2.3. Процес розробки інвестиційного проекту

Життєвий цикл проекту – це час від першої затрати до останньої вигоди. Він відображає розвиток проекту, роботи , які впровадяться на різних стадіях підготовки, реалізації та експлуатації проекту.

Універсальним підходом до визначення робіт, які відносяться до різних фаз і стадій життєвого циклу проекту, є підхід Всесвітнього банку.

Життєвий цикл включає 6 стадій:

1. ідентифікація;

2. розробка;

3. експертиза;

4. переговори;

5. реалізація;

6. завершальна оцінка.

Ці стадії об’єднані в 2-ві фази:

• проектування ( включає перші три стадії);

• впровадження ( останні три стадії).

Надалі надана характеристика всіх стадій життєвого циклу проекту.

Ідентифікація як стадія життєвого циклу проекту

Ідея зародження проекту надходить із різних джерел.

Ідея може бути обумовлена наступним:

1. Прагнення виконати завдання, що стоять перед країною.

2. Незадоволеними потребами і пошуком можливих шляхів їх задоволення.

3. Конкуренцією.

4. Наявністю невикористаних матеріальних чи трудових ресурсів.

5. Необхідністю вкласти інвестиції в прибуткові проекти.

6. Прагненням створити сприятливі умови для формування інфраструктури виробництва і управління.

Ідеї щодо проекту можуть надходити також із-за кордону в результаті:

1. пропозицій про інвестиції іноземних громадян або фірм;

2. інвестиційних стратегій розроблених зарубіжними країнами за міжнародними договорами;

3. діяльності організацій по наданню двосторонньої допомоги по інвестиційним проектам.

Попередній аналіз здійснимості проекту

Щоб виявити кращий проект, треба розглянути широке коло можливих його варіантів. Дуже корисно внести всі можливі варіанти до початкового переліку обговорюваних ідей, а потім шляхом використання логічної схеми відбору відкинути ті варіанти, які очевидно гірші.

Початковий список альтернативних підходів може звузитися до кількох або одного варіанту, стосовно котрого збираються дані про всі його аспекти: вартість, переваги і імовірний ризик.

Причинами відхилення варіантів проекту можуть бути:

• недостатній попит на запропонований продукт проекту або відсутність порівняльних переваг перед існуючими продуктами;

• надмірні витрати проекту порівняно з очікуваними вигодами;

• відсутність політичної підтримки влади;

• не придатна для проекту технологія;

• великий масштаб проекту, що не відповідає наявним організаційним та управлінським можливостям;

• надмірний ризик.

Перш ніж схвалити ідею проекту необхідно вивчити:

1. Обсяг і характер попиту на продукцію населення або юридичних осіб.

2. Наявність альтернативних технічних рішень.

3. Наявність основних матеріальних і трудових ресурсів.

4. Величина початкових інвестицій.

Проект може вважатися готовим для передачі на стадію розробки за таких умов:

• проведено відбір альтернативних варіантів проекту;

• виявлено основні організаційні та політичні проблеми, які можуть вплинути на долю проекту і визначені шляхи їх розв’язання;

• визначено очікувані вигоди і витрати.

Стадія розробки інвестиційного проекту

Уточнення цілей проекту та засобів їх досягнення становить важливу частину діяльності по розробці проекту. Це може відбуватися по різному. Наприклад, завдання виробництва мають виражатися в конкретному поетапному збільшенні випуску певного асортименту продукції та послуг. Потрібно детально вивчити технічні труднощі в реалізації проекту.

В міру уточнення цілей проекту та скорочення кількості варіантів, проект набуває конкретності і детальніша його розробка проводиться на основі відібраних варіантів. Незалежно від того чи проводився попередній аналіз здійснимості проекту в обов’язковому порядку необхідно здійснити основний його аналіз ( скринінг).

Незалежно від ступеня складності і детальності, скринінг повинен надавати відповіді на такі запитання:

1. чи достатній попит на продукцію проекту?

2. чи використовує проект найпередовіші технології?

3. чи є проект екологічно прийнятним?

4. чи здійснимий проект з організаційного погляду?

5. чи є проект економічно виправданим і реальним з фінансового погляду?

6. чи відповідає завданням і пріоритетам розвитку національної економіки або регіону?

Експертиза інвестиційного проекту і її етапи

Експертиза забезпечує детальний аналіз усіх аспектів проекту та його наслідків. План проекту прийнятий на етапі експертизи є базою для оцінки успішності проекту. Експертизі можуть підлягати як проекти так і організації, що беруть участь у реалізації проекту.

Завданням експертизи проекту є визначення того на скільки позитивні результати проекту перевищать його негативні наслідки.

Комерційна експертиза вимагає проведення аналізу:

а) доступність і якість ресурсів та їх вартісна оцінка;

б) попит на продукцію, заходи з маркетингу та прогнозування цін;

в) витрати і прибутки для визначення комерційної життєздатності учасників проекту.

Технічна експертиза містить оцінку:

а) масштабу проекту;

б) процесів, матеріалів, обладнання та надійності техніки;

в) придатність технічного плану для місця розташування проекту;

г) рівень сервісу та надійності інфраструктури проекту.

д) строки і графік виконання технічних рішень для реалізації проекту.

Екологічна експертиза оцінює вплив проекту на довколишнє середовище у таких напрямах:

а) забруднення повітряного басейну, ґрунтів та водойм;

б) перевезення, використання або видалення небезпечних чи токсичних відходів.

Соціальна експертиза має відповісти на питання:

а) якою мірою населення отримає вигоду від проекту;

б) яким чином система землекористування може вплинути на ступінь зацікавленості у видах діяльності запропонованих проектом.

