3. Визначення розмірів природних втрат

Природні втрати - це зменшення початкової маси окремих видів цінностей, які виникають без причин і яких неможливо уникнути під час зберігання, перевезення та відпуску (висихання, випаровування тощо).

До природних втрат не можна враховувати втрати цінностей через стихійне лихо, крадіжки, намокання, втрату в дорозі тощо.

До природних не належать втрати, які утворюються внаслідок пошкодження тари, а також брак і відходи, що виникали у процесі зберігання та оброблення продукції. Такі втрати оформляють відповідними актами, визначаючи причини їх виникнення та винних осіб.

Щодо деяких окремих видів цінностей затверджено граничні норми природних втрат, які застосовують тільки в разі виявлення у матеріально відповідальних осіб фактичної недостачі. Ці втрати визначають лише щодо цінності, які надійшли на склад (продукцію, відвантажену транзитом, не беруть до уваги).

Норми природних втрат не застосовують щодо цінностей, облікованих у загальному обігу продукції складу, хоча фактично на складі не зберігались; щодо цінностей, списаних за актами внаслідок псування.

Списання природних втрат цінностей можливе лише після їх інвентаризації на основі відповідного розрахунку, складеного і затвердженого у встановленому порядку.

Під час перевірки правильності списання втрат цінностей на базах і складах у межах норм природних втрат потрібно з'ясувати, чи не застосовуються норми природних втрат до цінностей, що відпускаються стандартною масою (щодо них норми природних втрат не застосовуються). Якщо ж у міжінвентаризаційний період на будь-яку дату залишків тих чи інших цінностей за обліком на складі не було, весь обіг з відпуску цих цінностей до цієї дати для нарахування природних втрат не беруть до уваги.

Особливо ретельно перевіряють акти на списання втрат цінностей понад норми природних втрат. Здебільшого ці акти складають під час проведення інвентаризації. У процесі перевірки актів на списання втрат цінностей слід з'ясувати, чи не оформлені вони комісією, що зацікавлена у списанні втрат; чи правильно визначено суми втрат; чи зазначено в актах причини псування і втрат; чи обґрунтовано застосовані норми втрат; чи правильним ухвалене рішення щодо цих втрат.

Втрати цінностей понад норму природних втрат відображають на рахунках відшкодування заподіяного збитку і зазвичай відносять за рахунок винних осіб.

Втрати від псування цінностей у разі, коли винуватців не визначено, можуть бути списані на витрати лише після детальної перевірки того, що не виявлено винних осіб і вжито заходів щодо запобігання фактам збитку у майбутньому.

4