- •Затверджено
- •1. Завдання на курсовий проект
- •1.1. Мета курсового проекту та вимоги до його оформлення
- •1.2. Завдання на курсовий проект
- •1. Проаналізувати вихідні дані та розробити схему компонування автомобіля.
- •2. Виконати тяговий розрахунок автомобіля.
- •3. Визначити показники експлуатаційних властивостей автомобіля.
- •4. Спроектувати основні функціональні елементи автомобіля: трансмісію, ходову частину, системи керування.
- •5. Розробити конструкцію функціонального елемента автомобіля, який є спеціальним завданням проекту.
- •2. Теоретичний матеріал та довідково-інформаційні дані, необхідні для виконання курсового проекту
- •2.1. Аналіз вихідних даних, розробка схеми компонування автомобіля
- •2.1.1. Аналіз та уточнення вихідних даних для проектування
- •2.1.2. Умови експлуатації автомобіля, що проектується
- •2.1.3. Основні вимоги до автомобіля, що проектується
- •2.1.4. Визначення основних масових параметрів автомобіля
- •2.1.5. Розробка схеми загального компонування автомобіля
- •2.2. Тяговий розхрахунок автомобіля
- •2.2.1. Визначення вихідних даних для тягового розрахунку
- •2.2.2. Визначення потужності двигуна, вибір та обгрунтування його типу, побудува швидкісної зовнішньої характеристики
- •2.2.3. Вибір та обгрунтування типу трансмісії автомобіля. Визначення кількості передач і передаточних чисел механічної ступінчастої трансмісії
- •2.3. Визначення показників експлуатаційних властивостей автомобіля
- •2.3.1. Визначення показників тягово-швидкісних властивостей автомобіля
- •2.3.2 Визначення показників гальмівних властивостей автомобіля
- •2.3.3. Визначення показників стійкості автомобіля
- •V, м/с r, м Vвковз Vковз Vвпер Vпер
- •2.3.4. Визначення показників керованості автомобіля
- •Радіус повороту автомобіля при еластичних колесах
- •При жорстких колесах радіус повороту
- •2.3.5. Визначення показників плавності ходу автомобіля
- •2.3.6. Визначення показників прохідності автомобіля
- •2.3.7. Визначення показників паливної економічності автомобіля
- •Р исунок 2.11 – Залежність між коефіцієнтами в та kВ: карбюраторні двигуни, дизелі
- •3. Список рекомендованої літератури
V, м/с r, м Vвковз Vковз Vвпер Vпер
0
Рисунок 2.7 – Залежність критичних швидкостей руху автомобіля від радіуса повороту
Порівняння відповідних кривих на рис. 2.7 дає можливість зробити висновки про вплив віражу на критичні швидкості автомобіля.
2.3.4. Визначення показників керованості автомобіля
Критична швидкість автомобіля з умови керованості
Vкер
=
,
м/с, (2.55)
де – кут повороту керованих коліс автомобіля, град.
Обчисливши критичні швидкості з умов керованості при = 5, 10, 15, 20, 25, 30, 35, 40 o (табл. 2.12), будують залежність критичної швидкості від кута повороту керованих коліс (рис. 2.8).
Таблиця 2.12 – Критична швидкість автомобіля з умови керованості
, град |
5 |
10 |
15 |
20 |
25 |
30 |
35 |
40 |
Vкер, м/с |
|
|
|
|
|
|
|
|
Vкер,
м/с
,
о
Рисунок 2.8 – Залежність критичної швидкості автомобіля з умови керованості від кута повороту керованих коліс
При русі автомобіля на повороті зі швидкістю понад Vкер керовані колеса будуть ковзати в поперечному напрямі й поворот їх на більший кут не змінить напрямку руху автомобіля. Виходячи з цього можна зробити висновок про межі керованості автомобіля.
Радіус повороту автомобіля при еластичних колесах
Re
=
м, (2.56)
де = 20o – середній кут повороту керованих коліс;
1, 2 – кути бокового відведення (збочення) коліс передньої та задньої осей, град:
=
=
. (2.57)
,
– бокові
сили, які діють на колеса передньої та
задньої осей, Н.