Інституційні аспекти експертизи містять:

• обґрунтування можливості реалізації проекту в існуючому політичному, економічному та правовому середовищі;

• оцінку потенціалу та структури організації, що здійснює проект.

Фінансова експертиза дає змогу перевірити фінансову життєздатність проекту і визначити заходи необхідні для обґрунтованого фінансового управління проектом.

Фінансова експертиза включає поточну і перспективну оцінку:

а) бухгалтерського балансу;

б) звіту про прибутки і збитки;

в) руху коштів;

г) можливості фінансування з різних джерел.

Економічна експертиза дозволяє оцінити:

а) чи є виправданим використання проектом національних ресурсів з огляду на наявність конкурентного попиту на ці ресурси.;

б) вигоди, які будуть одержані в результаті реалізації проекту для суспільства в цілому;

в) вигоди для всіх учасників проекту.

Стадія переговори з інвестиційного проекту

Проект складається з 4-х основних розділів:

1. Характеристика позичальника та кредитора;

2. Сума, строки і процентна ставка по кредиту;

3. Загальний опис інвестиційного проекту і видів товарів та послуг із зазначенням їх обсягу, на які можуть бути витрачені кредити;

4. інші умови кредитування ( штрафні санкції).

З свого боку кредитор повинен впевнитися, що передбачуваний позичальник має необхідні повноваження на здійснення проекту і повернення кредиту .

Стратегія кредитора полягає в одержанні додаткових гарантій того, що укладена угода передбачає надання кредиту організації, яка здійснює проект, і що строк та умови такого кредитування є обґрунтованими і доцільними.

Якщо переговори ведуться з інвестором то необхідно враховувати інші фактори:

• замовник і інвестор можуть домовитися про дії спрямовані на поліпшення роботи і зафіксувати цю домовленість у договорах;

• в договорах визначається, на що і в який строк будуть витрачені інвестиції;

• яка частина прибутку дістанеться інвестору;

• що треба зробити для зниження видатків, дебіторської заборгованості та оптимізації запасів;

• як реорганізувати управління підприємством.

Стадія реалізації інвестиційного проекту

При реалізації проекту найважливішою системою є система розподілу ролей, відповідальності і прав усіх учасників проекту. Наступним етапом реалізації є проведення переговорів із укладанням контрактів на постачання сировини і матеріалів, технологій, обладнання, а також договорів на виконання субконтрактних робіт. На цьому етапі може бути здійснено інженерно-технічне проектування, будівництво як самого об’єкта так і інфраструктури, проведення виробничого маркетингу та навчання.

Дуже важливим на цій стадії проекту є три напрямки контролю:

1. Інженерно-технічний – нагляд за технічною документацією. Його здійснюють технічні фахівці, які перевіряють на скільки виробничі потужності, продукція та послуги відповідають технічним вимогам.

2. Контроль замовником виконання проекту в цілому. В нього входить спостереження за реалізацією проекту і надаються пропозиції щодо змін у проекті.

3. Контроль інвесторами – має на меті забезпечити досягнення цілей проекту та погашення кредиту або одержання планового прибутку від інвестицій.

Представники кредиторів і інвесторів зацікавлені в тому, щоб забезпечити спрямування інвестицій і кредитів на здійснення проекту, обговорити досягнуті успіхи з відповідальними особами.

Завершальна оцінка інвестиційного проекту

Завершальна оцінка передбачає ретроспективний ( історичний) аналіз проекту. Вона здійснюється переважно тоді, коли проект перебував в експлуатації від 2-х до 3-х років.

Важливим моментом проведення такої завершальної оцінки є встановлення причин успіху або провалу проекту. Крім того необхідно з’ясувати такі особливості при реалізації проекту, які можуть з успіхом використовуватись в інших проектах.

Завершальна оцінка також надає менеджерам та зацікавленим користувачам інформацію, на скільки проект ефективно і повно досягає очікуваних результатів.

Таким чином завершальна оцінка виконує 2 функції:

1. навчального документу;

2. звітного матеріалу.

Завершальна оцінка має дати відповіді на такі питання:

• Чи були вихідні цілі проекту чітко визначеними і здійсненними?

• Чи правильним був вибір технічних рішень та способів матеріально-технічного постачання?

• Чи правильно було оцінено соціально-економічні та екологічні умови?

• Чи правильно було визначено групу користувачів результатами проекту?

• Чи мали місце значні перевитрати коштів і з якої причини?

• Чи було досягнуто запланованої норми прибутку і з якої причини?

Виходячи з означених в попередньому підрозділі етапів проектного циклу процес розробки інвестиційного проекту не є хаотичним, а підкоряється певній послідовності дій. Аналогічно існує певна структура проведення етапу підготовки проекту. Така структура стала результатом узагальнення та систематизації досвіду багатьох компаній щодо підготовки проектів. Найбільш явно вона проявляється у вимогах міжнародних фінансових організацій (Світовий банк, ЮНІДО, ЄБРР, МФК та інші) до проектів, які вони розглядають в якості таких, для реалізації яких вони готові розглянути можливість надати своє фінансування.

Як правило, основним документом, в якому міститься вся головна інформація стосовно інвестиційного проекту і який дає уявлення про механізм реалізації проекту та його привабливість, є бізнес-план. В бізнес-плані описуються всі аспекти підготовки та реалізації проекту, визначаються всі проблеми, які постануть під час його здійснення, та пропонуються шляхи вирішення таких проблем. Правильно підготовлений бізнес-план дозволяє отримати відповідь на питання: чи має сенс взагалі вкладати кошти в проект і чи дозволить він повернути з очікуваним прибутком всі витрати?

