4 Теоретичні відомості

Здатність слова вживатися в кількох значеннях називається багатозначністю. Нові значення слова виникають на основі перенесення найменування з одних предметів, ознак, дій, станів на інші на основі подібності чи суміжності. Для ділового мовлення багатозначність — явище небажане, оскільки прошкує неточність, двозначність трактувань. Синоніми - це слова, по-різному звучать, але близькі за значенням. Групи:

лексичні синоніми: дефект - недолік - вада;

стилістичні синоніми: оскільки - тому що, через те що, позаяк;

абсолютні синоніми: шеф - керівник.

Синонімічне багатство мови дає змогу побороти одноманітність мовлення, невиразність, але вживаючи у професійному мовленні сиіяоніми, потрібно висловлюватися точно, уникати неоднозначного тлумачення висловлювання, враховувати значеннєві відтінки синонімів.

Омоніма — це слова, які однаково звучать, але мають різне значення (термін (слово) - термін (строк), СТО ( станція техобслуговування ) - сто (100)). Вони використовуються у різних стилях, а науковий і офіційно - діловий вимагає точності контексту, чіткості, виразності, повноти інформації.

Пароніми - слова, які дуже близькі за звучанням, але різні за значенням і написанням; явище поширене у всіх сферах мовної діяльності ( ознайомитися - познайомитися, професійний - професіональний, боцман - лоцман).

Ця близькість часто призводить до помилок, спричиняє труднощі у засвоєнні.

Абревіатура - скорочене складне слово, утворене з початкових літер чи початкових слів, на основі яких твориться скорочення ( Кабмін, НАТО).

Класифікація:

ініціальні (СНД, ЗМІ);

складового типу ( торгпред, держстрах );

змішаного типу (спецзамовлення, техогляд);

комбіновані (АвтоЗаЗ).

Абревіатури широко використовуються в діловій сфері; при творенні нових абревіатури повинні легко «розгортатися» , не збігатися з уже наявним в мові, відповідати нормам українського правопису.

Правила скорочування слів

У діловому мовленні існують скорочення, призначені для зорового сприйняття — графічні і тестові ( див., р-н, в/ч, 20 хв, пн.-сх.), які є загальноприйнятими і зрозумілими, зафіксованими у держстандартах і словниках.

Практичне заняття №10 (4 години)

Тема: Орфографічні та орфоепічні норми сучасної української літературної мови. Орфографічні та орфоепічні словники

4 Теоретичні відомості

Пригадайте!

Що таке мовна норма? Чому необхідно дотримуватися мовних норм?

Назвіть відомі вам мовні норми та поясніть їх

Орфографічні норми - це єдині загальноприйняті правила передачі звукової мови на письмі, а саме: написання слів і їх частин, вживання великої літери, написання слів разом, окремо і через дефіс, правила переносу слів із рядка в рядок. Орфограмою називають правильне написання, яке треба вибрати із низки можливих графічних варіантів. Орфоепічні норми — це сукупність правил вимови голосних, приголосних звуків та звукосполучень у потоці мовлення, наголошування складів у слові. Дотримання цих норм забезпечує безперешкодне сприймання виголошеного тексту, а також унеможливлює спотворення змісту слів і речень в цілому. Він справді міг [м ’іх], я не заперечую.

Практичне заняття №11 (4 години)

Тема: Морфологічні норми сучасної української літературної мови, варіанти норм