Основні риси товарного виробництва:

- суспільний поділ праці;

- приватна власність на засоби виробництва;

- повна соціально-економічна відокремленість і самостійність виробництва;

- економічні зв’язки між відокремленими виробниками здійснюються через обмін товарів;

- стихійний характер розвитку.

1. Сутність і походження поняття «економіка».

Слово «економіка» знайоме практично кожній людині з раннього віку.

З окремими сторонами економіки людина стикається повсякден­но. Життя кожного з нас пов’язане із задоволенням потреб у продуктах харчування, предметах побуту, одязі та взутті, житлі, засобах транспорту та зв’язку, а також у найрізноманітніших послугах. Товари для споживання виготовляються на різних підприємствах – промислових і сільськогоспо­дарських, перевозяться транспортом на ринки та до об’єктів торгівлі.

Засоби масової інформації – газети, журнали, радіо, телебачення – щодня сповіщають про ті процеси, що відбуваються в господарствах міста чи села, області та держави. Вони розглядають також проблеми бюджету, цін, податків, заробітної плати тощо. За цією інформацією створюється уявлення, що саме це і є економіка.

Отже, у найзагальнішому визначенні до економіки відносять усе те, що створено і використовується людиною для забезпечення життя, отриман­ня засобів існування. При цьому люди мають справу з такими економіч­ними поняттями, як товар, гроші, ціна, вартість. Працюють численні еконо­мічні установи – акціонерні товариства, фірми, корпорації, фінансово-бан­ківські та страхові компанії.

У літературі є багато визначень поняття «економіка». Всі вони розпочинаються словами: «Економіка – це наука про …»:

• діяльність у сфері виробництва і обміну між людьми;

• поведінку людей у процесі виробництва, обміну, розподілу і споживан­ня матеріальних благ і послуг за умови обмежених ресурсів;

• спосіб використання виробничих ресурсів (землі, праці, устаткування, технічних знань) для виготовлення різних товарів і розподілу їх між члена­ми суспільства тощо.

Кожне з цих визначень має в собі, як то кажуть, раціональне зерно, але жодне з них не можна визнати повною мірою науково точним.

Для того щоб розкрити сутність поняття «економіка», розглянемо походження цього слова.

З’явилось воно понад два тисячоліття тому і набуло міжнародного значення. Давньогрецький філософ, історик і письменник Ксенофонт не тільки ввів його у вжиток, а й написав перший трактат про економіку.

Два грецьких слова «екос» (домашнє господарство) й «номос» (закон) були об’єднані в одне слово - «економікос», яке пізніше трансфор­мувалося в економіку.

Уже стародавні греки розуміли, що вести господарство треба економ­но, раціонально, дотримуючись певних законів і правил.

Водночас наука про господарство ще тільки зароджувалася, і принципи економного ве­дення господарства були вироблені дослідно, на основі узагальнення практичних дій.

І вже згодом, упродовж сотень років закладалися і втілювали­ся у реальне життя наукові принципи господарської діяльності.

Поступово сформувалася економічна наука як складова загальнолюдських знань про засоби створення, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ.

За багатовікову історію існування людства господарство та способи його ведення, закони і правила економічного життя зазнали кардинальних змін.

Сьогодні у термін «економіка» вкладається дещо інший зміст – господарство і наука про його ведення.

Виходячи з цього, слід розрізняти по­няття «економіка» у двох його значеннях:

• економічне життя країни – робота окремих підприємств, галузей про­мисловості, сільського господарства, транспорту, торгівлі, процес вироб­ництва, обміну, розподілу і споживання матеріальних благ;

• наука, що займається вивченням перелічених процесів, законів і пра­вил здійснення їх.

Економічна наука покликана вивчати та пояснювати процеси і явища економічного життя суспільства. Вона має відкривати та обґрунтовувати об’єктивні економічні закони, що управляють економічними процесами, визначаючи шляхи використання їх.

Економіка – комплексне поняття, під яким розуміють господарство у широкому значенні цього слова (економіка підприємства, економіка регіону чи області, економіка країни, світова економіка, економіка соціальних служб).

Отже, економіка в широкому розумінні – це сукупність підприємств, галузей господарства, що забезпечують суспільство життєво необхідними благами і послугами.

На основі поділу праці вона утворює окремі галузі чи їх комплекси (паливно-енергетичний, машинобудівний, агропромисло­вий тощо), економічні регіони та інфраструктури (сукупність видів господарювання, що забезпечують умови виробництва та життєдіяльності людей: транспорт, зв’язок, мережа електропередач, система водозабезпечення тощо).

Вона охоплює також економічні зв’язки між державами, зовнішню торгівлю, фінансово-економічні та інші сфери співробітництва.

Отже, економіка в цілому поєднує:

мікрорівень - сімейні господарства, підприємства, фірми, галузі та види виробництва;

макрорівень – господарство окремої країни;

глобальний (всесвітній) рівень – міждержавні економічні структури та світове господарство в цілому.

Перелічені структури у своїй єдності та взаємозв’язку і становлять за­гальне поняття «економіка».

Економіка соціальної роботи - це економічна діяльність всієї структури соціального захисту населення з виробництва нематеріальних послуг. Економічна функція соціальної роботи виявляється в діяльності суб'єктів системи соціального захисту населення, спрямованої на створення ресурсної бази, комплексу умов, які забезпечують існування і розвитку особистості, сім'ї, суспільства в цілому.

Суб'єктами реалізації економічної функції є держава, суспільство, людина. Їх діяльність складається з формування і раціонального розподілу економічних ресурсів, контролю їх ефективного використання.

Як економічна категорія соціальний захист являє собою систему розподільних відносин, у процесі яких за рахунок частини національного доходу утворюються і використовуються громадські фонди грошових коштів для матеріального забезпечення і обслуговування громадян.

Сфера виробництва нематеріальних послуг, або соціальна сфера, що має специфічні особливості.

Продукти праці (предмети споживання) виступають не у вигляді товару, а у вигляді певної діяльності, тобто послуги.

Соціальна сфера включає в себе галузі національного господарства, що створюють соціальні блага у вигляді послуг соціальної роботи, освіти, охорони здоров'я, культури і т. д. Галузі соціальної сфери безпосередньо впливають на рівень добробуту та якість життя населення.

Від соціальної сфери багато в чому залежить виконання основних цілей соціальної ринкової економіки.