Перехідна постсоціалістична держава

1. Поняття перехідної держави, проблеми перехідної держави в сучасній юридичній науці.

Перехідний тип держави – певний міжтиповий стан держави, який має місце при переході від одного класичного типу держави до іншого.

Держава перехідного типу має всі ті риси, які притаманні будь-якій державі, що мала місце в історії. Однак на відміну від класичних типів держави, перехідна держава має свої особливості, такі як:

• Всі держави перехідних типів виникають в результаті різних соціальних потрясінь у вигляді революцій, війн або невдалих соціальних реформ.

• Перехідний стан держави, як і суспільства в цілому містить в собі декілька можливих варіантів подальшого розвитку альтернативу розвитку держави, права і суспільства в цілому по тому чи іншому шляху.

• Перехідний стан держави характеризується тим, що виникають і розвиваються, новий характер і масштаби економічної діяльності у зв’язку з затвердженням трьох форм власності замість однієї абсолютно пануючої державної, а на цій основі має місце падіння економіки, послаблення матеріальних основ держави і на цій основі різке падіння рівня життя більшості населення країни.

• Для перехідного типу держави також характерне значне послаблення політичних та соціальних основ життєдіяльності держави, переоцінка соціально-політичних цінностей, відсутність національної ідеології і на цій основі прояви хаосу та анархії.

• Домінування в системі розподілу влад виконавчо-розпорядчої влади. Це обумовлено як об’єктивними, так і суб’єктивними факторами. До об’єктивних факторів можна віднести: природа і характер виконавчої влади, а саме її мобільність, оперативність, дієвість, здатність до швидкої концентрації і ефективного використання матеріальних, фінансових, інтелектуальних та людських ресурсів країни. Серед суб’єктивних факторів можна назвати економічні, політичні та інші інтереси окремих груп людей та окремих осіб, які мають вирішальний вплив на виконавчу владу, а також професійні і особисті якості людей, що є носіями виконавчої влади.

• Органічне поєднання в державі перехідного типу елементів старого і нового, підвищення ролі та значення суб’єктивного фактору розвитку держави.

Вперше проблема перехідної держави стала актуальною в дослідженні становлення радянської соціалістичної держави з 1917 по 1939 роки. Потім ці питання було гостро поставлено в науці після другої світової війни, в кінці 40-початку 50-х років, у зв'язку з досвідом революційного переходу ряду средньорозвинутих країн Центральної та Південно-Східної Європи, а також слаборозвинених країн Східної і Південно-Східної Азії до тоталітарного соціалізму у формі так званої народної демократії. Нарешті, проблематика перехідної держави активно обговорювалося в науці в 60-80-х років, коли в умовах розпаду колоніальної системи для певної групи країн, що звільнилися від колоніальної залежності, дослідниками-марксистами були запропоновані терміни: «Держава соціалістичної орієнтації» і «держава капіталістичної орієнтації».

Вважається, що державу перехідного стану можна віднести до самостійного типу з наступних підстав: перехідний стан часто-густо займає довгий періоді навіть може скласти цілу епоху; перехідний стан передбачає не тільки зміну влади, форми держави, різних державно-правових інститутів, але й зміну цінностей суспільства, якісного його стану, громадських структур, зв'язків і відносин.

Найбільша проблема постсоціалізму – це не стільки «перехід до демократії», скільки «перехід до правової держави». Насправді, становлення верховенства права та інших принципів правової держави залишається актуальною проблемою державно-правового розвитку практично всіх постсоціалістичних країн.