Граничні значення бокових сил та , при яких колеса котяться без бокового ковзання, визначають за виразами
= 0,4
,
= 0,4
,
(2.58)
де
= G1
та
= G2
– сили зчеплення коліс відповідно
передньої та задньої осей з полотном
дороги;
G1 та G2 – сили тяжіння, що припадають відповідно на передню та задню вісь автомобіля.
Kвід1 та Квід2 – коефіцієнти опору боковому відведенню (збоченню) одного одинарного колеса передньої та задньої осей, Н/град; для колеса легкового автомобіля Kвід = 500...1000 Н/град; для колеса вантажного автомобіля Kвід = 800...1500 Н/град.
При жорстких колесах радіус повороту
R
=
(2.59)
Враховуючи, що при Re = R повороткість автомобіля нейтральна, при Re > R – недостатня, при Re < R – надлишкова, порівнюють знайдені величини Re і R та роблять висновки про тип повороткості автомобіля.
Якщо виявиться, що повороткість автомобіля надлишкова, то визначають критичну швидкість з умови бокового відведення (збочення) коліс:
Vвід
=
,
м/с. (2.60)
Критична швидкість з умови бокового відведення повинна на 20…30 % перевищувати максимальну швидкість автомобіля, що розглядається.
2.3.5. Визначення показників плавності ходу автомобіля
Основними оціночними показниками плавності ходу є частота вільних коливань підресорених і непідресорених мас, швидкість, прискорення та швидкість зміни прискорення коливань підресорених мас.
Підресорені маси здійснюють низькочастотні коливання з частотою
νн
Гц , (2.61)
де fcт – статичний прогин підвіски, м; fcт = 0,15...0,25 м у легкових автомобілів, fcт = 0,08...0,13 м у вантажних автомобілів та міських автобусів, fcт = 0,12...0,18 м у міжміських автобусів. Менші значення fcт беруть для задньої підвіски, більші – для передньої.
Плавність ходу легкових автомобілів вважається задовільною, якщо νн = 0,8...1,3 Гц; вантажних автомобілів та міських автобусів – 1,3...1,8 Гц; міжміських автобусів – 0,70...1,35 Гц.
Обчислюють значення νн для автомобіля, який розглядається, та порівнюють із вказаними величинами.
Непідресорені маси мостів здійснюють високочастотні коливання, зумовлені жорсткістю шин, з частотою
νв
=
,
Гц , (2.62)
де
– сумарна жорсткість шин моста, Н/м;
mм – маса моста, кг.
При відсутності даних про жорсткість шин орієнтовно можна взяти νв = 6,7...8,5 Гц (менші значення – передня підвіска, більші – задня).
Крім вільних коливань, автомобіль здійснює також вимушені коливання з частотою
νвим
=
, Гц , (2.63)
де Vа – швидкість автомобіля, м/с;
S – довжина хвилі нерівності на дорозі, м; S = 0,5...5,0 м.
При швидкостях руху від 0 до 60 км/год можливий резонанс коливань як підресорених (νн = νвим – низькочастотний резонанс), так і непідресорених мас (νв = νвим – високочастотний резонанс).
Швидкість руху, при якій може настати резонанс, обчислюють за виразом
Vp = νн,в S . (2.64)
Приймаючи
S = 0 та S = 4 м, знаходять координати
точок, через які проводять прямі, що
визначають швидкості руху Vp
та
,
при яких виникає відповідно низькочастотний
та високочастотний резонанс (рис. 2.9).
Рисунок 2.9 – Залежність резонансних швидкостей руху автомобіля від довжини нерівності
За допомогою побудованого графіка (рис. 2.9) можна визначити резонансні швидкості при довжині хвилі нерівності S = 0…4 м.
Швидкість та прискорення коливань підресорених мас визначають за формулами:
=
;
=
. (2.65)
Швидкість зміни прискорень при коливаннях
=
. (2.66)
У наведених виразах висоту нерівності Z0 беруть 0,05 м.
