Тема: 1.1 Поняття економіки соціальної роботи, її предмет і метод, економічна функція соціальної роботи.

План.

Лекція.

1. Сутність і походження поняття «економіка». Економіка соціальної роботи.

2. Структура суспільного виробництва.

3. Поняття і принципи соціальної економіки.

Самостійно.

1. Фактори суспільного виробництва. (Ніколєнко Ю.В. – К.: ЦУЛ, 2009 р. – гл. 3, пар. 2, 3, с. 64-84).

Проблемне питання:

Обгрунтувати значення та роль економічної науки для всебічного вивчення різноманітних соціально-економічних процесів.

Нормативно – законодавча база.

1. Конституція України від 28.06.1996 р. (із змінами і доповненнями), ст. 13.

2. Закон України «Про соціальні послуги» від 19.06.2003 р. № 966-4, р. 1, ст. 1-15.

Рекомендована література:

1. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки і підприємництва: Підручник. – К.: Вища школа., 2003 р. – р. 1, с. 21-22.

2. Тюптя Л.Т., Іванова І.Б. Соціальна робота: теорія і практика: Навч. посіб. – 2 вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008 р. – р. 2, с. 132-142.

3. Політична економія: Підручник / За ред. Ніколєнко Ю.В. – К.: ЦУЛ, 2009 р. – гл. 3, пар. 2, 3, с. 64-84.

Ключові поняття і терміни:

Економіка, соціальна економіка, соціально-економічний розвиток, суспільне виробництво, безпосереднє виробництво, матеріальне виробництво, нематеріальне виробництво, розподіл, обмін, споживання, основне виробництво, виробнича інфраструктура, соціальна інфраструктура, Міністерство соціальної політики України, територіальні центри соціального обслуговування, будинки-інтернати, наукові організації та установи, соціальні послуги, соціальне обслуговування, соціальна служба, матеріальна допомога, соціальне обслуговування, види соціальних послуг.

Вступ.

Для формування сучасного економічного мислення, підготовки фахівців нового покоління треба спиратися на фундаментальні знання, вихідні для всебічного вивчення різноманітних соціально-економічних процесів. Такі знання покликаний надати навчальний курс «Соціальна економіка».

Протягом тривалого часу не звертали увагу на те, що в нормальному цивілізаційному суспільстві неодмінно складаються та об’єктивно існують певні соціально-економічні взаємини, утворюється певний соціально-економічний «порядок», який регулює і координує їх.

Тому для цивілізованої країни, для нормального громадянського співробітництва найпершим є вивчення не просто «економіки взагалі», а саме законів цивілізованого громадянського співробітництва, законів, закономірностей і процесів сфери «соціальної економіки».

Соціальна економіка вивчає закони і закономірності громадянського співробітництва, досягнення соціального консенсусу, пошуку соціального компромісу з метою досягнення загального добробуту в складному й суперечливому світі.

І теорія, і практика соціально-економічного співробітництва, форми соціально-економічного співіснування постійно розвиваються, змінюються, вдосконалюються.

Це й дає змогу говорити про соціально-економічний поступ людства, котрий охоплює процеси взаємодії людини зі світом соціальної економіки, її соціально-економічну поведінку, вплив цього світу на саму людину, взаємодію людського соціуму з навколишнім середовищем, з економікою як опосередковуючою системою між природою і суспільством, створення соціально-економічного устрою — соціальної ринкової економіки.

Головна й визначальна особливість теорії соціальної економіки полягає в органічному поєднанні суто економічного із суто соціальним у їх нерозривних взаємозумовленості та взаємозалежності.

Мета й завдання курсу цієї дисципліни — надання допомоги студентам у вивченні закономірностей виникнення, становлення, формування та розвитку соціальної економіки, розуміння її загальних ознак та спільних рис, засвоєння її особливостей залежно від об’єктивних та суб’єктивних чинників.

Що таке товар і продукт.