Цінність бізнес-плану полягає і тім, що він:

• дає можливість визначити життєздатність нового чи діючого підприємства в умовах конкуренції;

• містить орієнтир подальшого розвитку підприємства;

• служить інструментом одержання фінансової підтримки від зовнішніх інвесторів.

За допомогою бізнес-плану висновок щодо доцільності реалізації інвестиційного проекту будуть робити як керівництво та власники компанії, яка ініціює реалізацію проекту, так і зовнішні інвестори, до яких звернеться компанія з метою залучення їх коштів для фінансування проекту. Тобто бізнес-план складається як для внутрішнього, так і для зовнішнього використання і від його якості залежить успішність проекту та вирішення проблеми пошуку джерел його фінансування.

В загальному випадку структура підготовки інвестиційного проекту виглядає наступним чином [3]:

1) маркетинговий аналіз;

2) технічний аналіз;

3) фінансовий аналіз;

4) економічний аналіз;

5) інституціональний аналіз.

Розглянемо більш детально окремі етапи аналізу інвестиційного проекту.

Маркетинговий аналіз. Найчастіше дослідження привабливості інвестиційного проекту починається з аналізу стану ринку, на якому планується працювати в майбутньому, визначення тенденцій його подальшого розвитку та перспектив виходу на цей ринок з новим продуктом або послугою (або перспектив збільшення своєї присутності на цьому ринку).

Основним результатом такого аналізу повинна стати наявність відповіді на питання чи зможе проектний продукт або послуга знайти своїх споживачів на ринку та чи вистачить доходів від реалізації продуктів чи послуг для винагородження інвесторів (внутрішніх та зовнішніх по відношенню до компанії-ініціатора проекту).

За допомогою аналізу ринків, на яких буде діяти компанія, необхідно розробити маркетингову стратегію для компанії, яка буде спрямована на досягнення попередньо визначеної мети проекту – отримання прибутку для повернення інвестицій або вирішення певних соціальних або екологічних проблем.

По-перше, необхідно дослідити загальний стан ринків, на які планує виходити компанія, виявити тенденції їх подальшого розвитку та визначити, який вплив на ці ринки має держава, загальний стан економіки країни, зовнішньоекономічна ситуація та інші фактори.

По-друге, потрібно ретельно вивчити стан конкуренції на ринку, визначити сильні і слабкі сторони компаній-конкурентів та порівняти їх з характеристиками власної компанії. При проведенні аналізу мають бути визначені рівень витрат та існування бар’єрів для входження на ринок нової компанії та імовірність швидкої появи нових учасників ринку (нових потенційних конкурентів). Також потрібно дослідити наявність товарів або послуг замінників продукції, з якою планується здійснити вихід на ринок.

Третім вважливим завданням маркетингового аналізу є визначення потенційного кола споживачів товару або послуги, яка буде пропонуватись в рамках проекту. При цьому необхідно вивчити характеристики споживачів, які існують на ринку, їх запити та вимоги до товарів чи послуг, фактори, які стимулюють людей витрачати кошти для придбання товару або користування послугою. Після цього можна буде визначити цільовий сегмент ринку, на який будуть спрямовані зусилля компанії.

Також необхідно розробити ефективну політику ціноутворення на продукт в рамках проекту. Вона повинна базуватись на дослідженні питань ціноутворення на товари конкурентів та на попередньо визначеній маркетинговій політиці компанії. Тобто якщо в якості основного споживача продукту компанії розглядається люди похилого віку або особи з невеликим рівнем доходу, то відповідно і ціни повинні бути доступними. В разі коли увага споживача акцентується на надзвичайних якостях товару та його ексклюзивності, то ціна повинна бути достатньо високою, щоб підтвердити репутацію товару як елітного.

Розробка та визначення найбільш оптимальних каналів збуту проектного продукту теж є завданням маркетингового аналізу. Компанія повинна вирішити, яким чином її продукт буде приходити до споживача – шляхом прямого продажу, через низку торгових агентів та посередників, за допомогою засобів електронної торгівлі (наприклад через Інтернет) або іншим чином.

Ще одним надзвичайно важливим моментом, який повинен бути визначений на основі дослідження ринку, є прогноз потенційного обсягу ринку, на який може розраховувати компанія (загальна вартість продуктів, які споживачі обраного сегменту можуть придбати протягом року, кварталу або місяця). З використанням величини обсягу ринку можна визначити частку ринку на яку може розраховувати компанія в результаті реалізації проекту.

Ціль дослідження ринку – виявлення споживчих опитувань, визначення сегментів ринку й процесу покупки, поліпшення якості та прискорення процесу ухвалення рішення за маркетингом. При аналізі попиту і збуту повинні бути розглянуті ключові питання:

• Хто є потенційним покупцем?

• Які причини покупки продукту?

• Як буде відбуватися покупка?

• Яка інформація потрібна і як її можна зібрати?

Структурне дослідження ринку необхідно почати з визначення конкурентів, державних або приватних підприємств місцевих, національних або міжнародних компаній, продукційних або нових, маркірованих або немаркірованих продуктів. Варто також оцінити можливість і значення впровадження на ринок нових учасників (майбутніх конкурентів), конкуренцію з боку товарів-замінників (наприклад, синька для бавовни, безалкогольних напоїв для фруктових). Основні питання, що вимагають обов’язкової відповіді, зводяться до такого:

Таблиця 1. Визначення конкурентної спроможності на основі ключових чинників успіху.

