Тема 4. Українська культура другої половини XVII - XVIII ст.

Українська культура цього періоду досягає відносно високого рівня. Вона розвивалася в суперечливих умовах, що визначили такі її характерні риси:

напрями економічного, політичного і культурного розвитку та формування національної самосвідомості українського народу впродовж трьох століть багато в чому визначало Запорізьке козацтво; - розвиток освіти на Лівобережній та Слобідській Україні здійснювався на основі загальноросійської реформи. На західноукраїнських землях, які перебували під пануванням Польщі, діяли братські школи;

• важливу роль у розвитку освіти та поширенню знань в Україні відіграли колегіуми, серед них Харківський, заснований у 1721 p., Львівський університет та Києво-Могилянська академія;

• у розвитку освіти в Україні важливу роль відіграло книгодрукування, зокрема друкарня Києво-Печерського монастиря;

• осередком народного мистецтва, музики, співу була Запорізька Січ;

• діяльність Г. С. Сковороди - видатного українського філософа, мислителя, гуманіста, просвітителя, лінгвіста, письменника, музиканта та педагога була значним внеском у процес визначення національної самобутності української культури;

• розвиток стилю бароко в архітектурі України мав особливу мистецьку цінність. Він розвивався, з одного боку, під впливом естетики європейського бароко, з другого - на основі форм і конструкцій, які запозичені з дерев'яної архітектури;

• виникає тип козацьких барокових соборів, стіни яких втрачають властивості естетики європейського бароко. В них виникає велика кількість хвилеподібних ліній, виступаючих колонок, картушів, Литви та інших декоративних прикрас;

• виникнення класицизму в архітектурі XVIII ст. було викликом і реакцією на бароко. Характерними рисами класицизму в архітектурі була суворість і чіткість архітектурних форм, відмова від пишного оздоблення, використання світлих барв тощо.

Починаючи з другої половини XVII ст., грунтом, на якому розвивається українське мистецтво, були: по-перше - здобутки попередньої доби; по-друге -стиль бароко, що поширився на рубежі XVII-XVII ст. по всій Європі. Проте на Україні на ґрунті народних традицій в архітектурі цей стиль набув особливої своєрідності, яку припустимо назвати "українським або козацьким бароко". По-третє, на характер розвитку українського мистецтва і архітектури (особливо у східних регіонах) впливали українсько-російські зв'язки.

Після смерті Б.Хмельницького за якихось 17 років змінилося 10 гетьманів. Одні з них орієнтувалися на Росію, інші укладали угоди з Польщею або Туреччиною. Такі соціальні обставини змушували населення правобережної України тікати або на Січ, або в "дикі поля" Південно-Західної Росії, де заснували міста Слобожанщини - Суми, Харків, Охтирку, Ізюм та ін.

Козацьке бароко в архітектурі соборів виявляється в тому, що вона не має чітко вираженого головного фасаду, собор однаковий з усіх сторін і повернутий водночас до всіх частин світу, всіх присутніх на майдані. Така ідея демократичності ніби відбиває ірраціоналізм барокового світовідчугтя, яке є наслідком дезорієнтації у часі і просторі. Стіни соборів були вибілені у білий колір. Це давало можливість гармонійно вписати будівлю в навколишній пейзаж з білими хатами-мазанками. Своєрідної форми бані покривались переважно у синій або зелений кольори. Прикладом нового архітектурного стилю є Миколаївська церква в Ніжині (1668-1669), Покровська і Воскресенська в Сумах, ІІреображенський собор у Лебедині, Покровськии собор у Харкові (1686).

Яскраве втілення ідеї тсраїнського козацтва знайшло своє яскраве відображення в Троїцькііі церкві запорізького містечка Самари (нині Новомосковськ, Дніпропетровської обл.). Будівничим церкви був майстер Яким Погребняк. Церкву розпочали в 1773 p., коли Січ, як форпост у боротьбі проти Криму, втратила військово-стратегічне значення. 1775 р. Січ була ліквідована. Троїцьку церкву завершено через 4 роки після зруйнування Січі.

Вона стала своєрідною пам'яткою перемоги козаків у російсько-турецькій війні.

До видатних пам'яток архітектури, побудованих у стилі бароко, належить Андріївська церква в Києві. Будівництво її здійснив московський архітектор І.Ф. Мічурін за проектом В. В. Растреллі.

Церква Андріївська є Києві

Проект В. Растреллі, будівник -

архітектор -1. Мічурін. 1747-1753 pp.

Церква Троїцька в Ново-Московському.

Дніпропетровська обл. 1773-1781 pp.

Особливістю Андріївської церкви є \і вишукані пропорції наріжних пілонів і верхів та форм куполів. Церква вдало пов'язана з мальовничими дніпровськими схилами, природою і з масивом гори.

До інших шедеврів українського бароко можна віднести церкву всіх святих над Економічною брамою Київської лаври (1696-1701), Катерининську церкву в Чернігові (1715), Преображенську в селищі Сорочинці (1728-1732).

Спасо-Преображенську церкву спорудив у своєму родовому маєтку гетьман Данило Апостол. Церква будувалася як майбутня усипальниця гетьмана.

