12

Тема: Українське національно-державне відродження 1917-1920 рр.

План.

1. Лютнева революція в Росії та Україна.

2. Утворення Української Центральної Ради. Проголошення автономії України.

3. Розвиток Української революції в липні-вересні 1917 р.

4. Проголошення Української Народної Республіки.

5. Війна радянської Росії з УНР.

6. Мирний договір у Брест-Литовську. ІV Універсал Центральної Ради.

7. Причини падіння та історичне значення Центральної Ради

1. Лютнева революція в Росії та Україна.

Завдання.

Відповісти на запитання письмово.

• Дата, причини, наслідки Лютневої революції.

• Органи влади в Україні Після Лютневої революції.

23 лютого (8 березня) 1917 р. у Росії відбулася буржуазно-демократична революція.

Причини Лютневої революції:

1. Перша Світова війна.

2. Соціально-економічні: господарська розруха, невирішеність аграрного питання, важке становище робітників.

3. Політичні:

• Зберігання самодержавства та відсутність демократичних свобод.

4. Національні:

• Народи Російської імперії не мали самостійності, політика русифікації руйнувала їхню культуру.

2 / 15 Березня 1917 р. Самодержавство пало.

Перешочерговими завданнями були:

1. Створення нової стабільної держави;

2. Визначеність у питанні про участь у війні;

3. Подолання негативних тенденцій в економіці;

4. Вирішення аграрного питання.

Після Лютневої революції влада в Росії перейшла до Тимчасового уряду. До його складу входили помірковані політики, які до революції були депутатами Державної думи. Очолив уряд князь Г. Львов.

Одночасно виникли ради – революційні органи влади, що представляли інтереси робітників, солдатів і селян.

Функції рад не були чітко визначені, але реальна влада на місцях належала їм. Ради підтримували Тимчасовий уряд і сподівалися, що він здійснить швидкі та глибокі демократичні реформи.

Таблиця 1. Органи влади в Україні після Лютневої революції.

	Тимчасовий уряд	Ради
Партійний та соціальний склад	Партія кадетів консервативні кола колишньої царської адміністрації, великі промисловці та земелеласники)	Партія есерів і меншовиків (представники національних меншин, дрібні чиновники, інтелігенція)
Заходи	Введення свободи партій, друку; вирішення соціально-економічних питань відкладається до скликання Установчих зборів	Підтримують ідею Установчих зборів і дій Тимчасового уряду
Відношення до українського питання	Україна повинна бути складовою частиною Росії	Україна повинна бути складовою частиною Росії
Соціальна база	Заможні верстви населення	Пролетаріат, неукраїнізована частина армії

2. Утворення Української Центральної Ради. Проголошення автономії України.

Завдання.

Відповісти на запитання письмово.

• Коли утворено УЦР, склад, керівники.

• Коли відбувся Всеукраїнський національний конгрес?

• Як формувалася українська армія.

• Характеристика І Універсалу.

Для керівництва рухом був необхідний загальнонаціональний політичний центр. 3-4 / 16-17 березня 1917 р. - Українська Центральна Рада.

Таблиця 2. Склад УЦР

Склад УЦР

самостійники

автономісти

УДХП

(Українська демократично-хліборобська партія)

УПСС (Українська партія соціалістів-самостійників)

УПСР

(Українська партія соціалістів-революціонерів

УПСФ

(Українська партія соіалістів-федералістів – колишня ТУП)

УСДРП

(Українська соціал-демократична робітнича партія)

Лідерам

1. Михайло Грушевський (голова ЦР);

2. Володимир Винниченко (голова Генерального секретаріату);

3. Сергій Єфремов (Генеральний секретар міжнаціональних справ);

4. Симон Петлюра (Генеральний секретар військових справ).

Діяльність ЦР була зосереджена на вирішенні національного питання, однак єдиної думки про майбутній статус України не було:

• «самостійники» на чолі з М. Міхновським виступали за проголошення незалежності України;

• «автономісти» (М. Грушевський, В. Винниченко) виступали за автономію України у складі федеративної Росії.

Після деяких вагань самостійники вирішили продовжувати співробітництво з автономістами. Таким чином, на першому етапі УЦР головною метою вважала здобуття Україною автономії у складі Росії.

Українізація армії:

У квітні 1917 р. було створено полк імені Богдана Хмельницького (близько 3 тис. бійців).

5-8 травня відбувся І Всеукраїнський військовий з’їзд. Представники українських солдатів і офіцерів, що служили в різних частинах російської армії, вирішили розпочати українізацію армії і створити для цього Генеральний український військовий комітет, який очолив С. Петлюра.

У квітні виникає «Вільне козацтво» - збройні сили місцевої самооборони, що підтримували ідею автономії.

6-8 квітня відбувся Всеукраїнський національний конгрес - з’їзд представників усіх регіонів України (1 тис. делегатів). Конгрес визнав УЦР лідером українського національного руху і доручив їй домагатися автономії України.

У середині травня до Петрограда відбула делегація на чолі з В. Винниченком, яка мала виконати доручення Конгресу і отримати згоду Тимчасового уряду на автономію України. Але уряд відповів відмовою, взагалі не бажаючи визнавати УЦР як законного представника українського народу. Відмова збіглася з початком роботи ІІ Всеукраїнського військового з’їзду, делегати якого представляли 1,8 млн. українських солдатів. Делегати (2 тис. чоловік) зібралися на Софійській площі в Києві і заявили про повну підтримку позиції УЦР, наполягаючи на негайному проголошенні автономії.

10 (23) червня УЦР проголосила свій Перший Універсал (маніфест).

Універсали УЦР – акти законодавчого характеру вищого органу влади в Україні, що визначали зміни державно-правового статусу українських земель у складі Російської держави у 1917-1918 рр.

Основні положення:

• проголошення автономії України;

• УЦР ставала вищим державним органом влади в Україні до скликання Всенародних українських зборів;

• заклик до населення створювати підпорядковані УЦР органи влади на місцях;

• створення української державної скарбниці за рахунок спеціального податку з населення;

• участь представників усіх національностей у державотворчих процесах в Україні;

• необхідність розробки закону про землю, за яким право порядкувати землею належало б винятково народові України:

• фактичне перетворення ЦР на законодавчий орган;

• створення першого українського уряду – Генерального Секретаріату (15 (28) червня 1917 р.) на чолі з В. Винниченком.

Генеральний Секретаріат – найвищий виконавчий і розпорядчий орган влади в Україні з 15(28) червня 1917 р. до 9(22) січня 1918 р.; уряд України, створений за закритому засіданні Малої Ради.

Історичне значення І Універсалу:

• подальше піднесення української революції;

• зростання авторитету УЦР;

• визначення позиції різних політичних сил щодо української державності;

• засвідчив прагнення українців до створення власної держави.

Тимчасовий уряд сприйняв Перший Універсал як загрозу єдності Росії; не тільки помірковані, а й революційні російські партії засудили цей документ. Тимчасовий уряд швидко втрачав популярність: відсутність реформ, погіршення ситуації в економіці, поразка на фронті (у червні російські війська були розбиті в Галичині) підштовхнули до дій. Уряд був змушений визнати УЦР і розпочати з нею переговори. Делегація уряду прибула до Києва і стала переконувати керівництво Ради скасувати Перший Універсал.