- •Загальні відомості про тов «Новооржицький цукровий завод»
- •2. Опис щоденника
- •3. Класифікація основних засобів моніторингу. Структура моніторингових даних на підприємстві
- •4. Засоби контролю відповідності якості продукції та стану підприємства, відповідно до діючих екологічних та гігієнічних нормативів
- •5. Технологічний процес виробництва цукру-піску (бурячного)
- •6. Аналіз технологічного процесу виробництва цукру-рафінаду
- •7. Розрахунок господарсько-побутових стоків
- •8. Характеристика джерел утворення забруднюючих речовин.
- •Характеристика джерел викидів забруднюючих речовин.
- •Характеристика газоочисних установок.
- •Висновок
- •Список використаних джерел:
8. Характеристика джерел утворення забруднюючих речовин.
Основне виробництво Цукрового заводу ТОВ «Оржицький цукровий завод» спеціалізується на виготовлені цукру з цукрового буряку. Технологічний процес цукрового виробництва включає в себе постадійний процес переробки сировини (цукрового буряку) з отриманням головної продукції (цукру-піску) і супутніх продуктів переробки (жом-сирець, сухий жом, меляса).
До структури підприємства входять основне та допоміжне виробництва.
Основне виробництво розташоване в головному корпусі, до складу якого входять:
бурякопереробний цех;
сокоочисний цех;
жомосушильний цех;
продуктовий цех;
лабораторія.
Допоміжне виробництво включає наступні підрозділи:
електроцех;
цех КВП та А;
ТЕЦ;
мехмайстерня;
повітряна компресорна;
склад ПММ;
цех механізації.
Цукровий буряк з кагатного поля подається за допомогою транспортеру настанцію доочищення коренеплодів, де проходить їх очищення від залишків ґрунту та гичкової маси. Очищені коренеплоди зважуються та подаються на бурякорізку для одержання бурякової стружки, яка подається на дифузійні апарати, де проходить висолоджування цукру і утворюється дифузійний сік.
Дифузійний сік направляється на станцію очистки – сатурацію. В процесі сатурації застосовується вапняне молоко та вуглекислий газ, які отримують в результаті випалювання вапнякового каменю в газовапняковій печі з застосуванням коксового вугілля.
Наступний етап – фільтрація соку та оброблення його газом діоксиду сірки, який отримують при спалюванні сірки в печі.
Фільтрований сік подається на випарні установки для згущення.
Отриманий згущений сироп подається на уварювання в продуктове відділення.
Отриманий продукт пробілюється на центрифугах водою і поступає у сушильне відділення.
Висушений готовий продукт фасується в мішкотару і складується на складі готової продукції.
Теплопостачання та енергопостачання підприємства здійснюється від власної ТЕЦ, яка знаходиться на території підприємства в якій встановлено два котла БКЗ, ГМ-50-1 та один ДКВР-20/13 та котел ВК-32. Топливом є природний газ.
Вапно використовується для очистки соку в виді вапнового молока, котре утворюється в вапногасильному апараті. В вапногасильний барабан , наповнений водою, загружається обпалений вапняковий камінь ,в результаті чого проходе гашення вапна з утворенням вапнякового молока. При цьому виділяється кальцію гідрооксид.
Сатураційний газ, що утворився при обліку вапнякового каменя, після охолодження та очистки в лаверах подається на І та II сатурацію (відповідно 65 та 35 відсотків від об'єму). В сатураторах його пропускають через сік і після реакції з домішками соку, вапно випадає в виді нерозчинних в воді осадів.
Сатураційний газ, що пройшов дві ступені контакту з рідиною (лавер та сатуратор), практично не містить твердих домішок, і через трубопроводи викидається з сатураторів в атмосферу.
Крім основної очистки соку на сатурації виконується сульфітація - доповнююча очистка соку, сиропу і дифузіційної води для зниження їх забарвленості. При сульфітації сірчаний газ подають в рідину.
Залишки сульфітаційних газів викидаються в атмосферне повітря.
Для сушіння і охолодження цукру встановлено сушильно-охолоджуючі апарати барабанного типу. Повітря після сушки і охолодження цукру, яке містить цукор, надходить для очищення в пиловловлювачі мокрого типу, після чого підводиться в атмосферу.
При дефекації і сатурації сок проходить розпад з'єднань азоту з утворенням аміаку. Виділення та видалення аміаку проходить при випарюванні соку на випарних та вакуумних апаратах.
Для розфасовки цукру на підприємстві експлуатується продуктова дільниця де при роботі фасувальних апаратів в атмосферу виділяється пил цукру.
Джерелами виділення жому є жомосушильний цех , склад зберігання та відпуску сухого жому обладнано циклоном розвантажувачем та дефлекторами де під час вантажне- розвантажувальних робіт в атмосферу виділяється пил жому.
Для проведення ремонтних робіт на підприємстві є механічна майстерня та деревообробна дільниця котрі обладнано зварювальним верстатом, заточним станком та деревообробними верстатами .
Для забезпечення роботи автотранспорту обладнано склад ПММ з надземними резервуарами пального. При наповнені ємностей та при температурних перепадах в атмосферне повітря через дихальні клапани виділяються пари дизельного пального, масла мінерального та бензину.
Під час заправки транспорту нафтопродуктами в атмосферне повітря через нещільності паливних баків виділяються пари дизельного пального та бензину.
Під час прогріву двигунів автотранспорту та руху по території в атмосферне повітря викидається азоту діоксид, сажа, вуглеводні граничні та вуглецю окис.
При потребі досконально-детального вивчення технологічних процесів можна звернутися до відповідних технологічних інструкцій ведення основних техпроцесів, а також допоміжних процесів.
Кількісні та якісні характеристики джерел утворення речовин- забруднювачів надаються на основі прямих вимірювань забруднюючих речовин, розрахункових методів, проектних даних або технологічних регламентів.
Значення проектних величин концентрацій забруднюючих речовин і по технологічному регламенті не зазначені, тому що не регламентуються проектною документацією на підприємстві.
Кількісні та якісні характеристики джерел утворення, що зазначені вище, інгредієнтний склад шкідливих викидів від цих джерел утворення, надаються на основі прямих вимірювань забруднюючих речовин, розрахункових методів, проектних або технологічних регламентів. Надається також характеристика максимальних і мінімальних фактичних концентрацій, які одержані безпосередньо інструментальними вимірами, при веденні технологічних процесів за технологічним обладнанням.
