Дерматологічні показання для обстеження хворих на снід:

1. Асолютні

                 Гостра гарячкова фаза ВІЛ-інфекції.

                 Саркома Капоші.

                 Волосата лейкоплакія слизової оболонки рота.

                 Проксимальний піднігтьовий оніхомікоз.

                 Бактерійний ангіоматоз.

                 Еозинофільний фолікуліт.

                 Хронічний виразковий герпес, що триває більше 1-го місяця.

                 Контагіозний молюск із множинними елементами на обличчі.

                 Наявність хвороб, що передаються статевим шляхом.

                 Ознаки внутрішньовенного введення наркотиків.

2.  Відносні

             Оперізувальний герпес, що часто рецидивує за відсутністю іншої загальної патології (онкохвороби, лейкози тощо) і рецидиви спостерігають на тих самих місцях.

             Кандидоз слизових оболонок (стоматит, фарингіт, вульвовагініт), що часто рецидивує.

             Себорейний дерматит із нетиповою клінікою.

             Афти, що довго не гояться.

Стадії перебігу ВІЛ-інфекції:

                А- Гострий період (стадія), яку спостерігають у 30-50 % інфікованих осіб, розвивається вже через 2-4 тижні після зараження і триває 3-14 днів.2. Латентний (прихований) період може тривати довго, іноді впродовж років, і єдиним симптомом може бути збільшення лімфовузлів.

                 СНІД-асоційований симптомокомплекс, або преСНІД, який триває 1-6 місяців, рідше — кілька років.

                 Власне СНІД, який характеризується значним пригніченням імуні­тету і розвитком численної патології, в тому числі з боку шкіри і слизових оболонок.

Усі хвороби шкіри і слизових оболонок, що супроводжують СНІД, поділяють на 3 групи:

                 Пухлини: саркома Капоші, лімфоми шкіри, епітеліоми та інші.

                 Інфекційні хвороби шкіри (бактерійні, вірусні, грибкові).

                 Дерматити, насамперед себорейний дерматит, васкуліти, ксеродерма, телеангіектазії та інші.

У процесі еволюції ВІЛ-інфекції ураження шкіри і слизових оболонок можуть регресувати, з’являтися знову, виникати в різних поєднаннях.

 З часом вони набувають поширеного характеру із тяжким перебігом, невластивих їм характеристик. Слід зазначити, що немає шкірних хвороб чи змін, характерних тільки для СНІДу, окрім волосатої лейкоплакії, однак вони набувають на тлі ВІЛ-інфекції певних особливостей.

При ВІЛ інфекції спостерігаються екзантеми. Гістологічно така екзантема характеризується периваскулярними інфільтратами з лімфоцитів і гістіоцитів. У крові виявляються транзиторна тромбоцитопенія і лімфопенія, показник співвідношення Т-хелперів і Т-супресорів більше 10.

У гострий період хвороби можуть виникати геморагічні плями діаметром до 3 мм, подібні висипці при геморагічному алергічному васкуліті. Така висипка може поєднуватися з виразками слизових оболонок рота і стравоходу і вираженою дисфонією. Крім того, можливе виникнення вірусних уражень шкіри - герпеси, контагіозний молюск і ін.

Гострий період хвороби триває від декількох днів до 1-2 міс, після чого всі симптоми хвороби зникають і захворювання переходить в безсимптомну фазу, яка може тривати невизначено тривалий час. При цьому у деяких хворих, які перенесли гостру форму, зберігається персистуюча генералізована лімфаденопатія.

В результаті поступово розвивається порушення імунної системи,

У ряді хворих себорейний дерматит є першою клінічною ознакою СНІДу, що виникає іноді за 1-2 роки до появи інших клінічних симптомів захворювання. Процес звичайно протікає хронічно, із загостреннями, локалізується на обличчі, на щоках (прилеглих до носа та ін), волосистій частині голови, верхньої частини тулуба, тобто зазвичай в місцях найбільшого скупчення сальних залоз.

На шкірі обличчя, тулуба себорейний дерматит характеризується еритематозними, різко обмеженими, різної величини і обрисів плямами, покритими лусочками, нерідко жирними або сірувато-жовтими лусочками-кірками, процес може супроводжуватися сильним свербежем, особливо в ділянці волосистої частини голови. На обличчі висипка іноді нагадує дискоїдний червоний вовчак, псоріаз та ін. Вважають, що велике поширення висипань і злиття елементів в еритродермічну форму є несприятливою прогностичною ознакою. На волосистій частині голови себорейний дерматит зазвичай проявляється рясним лущенням за типом вираженої лупи.

Етіологія і патогенез себорейного дерматиту у хворих на ВІЛ-інфекцією не визначені. У літературі обговорюється роль дріжджових грибів, Pityrosporum ovale і Demodex folliculorum у виникненні захворювання.

При цьому захворюванні рекомендується загальне і місцеве застосування кетоконазолу.

Волосата лейкоплакія — це доброякісна гіперплазія слизової оболонки рота, спричинена вірусом Епштейна-Барра, яка трапляється майже виключно у ВІЛ-інфікованих людей. Ураження частіше двобічне, але не симетричне, найчастіше на бокових і нижніх поверхнях язика, рідше уражається слизова оболонка щік і м’якого піднебіння. Утворюються білуваті чи сірі подовгасті бородавчасті бляшки з чіткими контурами із шорсткою, «гофрованою» поверхнею довжиною до 3 см, розміри яких змінюються мало не щодня. Не супроводжуються суб’єктивними відчуттями. Діагностика — клінічна.

Якщо у людини виявляють такі зміни ще до встановлення діагнозу СНІДу, то вірогідність його розвитку впродовж наступних 1,5 року становить майже 50 %, а через 3 роки — майже 90 %. Лікують зидовудином, ацикловіром, ганцикловіром.