини відносно України в роки Руїни.

VII. Україна у XVIII ст.

Ключові слова: національна аристократія, самоврядування, деспот, кріпосник, конституція, колегія, шовіністична політика, державний бюджет, намісництво, губернія, повіт, волость, колонізація, анархія, централізація, уніфікація, русифікація, Новоросія, Катеринослав.

XVIII ст. в історії України було надзвичайно суперечливим. З одного боку, вона стає складовою частиною Російської імперії, на яку перетворилася колишня Московія; вона втрачає останні ознаки своєї автономії, яким були гетьманське врядування, Запорозька Січ, полковий устрій; відбувається прогресуюче обмеження українських прав та вольностей; посилюються тенденції русифікації, посилюється експлуатація людських та матеріальних ресурсів українських земель, відбувається офіційне закріпачення селянства. Але водночас перетворення Росії на одну з найсильніших держав у Європі

7.1. Гетьманування Івана Мазепи

У 1687 р. гетьманом України було обрано І. Мазепу, вихідця з української шляхти. Він змолоду побував за кордоном, служив при польському королі, потім у гетьманів Дорошенка і Самойловича. Мазепа відзначався освіченістю, вмів подобатись людям. У своїй внутрішній політиці Мазепа спирався на старшину, намагаючись створити в Україні національну аристократію і з її допомогою відстоювати самоврядування. Водночас він обмежував прагнення старшини до необмеженого посилення експлуатації селянства, встановивши максимальну панщину у два дні на тиждень. Свою гетьманську владу рішуче захищав від посягань запорожців і старшини, а свою резиденцію в Батурині і хуторі Гончарівці устаткував з великим шиком.

Розквіт України Мазепа пов'язував з розвитком виробництва, освіти, культури. За часів його гетьманування (1687-1708 рр.) в Україні збільшилось виробництво полотна, канатів, поширились посіви окремих технічних культур, культивувались нові овочі і фрукти. Багато міст прикрасилось новими церквами і будинками, Києво-Могилянська колегія отримала статус академії (1701 р.), для неї були збудовані нові корпуси.

Мазепа остаточно відмовився від орієнтації на Польщу, Крим, Туреччину, бо вважав боротьбу проти Московської держави безнадійною. Довгий час він всіляко допомагав царю Петру І в усіх його справах. Зокрема, надсилав проти турків і татар козацькі полки. Коли Москва розв'язала війну проти Швеції за вихід до Балтійського моря, Мазепа прислав на допомогу російській армії декілька козацьких загонів. Потім за наказом царя посилав тисячі українців на будівництво нової російської столиці Санкт-Петербурга. В боях, а також на важких канальних роботах, від морозів, поганого харчування, хвороб щорічно гинули десятки тисяч козаків. Проте нехтування людським життям для досягнення своєї мети були характерними для Петра І. Відвертий деспот і кріпосник, прибічник абсолютної влади, він розглядав і Україну як знаряддя для здійснення своїх імперських планів. Цар вимагав від гетьмана не тільки все нових і нових людей, але обклав український народ величезними податками, що посилювало розорення Гетьманщини. А в політичному плані Петро проводив курс на знищення самоврядування і повне підпорядкування України московській владі. В усьому цьому Петро І отримував беззастережну підтримку І. Мазепи, який отримував від царя все нові й нові нагороди, одним з перших в Росії був нагороджений орденом Андрія Первозванного, найвищим орденом імперії; став однією з найбагатших людей у Росії та Європі.

Однак роль слухняного виконавця волі царя дедалі все більше ставала обтяжливою для гетьмана, ця роль, очевидно, ніяк не відповідала його великим амбіціям. І коли І. Мазепа переконався в тому, що політика царя веде до послаблення його особистої влади, то почав шукати вихід із становища, що склалося. Вважаючи, що лише поразка Москви в Північній війні (1700-1721 рр.) і його допомога шведському королю Карлу ХІІ нададуть йому таку змогу, гетьман став на шлях зради царю і встановлення союзу зі шведським королем.

Переговори гетьмана зі шведами велись у глибокій таємниці, коли Україна фактично була окупована царськими військами. Тому Мазепа не зумів підготувати ні більшість козаків, ні взагалі українське суспільство до виступу проти Петра І та свого переходу на бік Карла XII. До того ж, правду кажучи, І. Мазепа не користувався великою популярністю серед більшості козацтва й усього українського народу. Як наслідок за ним пішла лише частка запорожців на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком. У 1708 р. гетьман з малим козацьким військом відкрито виступив проти Москви і пішов на з'єднання зі шведським військом, що надійшло на Україну. За це Петро І наказав піддати Мазепу анафемі, і його майже 300 років проклинали в усіх православних російських церквах.

У червні 1709 р. під Полтавою сталася вирішальна битва між військами Петра І і Карла XII, внаслідок якого шведський король і гетьман втекли з рештками розгромленої армії в межі володінь Туреччини. Незабаром Мазепа помер у Бендерах (Молдавія). Козаки і старшина, що були в еміграції, обрали гетьманом генерального писаря Пилипа Орлика. Він докладав чимало сил, щоб звільнити Україну за допомогою Туреччини і татар. Він навіть намагався створити союз коаліцію європейських держав проти Росії. Ним була складена так звана Конституція прав і вільностей Війська Запорізького, за якою були визначені правові засади української держави як республіки, де влада належала гетьману й верхівці козацької старшини.

Після переходу Мазепи на бік шведів за наказом Петра І старшина «обрала» гетьманом Івана Скоропадського, до якого цар приставив своїх спостерігачів. Резиденція Мазепи у м. Батурин і хутір Гончарівка були зруйновані, а більшість їх населення була винищена. У травні 1709 р. була ліквідована Запорозька Січ (Чортомлицька). Пізніше біля Перекопського перешийка в Олешківських пісках поруч з Кримом запорожці, яким вдалося втікти від розправи, заснували Олешківську Січ.