40. Інвестиційна діяльність нпф і його стабільність.

Приватне пенсійне забезпечення виникло внаслідок недоста-т¬нього рівня державних соціальних програм, а також намаганнями корпорацій залучити до своєї діяльності кваліфікованих працівників. Перший пенсійний фонд був створений у 1875 р. у США.

Зазвичай пенсійні фонди здійснюють вкладення своїх грошових коштів у ті корпорації, які їх створили. Юридично пенсійні фонди відокремлені від корпорацій, проте саме корпорації спря-мовують політику і діяльність фондів.

Організаційна структура пенсійного фонду відрізняється від решти фінансово-кредитних установ і не передбачає акціонерної чи корпоративної форми власності. Їх засновують приватні корпорації, які фактично є їхніми власниками. Пасиви пенсійних фондів формуються за рахунок відрахувань корпорацій, підприємств і внесків працівників. Робітники й служ-бовці здійснюють відрахування із заробітної плати і отримують пенсії при досягненні пенсійного віку. Таким чином, пенсійні фонди мають у своєму розпорядженні грошові ресурси довготер-мінового характеру і здійснюють фінансування економіки й дер-жави шляхом вкладень у державні й приватні цінні папери. Май-же 80 % активів пенсійних фондів становлять акції та облігації приватних підприємств, при цьому майже 30 % активів — це прості акції, що дає змогу пенсійним фондам активно впливати на політику корпорацій. Створення приватних пенсійних фондів в Україні є невід’-ємною умовою формування ринкової економіки. Проте розвиток їх як фінансових посередників вимагає значних нагромаджень населення, розв’язання проблем інфляції, а також закладення пі-двалин для надійного функціонування цих установ і довіри до них широких верств населення. Це насамперед пов’язано зі стра-хуванням індивідуальних внесків і доходів кожного клієнта при-ватного пенсійного фонду.

41. Роль інститутів спільного інвестування на ринку цінних і паперів.

Спеціалізовані організації, що управляють активами багатьох дрібних інвесторів, існують у більшості країн у різних формах. Переважно вони презентовані інвестиційними компаніями й інвестиційними фондами.

Інвестиційні компанії — це тип фінансових посередників, які залучають кошти інвесторів шляхом випуску власних цінних паперів і розміщують їх у фінансові активи. Головна відмінність інвестиційних компаній від інших небанківських фінансово-кредитних інститутів полягає у розміщенні їхніх активів.

Головною метою створення інститутів спільного інвестування є ефективне використання нагромаджень населення шляхом залучення їх до інвестиційної діяльності. Це сприяє мобілізації значних коштів для капіталовкладень в економіку, а також створює ілюзію, що кожен може стати власником акцій. Таким чином, інвестиційні компанії пропонують механізм, за допомогою якого індивідуальні інвестори об’єднуються, щоб мати переваги від великомасштабного інвестування. Разом із тим у діяльності інвестиційних фондів закладено сер-йоз¬ний недолік. Він полягає у тому, що фонди можуть дестабілізувати ринок цінних паперів, особливо біржовий, якщо одночасно вдадуться до купівлі-продажу цінних паперів.

класифікація інвестиційних компаній:

1) об’єднані інвестиційні трасти;

2) керівні інвестиційні компанії;

а) інвестиційні компанії закритого типу;

б) інвестиційні компанії відкритого типу.

Об’єднаний інвестиційний траст (пайовий інвестиційний траст, трастовий інвестиційний фонд) (unit investment trust) — це інвестиційна компанія, яка впродовж усього періоду свого існу-вання володіє портфелем цінних паперів встановленого розміру і структури.

Якщо об’єднані інвестиційні трасти не мають ради директорів і керівника портфелем, керівні інвестиційні компанії (managed investment companies) мають й те, й інше. Оскільки керівні інвес-тиційні компанії організовані у формі корпорацій або трасту, во-ни мають раду директорів або довірчих осіб, яких вибирають ак-ціонери.

інвестиційні компанії закритого типу (closed-end investmen) (закриті фонди) не викуповують свої акції у будь-який момент часу за бажанням їхнього власника. Замість цього акції закритих фондів обертаються на біржах або позабіржовому ринку, тому інвестор, який бажає купити або продати акції закритих фондів, має надати замовлення своєму брокерові.

Інвестиційні компанії, які зобов’язані в будь-який момент викупати свої акції за ціною, що дорівнює або наближається до вартості їхніх чистих активів, називають інвестиційними компаніями відкритого типу. Переважна частина таких компаній відома, як взаємні фонди (mutual fund).

Останнім часом дуже поширилися взаємні фонди грошового ринку. Вони використовують два способи продажу своїх акцій — безпосередньо на ринку і за допомогою посередників