Соціальна інфраструктура включає такі галузі:

• охорона здоров’я і фізична культура;

• загальна середня, спеціальна середня, професійно-технічна і вища освіта, система;

• підвищення кваліфікації і т.п.;

• житлово-комунальне господарство;

• пасажирський транспорт і зв’язок;

• побутове обслуговування;

• культура і мистецтво.

Згідно з прийнятою у статистиці практикою обліку до соціаль­ної сфери належить наука, так як вона є однією з форм суспільної свідомості, одним з головних факторів духовного розвитку людини.

Але прикладна наука має включатися в процес матеріального виробництва, вона виступає як безпосередня продуктивна сила. (Прикладні ж науки направлені на безпосереднє застосування результатів наукового пізнання для вирішення конкретних виробничих і соціально-практичних проблем, спираючись на закономірності, встановлені фундаментальними науками).

Такий розподіл характерний і для торгівлі, транспорту, зв’язку: ці галузі належать як до матеріального виробництва (в міру продо­вження в них процесу виробництва), так і до нематеріального ви­робництва (у сфері обслуговування людей).

Охорона навколишнього середовища може бути віднесена до матеріального і нематеріального виробництва не так безпосередньо: до матеріального виробництва – так як впровадження природо­охоронних технологій здійснюється шляхом вдосконалення вироб­ництва; до соціальної сфери – так як покращення навколишнього середовища безпосередньо пов’язане зі створенням сприятливих умов для життя людини.

Оскільки результатом процесу суспільного виробництва є створення матеріальних і нематеріальних благ, то структурно воно поділяється на дві великі сфери: матеріальне і нематеріальне виробництво (рис. 1).

Суспільне виробництво

Матеріальне виробництво – сукупність галузей і сфер, які виробляють матеріально-речові блага й надають матеріальні послуги

Нематеріальне виробництво - сукупність галузей і сфер, що виробляють нематеріальні блага та нематеріальні послуги, які задовольняють духовні й соціальні потреби людей

Рис. 1. Сфери суспільного виробництва.

Суспільне виробництво має і галузеву структуру (рис. 2).

Виробництво Матеріальне виробництво Нематеріальне виробництво

Промисловість, сільське та лісове господарство, будівництво, особисте, ремісниче господарство

Комунальне господарство і побутове обслуговування, які надають матеріальні послуги

Транспорт, зв'язок, торгівля (в частині обслуговування процесу виробництва)

Охорона здоров’я

Освіта, інформатика

Культура, мистецтво

Спорт, туризм

Духовне виробництво

Рис. 2. Галузева структура суспільного виробництва.

В межах матеріального виробництва відбуваються постійні зміни. Так, у 18 ст. у сфері матеріального виробництва (промисловості і сільському господарстві) у нині розвинених країнах світу було зайнято понад 95% працездатного населення. На початку 2000 р. в США та деяких інших найрозвиненіших країнах у сфері матеріального виробництва було зайнято лише близько 25% працівників, тоді як в Україні – приблизно 72%, що свідчить про низький рівень розвитку матеріального виробництва у нашій країні, зокрема про низьку продуктивність праці.

Розрізняють традиційні (послуги транспорту, зв’язку, страхування товарів, туризм, послуги вчителя, юриста, лікаря, культурні, мистецькі послуги та ін.) і нетрадиційні (маркетингові, інженерно-консультаційні та інженерно-будівельні, рекреаційні, рекламні, інформаційні та ін.) послуги. Розмежовують також матеріальні (транспорт, торгівля та ін.) і нематеріальні (освіта, охорона здоров’я тощо) послуги, а в межах останніх виділяють внутрішні блага (дані людині самою природою – здібності до науки, мистецтва та ін.) і зовнішні (дані їй зовнішнім світом – ділові зв’язки, репутація тощо).

У нематеріальному виробництві особливе місце належить духовному виробництву: праця художника, скульптора, письменника, кінорежисера, фотографа тощо. Результатом їхньої праці, як і в матеріальному виробництві, є створення матеріалізованих благ – книг, картин, скульптур, кінострічок, фотографій. Але все ж таки духовне виробництво відносять до нематеріального виробництва, оскільки головним у ньому є не матеріальна частина створення речі, а її естетична ціннісність, глибина духовного відображення реального світу через талант людини.

Продукт сфери нематеріального виробництва набуває форми «товару – послуги», яка має ряд характерних ознак, що відрізняють її від продукту сфери матеріального виробництва (рис. 3).