"Сорочинська церква унікальна в кількох відношеннях. Від пам'яток типу, до якого вона належить, її відрізняють підкреслено пірамідальна композиція та складність гри архітектурних об'єктів. До чотири кут-ного в плані центрального приміщення прибудовані менші за нього п'ятикутні, а між ними - ще нижчі, поставлені так, що здаються трикутними. ...Центральна баня Сорочинської церкви в оточенні маленьких, тендітних восьмикутних башточок вражає висотою і масивністю дванадцятикутного об'єму. Зараз бань залишилося п'ять, а було їх аж дев'ять, що ускладнювало й динамізувало композицію".

П. О. Білєцький. Українське мистецтво другої половини XVII-XVIII ст.

Свято-Покровськгій собор. Харків, 1689 р.

Преображенський собор у Великих Сорочинцях

Характер і розмаїття української архітектури доби бароко полягав у тому, що на Лівобережній і Правобережній Україні співробітничали майстри різних шкіл - вихідці із Речі Посполитої та вихованці Московської "Палати кам'яних.

справ". Великий вплив на стильові особливості в архітектурі цього періоду мали і місцеві майстри.

Найбільш відомою пам'яткою, в якій позначився вплив російською архітектури, є Покровський собор у Харкові, збудований у 1689 р. У цьому храмі напрочуд органічно поєднані традиції російських мурованих храмів у двох поверхах, зовнішньому декорі та галереї на стовпах, що його оперізує, і гранчасті башти з заломами - від українських дерев'яних церков. В обробці фасадів застосовано трикутні та кілевидні вінчання вікон. Традиції західноєвропейського бароко в соборі

Живопис цього періоду послідовно переживає вплив бароко, рококо та класицизму. Значно поширені в Європі аристократичні традиції школи 11. П. Рубенса відбились на багатьох творах барокового живопису. За гетьманування І. Мазепи цей вплив набуває системного характеру. Широкого розповсюдження отримують парадні портрети козацьких полковників (так звані парсуни). Але реалістичний характер, майстерність, з якою вони виконані, настрій і безпосередність образів, значно віддаляють їх від умовності зображень парсун. На трактуванні представницького портрета позначилися вимоги й смаки великої української шляхти та вищого духовенства, які були основними замовниками цих творів. Дуже популярними були портрети Б. Хмельницького, образ якого поступово набуває рис парадності та патетичності. Прикладом такого рішення є твір "Богдан Хмельницький з полками", виконаний у другій чверті XVIII ст. для Суботівської церкви.

"Український портрет будувався на основі строго виробленої композиційної схеми, що розроблялася в українському мистецтві на початку XVIII ст. Для портретів великої козацької старшини й духовенства характерна традиційність репрезентативної пози, пишний одяг, декоративна драпіровка, ряд атрибутів, що характеризують персонаж, -жезл, розп'яття, книга, герб тощо. Говорячи про репрезентативність таких портретів, було б неправильним пояснювати її лише впливом на художників вузько станових смаків аристократичних верств суспільства. У багатьох випадках парадність, певна урочистість пози зображувальної особи пояснюються тим, що художник бачив у портретованому не просто вельможу, а нерідко й відомого громадського діяча, ім'я якого було тісно пов'язане з національно-визвольним рухом, політичним і культурним життям країни".

В. Г. Заболотний. Нариси з історії українського мистецтва

З часом дедалі виразнішими ставали в живописі елементи світського портрету. Криза феодально-релігійної ідеології й поширення просвітницького руху ставлять нові вимоги. Велику роль у подоланні умовності старого й створенні нового в образотворчому мистецтві України другої половини XVIII ст. відіграла творчість В. Л. Боровиковського, А. П. Лосенко, Д. Г. Левицького - українських митців, які здобули освіту в Академії мистецтв у Петербурзі, але сформувались як художники ще в допетербурзький період.

У XVII - XVIII ст. на Україні високого розвитку досягло народне декоративно-ужиткове мистецтво (вишивка, гончарство, писанкарство, різьблення, ткацтво та ін.). У цей час створюється багато творів народними майстрами. Великого поширення набула народна картинка. Найбільшої популярності набуває композиція "Козак-бандурист". Сюжет мав місце і в станковій картині, настінних розписах та оздобленні скринь, предметів побуту. Традиційно в усіх композиціях сюжет майже повторюється. Тут ми бачимо козака Мамая, що сидить під дубом з такими атрибутами і предметами як кінь, бандура, меч, тютюн та люлька. Досить часто такі картинки супроводжуються окремими рядками віршів або народних пісень "вертепного" змісту; "Сидить козак в кобзу грає, що задума, то все має", "Козак душа правдивая, сорочки немає ...", "Хоч дивись на мене, та ба не вгадаєш ...".

Художній образ козака- бандуриста, перш ніж з'явитися в творах народного живопису, набув конкретного окреслення в усній народній творчості. Він відбиває ідею свободи, не лише козака-бандуриста, а людини, що над усе цінує волю.Таким чином, друга половина XVII - XVIII ст. булаважливим етапом розвитку

вітчизняної культури. Це був період піднесення і консолідації українського народу, формуван­ня української нації, кращих рис національного характеру.