Ключові фактори успіху	Значення фактору	Конкуренти
		А	В	С	D
Якість
Ефективність засобів продажу
Розробка нових продуктів
Технічне обслуговування
Своєчасна доставка
Репутація
Реклама
Вартість
Ціна
Місце розташування
Фінансова стабільність
Усього

• Яка існуюча структура ринку даного продукту?

• Яка база конкуренції в даній галузі?

• Як на конкурентне середовище впливають інституціональні обмеження?

Дуже важливо в процесі маркетингового аналізу використовувати кількісні оцінки. Вони, як правило, більш переконливі як для самого підприємства, так і для стратегічного інвестора. Нижче наводиться приклад аналізу конкурентного положення підприємства на основі кількісних критеріїв.

Виділяючи так звані ключові фактори успіху (КФУ), підприємство порівнює своє положення з усіма конкурентами, даючи відповідь в одному із трьох видів: "краще" (знак "+" у табл. 1), "гірше" (знак "–"), однаково (0) стосовно кожного конкурента.

Визначаючи значущий коефіцієнт для кожного КФУ, маркетинговий аналітик визначає узагальнений показник порівняльної конкурентної спроможності підприємства.

Маркетинговий план повинен бути складовою частиною проекту. При його розробці маркетолог повинен відповісти на наступні питання:

• Наскільки добре розроблений продукт?

• Чи була визначена правильна стратегія ціноутворення?

• Чи була визначена правильна стратегія просування товару на ринок?

• Чи забезпечує збутова система ефективний зв'язок продавця й покупця?

• Чи об'єднані елементи "маркетингової суміші" у єдиний працюючий маркетинговий план?

Маркетинговий відділ має визначальне значення при аналізі проектів, оскільки дозволяє одержати ринкову інформацію, необхідну для оцінки життєздатності проекту. Дуже часто трапляється, що фірма витрачає значні кошти й засоби на здійснення постачальницьких і збутових операцій, що розростаються, тільки заради того, щоб ніколи не одержати очікувану вигоду, втрачену через поганий маркетинговий аналіз.

Після цього потрібно скласти прогноз обсягів продажу компанії на певний період часу в майбутньому (інвестиційний горизонт проекту, як правило, 3-5 років).

Саме реалістичний прогноз продажу є основним результатом маркетингового аналізу, його кількісним виразом, на основі якого в подальшому будуть розраховуватись показники ефективності всього інвестиційного проекту.

Забезпечити виконання прогнозів продажу продукції повинна грамотна стратегія просування товару на ринок, ефективна рекламна компанія та програма стимулювання продажу. Основні напрями рекламної політики та обсяги рекламного бюджету повинні бути визначені на цій стадії підготовки проекту.

Всі ці елементи маркетингового аналізу повинні бути об’єднані в єдиний маркетинговий план чи стратегію маркетингу компанії, яка повинна забезпечити високий рівень конкурентоздатності проектного продукту. Також на цьому етапі необхідно передбачити реакцію конкурентів на появу нового гравця на ринку та розробити заходи щодо протидії їх опору.

Технічний аналіз. Основними завданням технічного аналізу інвестиційного проекту є:

• визначення та оцінка технологій, які будуть використовуватись для реалізації проекту;

• вивчення можливих постачальників необхідного для проекту обладнання та визначення найбільш прийнятного з них;

• визначення шляхів вирішення всіх виробничих питань в рамках проекту, в т.ч. забезпечення технологічного процесу сировиною, енергією, персоналом, іншими необхідними ресурсами;

• вирішення питання розміщення виробництва, вимоги до території, виробничих та складських приміщень тощо;

• приділення потрібної уваги екологічним питанням реалізації проекту.

При виборі технології, яка буде застосовуватись під час реалізації проекту, важливо зробити її порівняння з технологіями, які використовують основні конкуренти та пересвідчитись, що обрана компанією технологія забезпечить конкурентні переваги на ринку.

Крім того, обрана технологія повинна гарантувати високу якість проектного продукту. Слідкувати за такою якістю повинна також система управління якістю на виробництві, основні моменти створення якої повинні бути визначені під час проведення технічного аналізу проекту.

Важливою запорукою успіху проекту є правильний вибір підрядників, які забезпечуватимуть безперебійний та своєчасний процес функціонування виробництва. Потрібно визначити час протягом якого можна збільшити або зменшити в разі потреби обсяг постачання сировини та інших ресурсів, необхідних для виробничого процесу.

Також потрібно знати, який час потрібен для нарощування або скорочення загального обсягу виробництва продукції на певну величину.

Таким чином, після проведення технічного аналізу повинно бути зрозумілим, яким чином буде здійснюватись виробництво товару чи послуги в рамках проекту, яке потрібно обладнання для започаткування цього процесу, де буде здійснюватись реалізація проекту, повинен бути підготовлений графік робіт із запуску виробництва в рамках проекту.

Технічний аналіз звичайно проводиться групою власних експертів підприємства з можливим залученням вузьких фахівців. Стандартна процедура технічного аналізу починається з аналізу власних існуючих технологій. При цьому необхідно керуватися такими критеріями:

1. технологія повинна себе раніше добре зарекомендувати, тобто бути стандартною;

2. технологія не повинна бути орієнтована на імпортне устаткування й сировину.

• Якщо виявляється неможливим використовувати власну технологію, то проводиться аналіз можливості залучення закордонної технології й устаткування за однією з наведених схем:

• спільне підприємство з іноземною фірмою – часткове інвестування і повне забезпечення всіма технологіями;

• купівля устаткування, що реалізує технологічне "ноу-хау";

• "turn-key" — купівля устаткування, будівництво заводу, налагодження технологічного процесу:

• "product-in-hand" — "turn-key" плюс навчання персоналу до того часу, поки підприємство не виробить необхідний готовий продукт;

• купівля ліцензій на виробництво;

• технічна допомога з боку закордонного технолога. Правило вибору технології передбачає комплексний аналіз деяких альтернативних технологій і вибір найкращого варіанта на основі якогось агрегованого критерію.

