- •1. У чому полягає сутність, мета та економічна природа фінансових інвестицій?
- •2. Сутність та значення фінансових інвестицій в економічному розвитку країни
- •3. Дайте класифікацію фінансових інвестицій за різними ознаками.
- •4. Взаємозв’язок реальних і фінансових інвестицій
- •5, Облік фінансових інвестицій (балансова вартість, метод дольової участі в капітали метод ефективної ставки відсотка тощо).
- •6. Сутність та види фінансових інструментів. Стандартизовані та нестандартизовані фінансові інструменти.
- •7. Сутність та призначення фінансового ринку. Класифікація фінансових ринків.
- •8 Основні учасники інвестиційного процесу на фінансовому ринку.
- •9. Обґрунтуйте необхідність функціонування на фінансовому ринку фінансових посередників (банки, ск....)
- •10. Обгрунтуйте необхідність функціонування на фінансовому ринку інфраструктурних (технічних) учасників (фондові біржі, депозитарії…)
- •11. Окресліть основні тенденції та проблеми розвитку фінансового ринку.
- •12 Визначте місце ринку цінних паперів у складі фінансового ринку.
- •13. Діяльність професійних учасників фондового ринку.
- •14. У чому полягає сутність та економічна природа цінних паперів?
- •15. Дайте класифікацію цінних паперів.
- •16. Сутність пайових цінних паперів та їх види.
- •17. Основні характеристики, види, умови випуску та особливості обігу акцій (прості та привілейовані акції, види вартості акцій, консолідація та дроблення, тощо).
- •18. Основні характеристики, види, умови випуску та особливості обігу інвестиційних сертифікатів
- •21. Дохідність та поточна вартість облігацій (види, формули, алгоритм прийнятім інвестиційних рішень недооцінені переоцінені цінні напери)
- •22. Дюрація облігацій та чутливість облігації до змін ринкових процентних ставок (еластичність
- •23. Цінні папери та їх інвестиційні якості.
- •24. Основні цілі фінансового інвестування.
- •25. Диверсифікація як основа фінансового інвестування.
- •26. Етапи процесу управління фінансовими інвестиціями.
- •27. Портфель фінансових інвестицій та принципи його формування.
- •28. Охарактеризуйте фундаментальний аналіз як аналіз чинників, які впливають на вартість цінного паперу.
- •29. Технічний аналіз і графічні картини фондового ринку.
- •30. Теорія ефективного фінансового ринку.
- •31. Ризики фінансового інвестування.
- •32. Кореляція дохідності фінансових активів в портфелі та диверсифікація.
- •33. Сучасна портфельна теорія. Ефективна множина портфелів г.Марковіца.
- •34. Модель сарм.
- •35. У чому полягає графічне інтерпретація сарм?
- •36. Охарактеризуйте процес управління фінансовими інвестиціями.
- •37. Активна стратегія управління інвестиційним портфелем.
- •38. Пасивна стратегія управління інвестиційним портфелем.
- •39. Інвестиційна діяльність страхових компаній.
- •40. Інвестиційна діяльність нпф і його стабільність.
- •41. Роль інститутів спільного інвестування на ринку цінних і паперів.
- •42. Дайте класифікацію інвестиційних фондів за різними ознаками.
- •43. Інвестиційна політика інститутів спільного інвестування.
- •44. Інвестиційна діяльність банків.
38. Пасивна стратегія управління інвестиційним портфелем.
Стратегія управління портфелем цінних паперів — це пошук (вибір) узагальнювальних параметрів та обмежень інвестиційних рішень стосовно всієї інвестиційної політики (пріоритети, базові параметри).
Пасивна стратегія (модель) управління портфелем цінних паперів ґрунтується на припу-щенні щодо відносної інформаційної достатності (ефективності) ринку цінних паперів. Тобто це сукупність методів управління, що виходять з уявлення про неможливість стабільного переви-щення середньоринкового рівня дохідності фінансових інструме-н¬тів. Мета пасивного підходу — забезпечення дохідності дивер-сифікованого портфеля на рівні середньоринкових показників за максимального захисту портфельних інвестицій від негативного впливу неринкових специфічних чинників. Пасивне управління передбачає формування диверсифікова-ного набору цінних паперів за умови певного гарантування прий-
нятних рівнів дохідності та ризику, розрахованих на тривалий тер¬мін. Такий підхід є доцільним у разі достатньої насиченості ринку фінансовими активами високої якості. До пасивних методів управління портфелем твердовідсотко-вих фінансових інструментів належить його імунізація, здійсню-вана з метою зниження відсоткового ризику. Прикладом реалізації пасивної стратегії може слугувати також метод «сходів» — рівномірний розподіл портфельних інвестицій між активами різної строковості. Метод «сходів» орієнтує портфельного менеджера на придбання активів різної строковості з повним розподілом за термінами до завершення періоду існування портфеля.
39. Інвестиційна діяльність страхових компаній.
Важливою функцією страхового фонду є те, що він перетворився на фонд нагромадження грошового капіталу, який здебільшого складається із заощаджень населення. Накопичення заощаджень населенням здійснюється в двох основних формах: через цінні папери та фінансово-кредитні установи. У повоєнні роки в розвинених країнах ощадно-страхові установи перетворилися на важливий канал акумулювання заощаджень населення. Акумуляція страхового фонду переважно відбувається у сфері страхування життя, яка є довготеріміновою формою нагромадження заощаджень.
Надходження страхових внесків формують страховий резерв, який фактично становить тимчасовий фонд нагромадження і може бути використаний для проведення кредитних операцій, вкладень у цінні папери та нерухомість. Це пов’язано з тим, що момент надходження внесків за термінами не збігається з виплатою їх. Принцип створення позикового капіталу однаковий в усіх страхових компаніях, проте у компаній страхування життя накопичення мають триваліший і стійкіший характер, що надає їм переваги під час проведення інвестиційних операцій. Компанії страхування майна і від нещасних випадків використовують страховий резерв переважно на грошовому ринку. Значення та Галузева структура капіталовкладень страхових компаній відрізняється в різних країнах і зумовлена насамперед конкретними потребами економіки країни.
На активний розвиток, концентрацію й централізацію страхо-вої діяльності суттєво впливає державне регулювання, важливе місце в цьому процесі належить державній політиці у сфері капі-таловкладень та оподаткування. Серйозною проблемою в цій сфері залишається значна диверсифікація у доходах, що вповільнює залучення всіх верств населення до страхової системи.