Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ПІ теорія.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
213.7 Кб
Скачать

7. Сутність та призначення фінансового ринку. Класифікація фінансових ринків.

фінансовий ринок — це місце, де зу­стрічаються ті, у кого в процесі господарської діяльності виникає потреба в коштах для розширення діяльності, і ті, у кого є на­громадження, що можуть бути використані для інвестування. Таким чином, саме на цьому ринку відбувається переливання коштів від тих, хто має їх надлишок, до тих, хто потребує інве­стицій.

Як економічна категорія фінансовий ринок забезпечує еконо­мічні відносини між суб'єктами економіки з приводу реалізації вартості та споживної вартості, відтвореної у фінансових акти­вах. Аналіз цього ринку як сфери торгівлі фінансовими активами є усталеним серед представників різних наукових шкіл, і в основі економічної категорії «фінансовий ринок» лежать такі поняття, як «фінансові активи», «фінансові інструменти», «фінансові по­слуги», «фінансове посередництво» тощо.

Згідно з українським чинним законодавством, фінансові ак­тиви складаються з коштів (грошей), цінних паперів, боргових зобов'язань та прав вимоги боргу, що не віднесені до цінних па­перів. Тож для формування фінансових активів важливого зна­чення набуває якісний стан інструментів, які представляють на ринку ці активи.

Фінансові інструменти є різноманітними фінансовими доку­ментами, що обертаються на ринку і мають грошову вартість. Вони поділяються на різні види залежно від способів, цілей, ме­тодів, форм нагромадження коштів і відіграють найбільшу роль в організації фінансового ринку.

Структура фінансового ринку:

Горшовий ринок + ринок капіталів (кредитний ринок+ ринок ЦП)

8 Основні учасники інвестиційного процесу на фінансовому ринку.

Учасники ринку цінних паперів — юридичні й фізичні особи, які здійснюють професійну і допоміжну діяльність на цьому ринку.

Згідно Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів» учас­никами ринку цінних паперів є емітенти, інвестори та особи, що здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів.

Органи державно-правового регулювання — це органи законодавчої, виконавчої та судової влади. Окрім законодавчих органів, важливу роль у впорядкуванні дій основних та інфраструктур­них суб’єктів відіграють саморегулівні організації й спеціальні державні органи регулювання ринку цінних паперів (в Україні ДКЦПФР).

Емітенти (issuer) — особи, які від власного імені випускають цінні папери й несуть зобов’язання за цими цінними паперами, що випливають з умов випуску їх. Емітентами можуть бути юридичні особи, уряд, органи місцевої влади, а в окремих випадках — фізичні особи.

Інвестор на ринку цінних паперів (investor) — фізична або юридична особа, що купує цінні папери від свого імені й за власний рахунок з метою одержання доходу чи збільшення вартості цінних паперів або набуття відповідних прав, що надаються власникові цінних паперів.

Професійні учасники — юридичні та фізичні особи, які діють на ринку цінних паперів винятково на підставі спеціальних дозволів (ліцензій) і відповідно займаються професійною діяльністю на ринку цінних паперів, зокрема й посередницькою діяльністю з випуску та обігу цінних паперів. До видів професійної діяльності на фондовому ринку належать: діяльність з управління цінними паперами, брокерська та дилерська діяльність, депозитарна діяльність, діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів, розрахунково-клірингова діяльність, діяльність з організації торгівлі на ринку цінних паперів.

У правовій практиці на ринку цінних паперів можуть виступати як індивідуальні, інституційні учасники, так і органи державно-правового регулювання.

Індивідуальні учасники (individuals) — це фізичні особи, які від свого імені беруть участь у процесі ринкової взаємодії, а також фізичні особи, які презентують інших осіб (бенефіціаріїв). Це можуть бути громадяни цієї держави, іноземні громадяни, а також особи без громадянства.

Інституційні учасники (institutions) — це юридичні особи, які не є органами державно-правового регулювання; підприємства, установи, товариства, компанії, фонди, корпорації та інші організаційно оформлені установи, які діють на підставі своїх статутних документів та норм права.