Ключові фактори вибору серед альтернативних технологій зводяться до аналізу таких аспектів використання технологій:

1. Колишнє використання обраних технологій у подібних масштабах (масштаби можуть бути занадто великі для конкретного ринку).

2. Доступність сировини (кількість потенційних постачальників, які їхні виробничі потужності, якість сировини, яка кількість інших споживачів сировини, вартість сировини, метод і вартість доставки, ризик щодо навколишнього середовища).

3. Комунальні послуги й комунікації.

4. Потрібно бути впевненим, що організація, що продає технологію, має на неї патент або ліцензію.

5. Принаймні, початковий супровід виробництва продавцем технології.

6. Пристосованість технології до місцевих умов (температура, вологість і т.п.).

7. Завантажувальний фактор (у відсотках від номінальної потужності за умовами проекту) і час для виходу на стійкий стан, що відповідає повній продуктивності.

8. Безпека й екологія.

Фінансовий аналіз Проведення фінансового аналізу є найбільш важливим та складним етапом підготовки інвестиційного проекту.

Об'єктом фінансового аналізу є потоки платежів, що характеризують обидва процеси у вигляді однієї сполученої послідовності.

Оцінка ефективності здійснюється за допомогою розрахунку системи показників або критеріїв ефективності інвестиційного проекту. Ці показники й методи їхнього розрахунку будуть розглянуті нижче. Усі вони мають одну важливу особливість. Витрати й прибутки, рознесені за часом, приводяться до одного (базового) моменту часу. Базовим моментом часу звичайно, є дата початку реалізації проекту або умовна дата, близька до часу проведення розрахунків ефективності проекту. Даний розділ інвестиційного проекту – найбільш об'ємний і трудомісткий. Розглянемо комплекс питань фінансового аналізу з їх взаємним ув’язуванням.

Загальна схема фінансового розділу інвестиційного проекту має просту послідовність:

1. Аналіз фінансового стану підприємства протягом 3-5 попередніх років роботи підприємства.

2. Аналіз фінансового стану підприємства в період підготовки інвестиційного проекту.

3. Аналіз беззбитковості виробництва основних видів продукції.

4. Прогноз прибутків і грошових потоків у процесі реалізації інвестиційного проекту.

5. Оцінка ефективності інвестиційного проекту.

Фінансовий аналіз попередньої роботи підприємства і його поточного стану звичайно зводиться до розрахунку й інтерпретації основних фінансових коефіцієнтів, що відбивають ліквідність, кредитоспроможність, прибутковість підприємства й ефективність його менеджменту. Звичайно це не викликає ускладнень. Важливо також уявити у фінансовому розділі основну фінансову звітність підприємства за попередні роки і порівняти основні показники. Якщо інвестиційний проект готується для залучення західного стратегічного інвестора, – усю фінансову звітність варто перетворити в західні формати тієї країни, з якої передбачається залучити інвестора.

Аналіз беззбитковості містить у собі систематичну роботу із аналізу структури собівартості виготовлення і продажу основних видів продукції і поділ усіх витрат на перемінні (які змінюються за зміною обсягу виробництва й продажів) і постійні (які залишаються незмінними при зміні обсягу виробництва). Основна мета аналізу беззбитковості – визначити точку беззбитковості, тобто обсягу продажів товару, що відповідає нульовому значенню прибутку. Важливість аналізу беззбитковості полягає в зіставленні реального або планованого прибутку в процесі реалізації інвестиційного проекту з точкою беззбитковості.

Найбільш відповідальною частиною фінансового розділу проекту є інвестиційна частина:

• визначення інвестиційних потреб підприємства за проектом;

• встановлення (і наступний пошук) джерел фінансування інвестиційних потреб;

• оцінка вартості капіталу, притягнутого для реалізації інвестиційного проекту;

• прогноз прибутків і грошових потоків за рахунок реалізації проекту;

• оцінка показників ефективності проекту.

Методично найбільш складне питання оцінки окупності проекту протягом терміну його реалізації. Обсяг грошових потоків, що утворюються в результаті реалізації проекту, повинен покривати величину сумарної інвестиції з урахуванням принципу "вартості грошей у часі". Даний принцип говорить: "Долар зараз коштує більше, ніж долар, отриманий через рік", тобто кожен новий потік грошей, отриманий через рік, має меншу значущість, ніж однаковий за обсягом грошовий потік, отриманий на рік раніше. Характеристикою, що вимірює часову значущість грошових потоків, виступає норма прибутковості від інвестування отриманих у ході реалізації інвестиційного проекту грошових потоків.

Отже, проект приймається з погляду фінансових критеріїв, якщо сумарний грошовий потік, що генерується інвестицією, покриває її розмір з урахуванням описаного вище фінансового феномена.

Під час оцінки окупності проекту критичним є питання урахування інфляції.

Фінансовий аналіз повинен бути виконаний так, щоб всі зацікавлені у реалізації проекту сторони були впевнені, що:

1. обраний кращий з існуючих альтернативних варіантів проекту;

2. проект спрямований на максимальне збільшення вартості майна компанії і, відповідно, власників і акціонерів;

3. визначені основні ризики при реалізації проекту, проведена оцінка їхнього впливу на реалізацію проекту й існує стратегія керування і контролю за цими ризиками;

4. визначені обсяги ресурсів, необхідних для інвестиції, початку виробництва і роботи проекту;

5. фінансові ресурси для реалізації проекту притягнуті на найбільш вигідних для даної ситуації умовах.

