2.3. Кодекс законів про працю України

Кодекс законів про працю України (КЗпП) від 10.12.1971 № 322-VIII (ВР УРСР, остання редакція ВР України від 09.12.2012 (5462-17)) є основним зако-ном національного трудового законодавства, який визначає правові засади і га-рантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібнос-тями до продуктивної і творчої праці, забезпечує чітке виконання службових обо-в’язків працівниками, трактує вимоги до трудової діяльності громадян в Україні і регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, спри-яючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріально-го і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потре-бу кожної працездатної людини.

КЗпП містить 20 глав, зокрема: І — «Загальні положення»; ІІ — «Колек-тивний договір»; ІІІ — «Трудовий договір»; ІІІ-А — «Забезпечення зайнятості вивільнюваних працівників»; ІV — «Робочий час»; V — «Час відпочинку»; VІ — «Нормування праці»; VІІ — «Оплата праці»; VІІІ — «Гарантії і компенса-ції»; ІХ — «Гарантії при покладенні на працівників матеріальної відповідаль-ності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації»; Х — «Трудова дисципліна »; ХІ — «Охорона праці»; ХІІ — «Праця жінок»; ХІІІ — «Праця молоді»; ХІV — «Пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням»; ХV — «Індивідуальні трудові спори»; ХVІ — «Професійні спілки. Участь працівників в управлінні підприємствами, установами, організаціями»; ХVІ-А — «Трудовий колектив»; ХVІІ — «Загальнообов'язкове державне соціальне страхування та пенсійне забезпечення»; ХVІІІ — «Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю».

2.3.1. Окремі положення Кодексу законів про працю України

У Главі І «Загальні положення» встановлюються: основні трудові права працівників (ст. 2); рівність трудових прав громадян України (ст. 2¹); регулю-вання трудових відносин (ст. 3); законодавство про працю (ст. 4); гарантії забезпечення права громадян на працю (ст. 5¹); особливості регулювання праці деяких категорій працівників (ст. 7); регулювання трудових відносин грома-дян, які працюють за межами своїх держав (ст. 8); співвідношення міжнарод-них договорів про працю і законодавства України (ст. 8¹); недійсність умов договорів про працю, які погіршують становище працівників (ст. 9); додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги (ст. 9¹).

У Главі ІІ «Колективний договір» визначається, що колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів (ст. 10). Він укладається (ст. 11) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи, а також в структурних підрозділах підприємства, установи, організації в межах компетенції цих підрозділів.

Колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою), з однієї сторони, і первинною профспілковою організа-цією, які діють відповідно до своїх статутів, а у разі їх відсутності — представ-никами, вільно обраними на загальних зборах найманих працівників або упов-новажених ними органів, з другої сторони. Якщо на підприємстві, в установі, організації створено кілька первинних профспілкових організацій, вони повинні на засадах пропорційного представництва (згідно з кількістю членів кожної первинної профспілкової організації) утворити об'єднаний представницький орган для укладення колективного договору. В цьому разі кожна первинна профспілкова організація має визначитися щодо своїх конкретних зобов'язань за колективним договором та відповідальності за їх невиконання. Первинна профспілкова організація, що відмовилася від участі в об'єднаному представ-ницькому органі, позбавляється права представляти інтереси працівників при підписанні колективного договору (ст. 12).

Зміст колективного договору (ст. 13) визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відно-син, зокрема: зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продук-тивної зайнятості; нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг; участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства, уста-нови, організації (якщо це передбачено статутом); режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і охорони праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників; гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих; умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці; забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Укладенню колективного договору передують колективні переговори (ст. 14). Строки, порядок ведення переговорів, вирішення розбіжностей, що ви-никають під час їх ведення, порядок розробки, укладення та внесення змін і до-повнень до колективного договору, відповідальність за його виконання регулю-ються Законом України "Про колективні договори і угоди". Проект колектив-ного договору повинен також обговорюватись на зборах (конференції) трудового колективу і затверджуватись зборами (конференцією).

Умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними (ст. 16).