Товар – предмети і цінності, які беруть участь у вільному, обмеженому або забороненому обороті, призначені для продажу і подальшого задоволення потреб людини.

Такі речі завжди мають формальне вираження і протиставляються послуг. Універсальним товаром прийнято рахувати гроші, які визначають вартість предметів.

Продукт – послуга чи товар, створена для подальшої реалізації та задоволення людських потреб.

Відмінні атрибути даної категорії – наявність вартості, вираз (матеріальне або нематеріальне), інтерес для ринку.

Продукція, вироблена для власного споживання (їжа, одяг та ін.), Не призначений для продажу, товаром не є.

Різниця між товаром і продуктом та послугою.

Товар – це вироблений продукт, призначений для продажу або обміну. Товар повинен задовольняти ті потреби людини, для яких він був створений.

Товари можуть бути однорідними (наприклад, сировина) і неоднорідними (маються кілька складових); псуються (наприклад, продукти харчування, техніка) і не псуються (предмети розкоші).

Товари мають свою ціну, яка найчастіше визначається ринковим методом. У маркетингу продуктом називають і товар, і послугу.

Товар завжди втілено, продукт може бути представлений в нематеріальному вигляді.

Відповідно, товаром завжди можна володіти (грубо кажучи – потримати в руках), продуктом – лише в тих випадках, коли він є річчю.

Послуга – це деяка вигода, яку одна людина надає іншому. Важливо також розуміти, що надання послуги обов’язково передбачає будь-яку дію або виконання деякого процесу.

Зазвичай до послуг відносять: транспорт, торгівлю, зв’язок, фінанси, консультування, організацію дозвілля, туризм, освіту, медицину, житлово-комунальне господарство, і багато іншого.

Відмінність товару від продукту полягає в наступному:

Продукт – ширша категорія, що включає в себе товари та послуги.

Товар представлений матеріальним об’єктом, продукт може бути створений в нематеріальній формі.

Товаром можна володіти: він переходить до покупця після продажу. Продуктом можна володіти лише в тому випадку, якщо він представлений в матеріальній формі.

Товарне виробництво.

Товарне виробництво – виробництво в якому продукти праці призначаються не для власного споживання, а для обміну через ринок шляхом купівлі-продажу.

Безпосередньою причиною виникнення товарного виробництва є економічна відособленість товаровиробників. Вона нероздільно пов'язана з розвитком приватної власності на засоби виробництва та економічною і юридичною свободою виробника.

Економічна відособленість товаровиробників — це таке становище, за якого вони самостійно вирішують питання господарської діяльності: що виробляти, якими засобами, які ресурси використовувати тощо.

Вона передбачає самостійне розпорядження виробленою продукцією, володіння нею, її відчуження і використання відповідно до власних інтересів.

Причини виникнення товарного виробництва.

Першою з цих причин слід вважати суспільний поділ праці, який змінюється відповідно до вдосконалення знарядь праці.

Технічний прогрес не має часових меж, отже необмеженим є і розвиток поділу праці в суспільстві, а отже вдосконалення товарного виробництва.

За сучасних умов науково-технічна революція спричинила появу нового, поглибленого поділу праці — виготовлення окремих деталей складних виробів на різних заводах, між якими склалися взаємні торговельні відносини.

Другою причиною появи товарного виробництва є  господарське відокремлення виробників, кожен з яких займається виготовленням якогось певного товару.

Такий вид організаційно-економічних відносин органічно доповнює суспільний поділ праці.

Людина обирає якийсь вид роботи і перетворює його на самостійну діяльність.

Це, звичайно, підсилює залежність цього товаровиробника від інших, спричиняє необхідність обмінюватися різнорідною продукцією та встановлювати господарські зв'язки за допомогою ринку.

В цьому разі відпадає всякий позаекономічний примус до праці.

Працівник сам відчуває потребу і матеріальну зацікавленість в тому, щоб збільшити і якісно поліпшити виготовлення корисних речей.