Процедура проведення фінансового аналізу складається з кількох окремих етапів:

• аналіз фінансового стану підприємства, на якому буде реалізовуватись інвестиційний проект (якщо проект не передбачає створення нової компанії);

• визначення потреби у фінансуванні підготовки та реалізації проекту;

• прогноз прибутків, витрат та грошових потоків в рамках реалізації проекту;

• оцінка ефективності інвестиційного проекту;

• аналіз беззбитковості виробництва в рамках проекту.

Аналіз фінансового стану компанії здійснюється в тому випадку, коли проект являє собою розширення обсягів чи модернізації виробництва компанії або виведення на ринок нового продукту в рамках існуючої компанії.

Такий аналіз передбачає вивчення документів фінансової звітності компанії (в першу чергу, балансу та звіту про фінансові результати), встановлення тенденцій змін основних показників діяльності та структури звітності компанії. Також здійснюється розрахунок різноманітних коефіцієнтів – ліквідності, ділової активності, рентабельності, структури капіталу та фінансової стійкості, за допомогою яких можна визначити сильні та слабкі сторони функціонування компанії.

Іншим важливим етапом фінансового аналізу проекту є визначення потреби у інвестиційних ресурсах та чіткий опис напрямів їх використання. Сума потрібного фінансування визначається на основі:

• величини потрібних капітальних витрат (відповідно до переліку необхідного обладнання, встановленого за результатами технічного аналізу),

• розрахунку потреби у оборотних коштах для початку виробництва,

• здійсненні всіх витрат, пов’язаних зі створенням компанії (якщо це передбачено в проекті), оплати необхідних ліцензій, патентів, дозволів, навчання персоналу і т.д.

• всіх інших витрат в рамках проекту.

При цьому розробникам проекту потрібно чітко усвідомлювати, що кожна гривня інвестиційних витрат повинна бути обґрунтованою та бути необхідною для реалізації проекту. В іншому випадку важко буде переконати інвесторів у доцільності вкладення коштів в проект. Навіть у випадку намірів самостійно фінансувати проект наявність витрат, які не є необхідними, призведе до того, що ефективність проекту буде меншою, ніж вона могла бути.

Крім того, ініціатори проекту мають підготувати оптимальну з їх точки зору схему фінансування проекту. Якщо вони планують залучити сторонніх інвесторів до цього процесу, необхідно розрахувати частки кожного з джерел фінансування проекту, та визначити механізм залучення інвестора. Це може бути банківський кредит, використання лізингової схеми, отримання товарного кредиту або державного фінансування, емісія акцій або випуск облігацій.

Для будь-якого з обраних варіантів потрібно запропонувати прийнятну для інвестора схему його участі у проекті, описати гарантії та забезпечення, які ініціатор може запропонувати інвестору, визначити принципи розподілу прибутку, отриманого в результаті реалізації проекту. У випадку кредиту потрібно представити графік виплати процентів та його погашення.

Найбільш складною та важливою частиною фінансового аналізу проекту є складання прогнозу проектних фінансових документів (балансу, звіту про прибутки та витрати, прогнозу руху грошових коштів). Ці документи готуються на основі результатів аналізу всіх попередніх аспектів проекту – прогнозу обсягів продажу продукції, величини інвестиційних витрат, графіку реалізації проекту, величині витрат на виробництво та збут продукції та ін.

Після цього на основі отриманих документів фінансової звітності розраховуються показники ефективності проекту. Більш детально про це буде сказано нижче. Такі показники дозволяють зробити висновок щодо доцільності вкладення коштів у даний проект та порівняти його прибутковість з іншими можливостями інвестування коштів.

Аналіз беззбитковості дозволяє отримати величину продукції у натуральному чи грошовому виразі, яку потрібно випускати компанії, щоб покрити всі виробничі витрати та вийти на беззбитковий рівень функціонування. Користь такого аналізу полягає у визначенні відносної ефективності випуску різних продуктів в рамках проекту та в оцінці загальної ефективності процесу виробництва компанії з точки зору розподілу витрат на змінні та постійні.

Також важливою частиною фінансового плану є аналіз проектних ризиків. При намаганні прогнозувати майбутні результати проекту завжди існує імовірність того, що реальна ситуація буде складатися не так як заплановано. Існує певна невизначеність у можливих напрямах розвитку подій. Велика частина параметрів, які використовуються для розрахунку фінансових результатів проекту (ціни на сировину та сам продукт, величина витрат, обсяги продажу продукції та ін.), є принципово не невідомими заздалегідь. І під час реалізації проекту вони можуть змінюватись як в одну, так і в іншу сторону, позитивно або негативно впливаючи на загальні результати проекту. Тому аналіз ризиків повинен здійснити:

• ідентифікацію ризиків, пов’язаних з можливою реалізацією проекту;

• кількісну оцінку визначених ризиків і ймовірних фінансових втрат;

• управління ризиками для компенсації можливих фінансових і матеріальних втрат.

Перед розробниками проекту стоїть завдання оцінити імовірність настання, в першу чергу, негативних змін найважливіших параметрів проекту, запропонувати дії, які б зменшили негативний вплив такого розвитку подій та визначити як реагують основні показники ефективності проекту на такі зміни його параметрів.

