5, Облік фінансових інвестицій (балансова вартість, метод дольової участі в капітали метод ефективної ставки відсотка тощо).

існує три способи при­дбання фінансових інвестицій, які повинні охоплювати всі мож­ливі варіанти компенсації їхньої вартості: за грошові кошти; в обмін на інші активи, відмінні від коштів; в обмін на цінні па­пери власної емісії.

У разі придбання фінансової інвестиції за грошові кошти, її собівартість складається з ціни придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов'язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з її придбанням.

Якщо придбання фінансової інвестиції здійснюється шляхом обміну на цінні папери власної емісії, то собівартість фінансової інвестиції визначається за справедливою вартістю переданих цінних паперів.

Якщо придбання фінансової інвестиції здійснюється шляхом обміну на інші активи, то її собівартість визначається за справед­ливою вартістю цих активів.

Справедлива вартість — це сума, за якою може бути здійсне­но обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими і незалежними сторонами. На практиці її ототожнюють з ринковою вартістю фінансових інве­стицій, тобто це сума, яку можна отримати від продажу цінних паперів на активному ринку. П(С)БО 12 вимагає оцінювання (переоцінювання) фінансових інвестицій на кожну дату балансу.

Дане положення фактично визначає три способи (методи) ви­значення вартості фінансових інвестицій для обліку на дату ба­лансу:

> метод участі в капіталі — для інвестицій в асоційовані, до­чірні підприємства та у спільну діяльність зі створенням юридич­ної особи

• метод ефективної ставки відсотка — це метод нарахування амортизації дисконту або премії, за яким сума амортизації визна­чається як різниця між доходами за фіксованою ставкою відсотка і добутком ефективної ставки та амортизованої вартості на поча­ток періоду, за який нараховується відсоток. Цей метод викори­стовується для фінансових інвестицій, що утримуються підприєм­ством до їх погашення;

• метод справедливої вартості використовується для всіх фі­нансових інвестицій крім інвестицій, що утримуються підприєм­ством до їх погашення або обліковуються за методом участі в ка­піталі (див. рис 10.7).

Усі поточні фінансові інвестиції на дату балансу відобража­ються за справедливою вартістю.

6. Сутність та види фінансових інструментів. Стандартизовані та нестандартизовані фінансові інструменти.

Фінансові інструменти є різноманітними фінансовими доку­ментами, що обертаються на ринку і мають грошову вартість. Вони поділяються на різні види залежно від способів, цілей, ме­тодів, форм нагромадження коштів і відіграють найбільшу роль в організації фінансового ринку.

До стандартизованих фінансових інструментів належать цінні папери; до не стандартизованих — кредитний, депозитний дого¬вори, нестандартизовані деривативи (форвардні контракти, свопи, кредитні деривативи).

За економічним змістом фінансові інструменти поділяються на:

• пайові,(дольові) — проста акція;

• боргові — облігація, кредитний договір;

• похідні фінансові інструменти (деривативи) – строкові угоди, або термінові контракти;

• інші фінансові інструменти – іпотечні, товаро-розпорядчі ЦП, тощо.

Інструменти фінансового ринку є інструментами фінансового інвестування, оскільки передбачають одержання доходів у вигляді відсотків, дивідендів і курсової різниці. Під інструментарієм фінансового інвестуваннями слід ро­зуміти сукупність грошових документів, що засвідчують вкла­дення коштів у цінні папери (традиційні та похідні), банківські депозити, статутні капітали юридичних осіб з метою одержання прибутку (доходу) і/або зростання вартості капіталу.

Залежно від строку обігу фінансових інструментів більшість дослідників сегментують фінансовий ринок на грошовий ринок і ринок капіталів. На грошовому ринку здійснюються переважно короткострокові (від одного дня до одного року) депозитно-ощадні операції, що обслуговують головним чином рух оборот­ного капіталу фірм, короткострокових ресурсів банків, установ, держави і фізичних осіб. На ринку капіталів продають і купують довгострокові кредитні ресурси, а також цінні папери зі строком обігу більше року.

Грошовий ринок не тотожний ринку короткострокових ін­струментів, а ринок капіталів оперує не тільки довгостроковими активами. Метою руху фінансових активів (не тільки грошей) у короткостроковому періоді є забезпечення ліквідності ринку, а в довгостроковому — забезпечення потреб у розміщенні (інвесту­ванні) коштів. Для вирішення цих проблем можуть бути викори­стані активи будь-якого виду — безвідносно щодо їхньої строко­вої характеристики.

За ступенем стандартизації вони можуть бути стандартизовані та не стандартизовані) Стандартизація фінансових інструментів пов’язується не лише з їх типовою формою, вона передба¬чає стандартизацію обсягів залучених фінансових ресурсів, термінів та розмірів доходів, що сплачуються за користування фінансовими ресурсами, термінів їх повернення.