Ознаки товару - послуги

Сутність послуги, як правило, полягає не в матеріально-речовій формі, а в корисному ефекті певної трудової діяльності

Процес виробництва послуги збігається з моментом її споживання в часі й просторі (послуга лікаря, вчителя, музиканта, тренера, перукаря тощо)

Послуга, як правило, не може накопичуватись і транспортуватися

Рис. 3. Ознаки товару – послуги.

Між сферами матеріального і нематеріального виробництва існує тісний взаємозв’язок та взаємодія (рис. 4).

Сфера матеріального виробництва створює матеріально-технічну базу для функціонування як самої себе, так і сфери нематеріального виробництва. У свою чергу сфера нематеріального виробництва задовольняє потреби людей в освіті, лікуванні, спорті, туризмі, культурному, естетичному, моральному розвитку, тим самим створює умови для нормального відтворення всіх працівників, у тому числі і сфери матеріального виробництва.

Підвищення загальноосвітнього, кваліфікаційного і культурного рівнів працівників сфери матеріального виробництва, розвиток охорони здоров’я, спорту, туризму, поліпшення житлових умов, повноцінний відпочинок значною мірою впливають на якість і продуктивність їх праці.

Розрахунки спеціалістів, зроблені на основі даних багатьох країн, свідчать, що співвідношення обсягу витрат на освіту й економічного ефекту від цього становить 1: 4, а щодо витрат на науку – 1:10.

Взаємозв’язок і взаємодія матеріального й нематеріального виробництва

Матеріальне виробництво створює матеріально-технічну базу для функціонування і відтворення як самого себе, так і нематеріального виробництва

Нематеріальне виробництво задовольняє потреби людей в освіті, лікуванні, спорті, туризмі, культурному, естетичному, моральному піднесенні, забезпечуючи тм самим умови для нормального відтворення усіх працівників, у тому числі і сфери матеріального виробництва

Рис. 4. Взаємозв’язок матеріального і нематеріального виробництва.

У сучасних умовах значення сфери нематеріального виробництва і послуг значно підвищується, його зростання стає закономірністю соціально-економічного розвитку всіх країн, особливо розвинутих цивілізованих держав.

Спираючись на досягнення науково-технічного прогресу, ці країни досягли значного збільшення обсягів виробництва продукції за менших витрат матеріальних та трудових ресурсів. Це дало їм змогу спрямувати відносно більшу частину коштів на розвиток галузей нематеріального виробництва, яка розвивається швидше, ніж сфера матеріального виробництва.

Сьогодні у сфері нематеріального виробництва та послуг розвинутих країн зайнято понад 55% працездатного населення й виробляється від 60 до 70% валового національного продукту. Це свідчення високого рівня життя людей та зміни пріоритетів у задоволенні їхніх потреб.

Хоча останніми роками і спостерігається зростання частки освіти, охорони здоров’я, науки у створенні валової доданої вартості, однак домінантну роль у цьому процесі продовжують відігравати галузі сфери матеріального виробництва.

Тому найважливішим стратегічним завданням для нашої економіки повинно бути прискорення розвитку галузей, що задовольняють соціальні й духовні потреби людей.

Основою життя людського суспільства є виробництво матеріальних і духовних благ: щоб жити, трудитися, створювати блага, люди повинні їсти, пити, мати одяг, житло, тобто постійно споживати матеріальні і духовні блага. А споживати можна лише те, що створено людською працею.

Тому суспільство завжди має виробляти засоби до життя. Процес виробництва матеріальних і духовних благ являє собою трудову діяльність людей.

Оптимальне співвідношення матеріального і нематеріального виробництва дозволяє забезпечувати поєднання матеріального забезпечення і духовного розвитку людини.

Досвід показує, що соціальна інфраструктура в розвинутих кра­їнах поступово перетворюється в основну сферу людської діяль­ності. Так, у США у сфері соціальних послуг створюється більше половини валового внутрішнього продукту, в Україні цей показник складає 33,6%.

Обсяг і якість соціальних послуг яскраво характеризує еконо­мічний прогрес суспільства та рівень життя населення.

Тривалий час недооцінка ролі цієї сфери обумовлювала значне відставання розвитку у нас саме тих галузей, які сьогодні визначають рівень цивілізованості суспільства, характер соціальної спрямованості сус­пільної діяльності: охорона здоров’я, побутове обслуговування на­селення, матеріально-технічна база науки, вищої і середньої освіти та ін.

Тому сьогодні важливим стратегічним завданням економіки має бути прискорений розвиток соціальної інфраструктури.

Важливою складовою частиною суспільного виробництва є та­кож його організація і управління. Не потребує доказу те, що кож­ний економічний процес має бути певним чином організований. Причому в умовах посилення усуспільнення виробництва, розви­тку поділу праці, спеціалізації і кооперування зростає значення чіт­кої організації всіх ланок економіки.