Для досягнення всього цього може здійснюватись аналіз чутливості проекту, коли визначається величина зміни інвестиційної привабливості проекту при зміні його вхідних параметрів на певну величину та аналіз сценаріїв, при якому розглядають можливості реалізації базового (найбільш імовірного), песимістичного та оптимістичного варіантів розвитку подій в проекті і аналізуються результати таких сценаріїв, проводиться співставлення величини ризику та привабливості проекту..

Таким чином, фінансовий аналіз проекту являє собою квінтесенцію всього процесу розробки та оцінки інвестиційного проекту та дозволяє робити висновки стосовно доцільності інвестування коштів в проект та рівня прибутковості такого інвестування.

Економічний аналіз. На відміну від фінансового аналізу, який повинен дати відповідь на питання, чи доцільно вкладати кошти в проект, завдання економічного аналізу полягає у оцінці внеску інвестиційного проекту у збільшення багатства держави, певного регіону чи міста. В цьому випадку на перший погляд можуть виходити не питання отримання грошових прибутків, а вирішення певних соціальних, інфраструктурних, екологічних або інших проблем. Тобто проект, який з фінансової точки зору може бути не достатньо привабливим (наприклад, з терміном окупності 5-10 років), може вирішувати питання зменшення шкідливих викидів в атмосферу, створення великої кількості нових робочих місць або будівництва важливого транспортного коридору.

При наявності абсолютно вільного ринку (нескінченна кількість покупців та продавців, максимальна мобільність капіталу, людських резервів та інших ресурсів, вільне ціноутворення, відсутність бар’єрів для входження на ринок нових компаній) результати економічного аналізу збігаються з результатами фінансового аналізу. Але в реальних умовах абсолютно вільного ринку не існує, тому має сенс здійснювати економічний аналіз з метою визначення додаткових переваг, які отримує суспільство від реалізації проекту.

До позитивних факторів інвестиційних проектів з точки зору економічного аналізу можуть відноситись покращання торгівельного балансу країни, зміцнення національних товаровиробників, підвищення соціальних стандартів населення, прискорений розвиток регіонів тощо.

Якщо ринок цілком (ідеально) вільний, то економічний аналіз проводити не треба, оскільки те, що вигідно власникам компанії, одночасно вигідно всім іншим. Це ґрунтується на таких основних рисах вільного ринку:

• достаток покупців і продавців;

• усі виробничі фактори (праця, капітал, матеріали) мобільні;

• ціни вільно встановлюються, виходячи з бажань продавця й покупця;

• немає бар'єрів для входу нових компаній у ринок.

Таку ситуацію слід визнати ідеальною навіть для передових західних країн. Реально ціни на багато товарів штучно змінюються державою (підвищуються або занижуються), і дуже рідко можна оцінити економічний внесок проекту, якщо відомий фінансовий. Тому для значних інвестиційних проектів крім оцінки їх фінансової ефективності прийнято аналізувати економічну ефективність і економічну привабливість (тобто ступінь відповідності проекту національно пріоритетним завданням).

Визначення економічної привабливості інвестиційного проекту може бути здійснений за такою схемою.

Крок I. Вибирають цілі й зважують їх.

Крок 2. Для кожного з альтернативних проектів визначають чисельну міру досягнення кожної цілі (в абсолютних значеннях або у відсотковому відношенні до кращого).

Для кожного проекту обчислюють зважене значення комплексного критерію:

Go = 0.3 w₁ + 0.2 w₂ +0.15 w₃ +0.2 w₄ + 0.15 w₅

Крок 3. Вибір найкращого варіанта проводиться за критерієм максимуму узагальненого критерію.

Укрупнено процедура оцінки економічної ефективності має вигляд такої послідовності.

1. Подати результати фінансового аналізу.

2. Зробити нову класифікацію витрат і прибутків із погляду економічного аналізу.

3. Перекласти фінансові значення в економічні (вони не збігаються через невідповідність цін і витрат для зовнішнього й внутрішнього ринків).

4. Оцінити вартість інших можливостей для використання ресурсів і одержання такого ж продукту.

5. Виключити всі розрахунки по внутрішніх платежах (оскільки вони не змінюють загального багатства країни).

6. Зіставити щорічні економічні потоки засобів із вихідним обсягом інвестиції (це буде підсумок).

Економічний аналіз звичайно проводиться для великих інвестиційних проектів, що розробляються за замовленням уряду і покликані вирішити будь-яке національно значуще завдання. Якщо підприємство розробляє інвестиційний проект за власною ініціативою, самостійно залучаючи інвестора, то воно у результаті фокусує загальний інтерес проекту на вигодах його учасників, головним чином, тих фізичних і юридичних осіб, що надали фінансові ресурси для проекту. І якщо до числа цих осіб не входить держава, економічний аналіз проекту можна не проводити.

Механізм здійснення економічного аналізу практично співпадає з випадком проведення фінансового аналізу, але при цьому необхідно визначити всі витрати та доходи з урахуванням:

• відмінностей внутрішніх та зовнішніх цін в країні (регіоні, місті),

• економії певних витрат або додаткових доходах вітчизняних товаровиробників,

• притоку (або відсутності витоку) іноземної валюти в країну,

• отримання додаткових вигод, які прямо не виражаються в грошовому еквіваленті, певними категоріями споживачів,

• виключення руху коштів за внутрішніми платежами, які не змінюють багатства країни (регіону, міста).

Економічний аналіз здійснюється, як правило, для великих інвестиційних проектів, що тим або іншим чином зачіпають інтереси країни (регіону, міста), або розробляються згідно із замовленням уряду або місцевої влади.