В статті 17 "Строк чинності колективного договору", визначається, що колективний договір набирає чинності з дня його підписання представника-ми сторін або з дня, зазначеного у ньому. Після закінчення строку чинності він продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не перегля-нуть чинний, якщо інше не передбачено договором. Він також зберігає чинність у разі зміни складу, структури, найменування уповноваженого власником орга-ну, від імені якого укладено цей договір. У разі реорганізації підприємства, ус-танови, організації колективний договір зберігає чинність протягом строку, на який його укладено, або може бути переглянутий за згодою сторін. У разі зміни власника чинність колективного договору зберігається протягом строку його дії, але не більше одного року. У цей період сторони повинні розпочати перего-вори про укладення нового чи зміну або доповнення чинного колективного до-говору. У разі ліквідації підприємства, установи, організації колективний дого-вір діє протягом усього строку проведення ліквідації. На новоствореному під-приємстві, в установі, організації колективний договір укладається за ініціати-вою однієї із сторін у тримісячний строк після реєстрації підприємства, устано-ви, організації, якщо законодавством передбачено реєстрацію, або після рішен-ня про заснування підприємства, установи, організації, якщо не передбачено їх реєстрацію.

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації (ст. 18).

Контроль за виконанням колективного договору проводиться безпосе-редньо сторонами, які його уклали, у порядку, визначеному цим колективним договором. Якщо власник або уповноважений ним орган (особа) порушив умо-ви колективного договору, профспілки, що його уклали, мають право надсилати власнику або уповноваженому ним органу (особі) подання про усунення цих порушень, яке розглядається у тижневий строк. У разі відмови усунути порушення або недосягнення згоди у зазначений строк профспілки мають право оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб до суду (ст. 19).

Сторони, які підписали колективний договір, щорічно в строки, передбачені колективним договором, звітують про його виконання (ст. 20).

У Главі ІІІ «Трудовий договір» визначається, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповно-важеним ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому тру-довому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповно-важений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ст. 21). Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передба-чене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу (ст. 22). Будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або неп-рямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної прина-лежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається. Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров'я працівника можуть встановлюватись тільки законодавством України.

Трудовий договір може бути (ст. 23): 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Крім того, у Главі ІІІ «Трудовий договір» також встановлюються: особли-вості укладання (ст. 24) та реєстрації (ст. 24¹) трудового договору; заборона вимагати при укладенні трудового договору деяких відомостей та документів (ст. 25); обмеження спільної роботи родичів на підприємстві, в установі, організації (ст. 25¹); особливості (ст. 26), строки (ст. 27) та результати (ст. 28) випробування при прийнятті на роботу; обов'язок власника або уповноваженого ним органу проінструктувати працівника і визначити йому робоче місце (ст. 29); обов'язок працівника особисто виконувати доручену йому роботу (ст. 30); заборона власнику або уповноваженим ним органом вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (ст. 31); особливості переведення працівника на іншу роботу або зміни істотних умов його праці (ст. 32-34); підстави припинення трудового договору (ст. 36); умови розірвання з ініціативи працівника трудового договору, укладеного на невизначений строк (ст. 38), та строкового трудового договору (ст. 39); умови продовження дії строкового трудового договору на невизначений строк (ст. 39¹); умови розір-вання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним орга-ну (ст. 40, 41); переважні права на залишення на роботі при вивільненні пра-цівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (ст. 42) та укла-дення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу (ст. 42¹); умови розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноважено-го ним органу за попередньою згодою (ст. 43) або без попередньої згоди (ст. 43¹) виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника); умови розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) (ст. 45); особливості виплати вихідної допомоги працівникові при припиненні трудового договору (ст. 44); відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом (ст. 46).

Крім того, у статті 47 вказується, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформ-лену трудову книжку і провести з ним розрахунок в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то суми, що належать працівникові від підприємства, установи, організації, мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (ст. 116). У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Трудова книжка (ст. 48) є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на під-приємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад 5 днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони під-лягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Праців-никам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше 5 днів після прийняття на роботу. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Також, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати пра-цівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати (ст. 49).