Завданням екологічного аналізу інвестиційного проекту є встановлення потенційного збитку, що завдає проект навколишньому середовищу, як в інвестиційний, так і в постінвестиційний період, а також виявлення й розробка заходів, необхідних для пом'якшення або запобігання цього ефекту

Інституціональний аналіз. Інституціональний аналіз оцінює можливість успішної реалізації інвестиційного проекту з урахуванням організаційної, правової, політичної та адміністративної ситуації навколо проекту. Інституціональний аналіз оцінює можливість успішного виконання інвестиційного проекту з урахуванням організаційних, правових, політичних й адміністративних умов. Цей розділ інвестиційного проекту не є кількісним або фінансовим.

Його головне завдання – оцінити сукупність внутрішніх і зовнішніх факторів, що супроводжують інвестиційний проект.

Оцінка внутрішніх факторів проводиться за схемою, поданою нижче.

1. Аналіз можливостей виробничого менеджменту.

Аналізуючи виробничий менеджмент підприємства, необхідно зосередити увагу на таких питаннях:

• досвід і кваліфікація менеджерів підприємства;

• їх мотивація в рамках проекту (наприклад, у вигляді частки від прибутку);

• сумісність менеджерів із цілями проекту й основними етичними і культурними цінностями проекту.

2. Аналіз трудових ресурсів.

Трудові ресурси, що планується залучити для реалізації проекту, повинні відповідати рівню використовуваних у ньому технологій. Дане питання стає актуальним у разі використання принципово нової для підприємства закордонної або вітчизняної технології. Може скластися ситуація, коли культура виробництва на підприємстві не відповідає розроблювальному проекту і тоді необхідно або навчати робітників, або наймати інших.

3. Аналіз організаційної структури.

Даний розділ інвестиційного проекту найбільш складний, оскільки практично відсутній досвід на українських підприємствах у цьому питанні. Прийнята на підприємстві організаційна структура не повинна гальмувати розвиток проекту. Необхідно проаналізувати, як відбувається на підприємстві процес прийняття рішень і як здійснюється розподіл відповідальності за їх виконання. Не виключене, що управління реалізацією розроблювального інвестиційного проекту варто виділити в окрему управлінську структуру, перейшовши від ієрархічної до матричної структури управління в цілому по підприємству.

Основні пріоритети при аналізі зовнішніх факторів обумовлені, головним чином, аспектами, поданими нижче.

1. Політика держави, у якій для детального аналізу виділяються позиції:

• умови імпорту й експорту сировини й товарів;

• можливість для іноземних інвесторів вкладати кошти й експортувати товари;

• закони про працю;

• основні положення фінансового і банківського регулювання. Ці позиції найбільш важливі для тих проектів, що припускають залучення західного стратегічного інвестора.

2. Схвалення держави.

Даний фактор варто розглядати, головним чином, для великих інвестиційних проектів, спрямованих на рішення великої задачі в масштабах економіки країни в цілому. Тут найбільш важливий фактор часу для схвалення. Самою небезпечною виглядає ситуація, коли проект бездоганний у технічному, фінансовому й економічному відношеннях, є інвестори, готові зараз укласти гроші в проект, але рішення держави затримується або відкладається на I-2 роки. В результаті інвестор вкладає гроші в інший проект.

Результати такого аналізу повинні дати якісну оцінку внутрішнім та зовнішнім факторам, які впливають на реалізацію проекту.

До внутрішніх факторів відносяться якість менеджменту проекту, персонал та організаційна структура проекту. До зовнішніх – вплив державної політики, загальний економічний стан країни, вплив зовнішньоекономічного чинника.

Зайвим буде доводити важливість якісного управління проектом для успішного його впровадження. Некваліфікований менеджмент здатен привести до краху найбільш перспективного проекту. Тому при підготовці проекту необхідно звертати увагу на досвід та кваліфікацію управлінського складу компанії, рівень їх вмотивованості докладати максимальних зусиль задля успіху проекту, взаємовідносини основних менеджерів та співпадання їх пріоритетів з цілями та основними принципами проекту.

Не менш важливим є наявність кваліфікованого виробничого персоналу, який буде безпосередньо здійснювати виробництво продукції або надання послуг. Персонал повинен відповідати рівню технологій, які використовуються в проекті та потрібній культурі виробництва та взаємодії з клієнтами. В разі необхідності потрібно витратити час та зусилля на підвищення кваліфікації персоналу та їх додаткову освіту.

Організаційна структура компанії не повинна заважати темпу реалізації проекту, а навпаки стимулювати найвищу якість його здійснення. На цьому етапі потрібно проаналізувати процес прийняття рішень в компанії, виявити наявні управлінські зв’язки та розподіл відповідальності між підрозділами і управлінцями, а також встановити рівень сумісності цих процесів з вимогами проекту. Можливо виникне необхідність реорганізувати структуру компанії відповідно до вимог проекту, наприклад ввести матричну структуру управління проектом.

Впливі держави на реалізацію проекту полягає у законодавчому та нормативному регулюванні наступних питань:

• законодавчі засади вкладення коштів в підприємств аз боку іноземних інвесторів,

• регулювання умов зовнішньої торгівлі (регулювання імпорту та експорту, умови репатріації капіталу),

• державна політика в сфері трудових відносин та регулювання ринка праці,

• вимоги до бухгалтерських стандартів,

• необхідність отримання ліцензій та дозволів для ведення діяльності в рамках проекту.

Також на успіх проекту можуть впливати показники макроекономічної стабільності в країні – темпи зростання ВВП, рівень інфляції, величина процентних ставок тощо. За умов зростання економіки країни, низьких темпів інфляції та стимулюючої грошової політики досягти прийнятних показників ефективності проекту набагато легше, ніж у випадку наявності економічної кризи.