30. Теорія ефективного фінансового ринку.

ефективним називається ринок, на яко¬му ціни відбивають усю інформацію про фінансові інструменти (наприклад, цінні папери).

Ефективність ринку залежить:

1) від швидкості зміни цін за надходження нової інформації;

2) від правильності відображення інформації у цінах (якість відображення інформації).

Па ефективних фінансових ринках фінансові посередники ма¬ють можливість отримувати й аналізувати інформацію, що ви¬значає тенденції на ринку. При цьому втрати на отримання цієї інформації є незначними порівняно з витратами тих фінансових посередників, що працюють на неефективному ринку. Клієнти від¬дають перевагу ефективним фінансовим ринкам, бо саме на таких ринках здійснюється правильна оцінка фінансових інструментів, тому кількість операцій і доходи посередників більші на ефективних ринках.

Американський економіст Ю. Фама у 60-х роках XX ст. роз¬робив оригінальний підхід дослідження ефективності фінансо них ринків. Підхід базується на здатності ринку реагувати на певну Інформацію. Для цього всю інформацію він розподілив на три типи:

— історична;

—суспільно-доступна, що міститься у фінансовій «цінності емітентів цінних паперів, організаторів торгівлі цінними папера¬ми, у засобах масової інформації:

— інсайдерська, або службова інформація, якою володіють лише окремі особи.

Перша форма ефективності фінансового ринку —слабка форма. Якщо ринок у слабкій формі ефективності, то у поточ¬них цінах відображається вся інформація про зміни, що відбулися у минулому з даними цінними паперами та їх емітентами, зміни ціп та обсягів торгівлі. Учасники ринку не можуть використову¬вати історичну інформацію для отримання постійних високих до¬ходів їм ринку. Вищі доходи можуть отримати тільки ті учасники фінансового ринку, які:

• швидко проводять, аналіз суспільно доступної інформації та діють, використовуючи результати аналізу;

• володіють особливою Інформацією (інсайдерською).

Друга форма — напівсильна форма ефективності фінансового ринку. Якщо ринок у такій формі, то ціни повністю відбивають усю історичну, а також усю суспільно доступну ін¬формацію. Жоден з учасників ринку не може отримати додаткові доходи, якщо він користується результатами аналізу ціп інфор¬мації. Виші доходи можуть отримати дише особи, псі володіють службовою інформацією.

Третя форма — сильна форма ефективності фінансо¬вого ринку: у поточних ринкових цінах відбивається повністю вся інформація. Вищих доходів не можуть отримати навіть ті особи, що володіють службовою інформацією. Усі учасники рин¬ку отримують доходу що відповідають ризику інвестували кош¬тів у конкретні фінансові інструменти.

Прибічникам теорії ефективності фінансового ринку вдалося довести, що сучасний ринок може перебувати у слабкій чи панів- сильній формі ефективності. Спроба підтвердити наявність ринку у сильній формі зазнала невдачі.

31. Ризики фінансового інвестування.

Фінансові ризики пов’язані з прийняттям фінансових рішень, зокрема й у портфельному інвестуванні. Розглянемо деякі ідентифіковані ризики, з якими стикається інвестор у портфельному інвестуванні.

Найпоширенішим є ризик ліквідності, зумовлений можливістю втрат під час реалізації цінних паперів через зміну ринкової оцінки їхньої якості.

Кредитний діловий ризик — це ризик того, що емітент боргових зобов’язань виявиться нездатним сплачувати відсоток за ними і (або) основну суму боргу.

Відсотковий ризик загрожує інвесторам унаслідок зміни відсоткових ставок на ринку цінних паперів. Зростання ринкової ставки відсотка зумовлює падіння курсової вартості фінансових активів, особливо облігацій із фіксованим відсотком.

Ризик законодавчих змін — це ризик, пов’язаний, зокрема, із втра­тами внаслідок зміни законодавчої бази, зумовленої, скажімо, необхідністю перереєстрації випусків цінних паперів. В деяких випадках емісія цінних паперів ризикує виявитися недійсною, або несприятливо зміниться правовий статус фондових посередників тощо.

Часовий ризик, спричинюваний емісією або купівлею і продажем фінансових активів у несприятливий відрізок часу, зумовлює втрати. Він також пов’язаний із сезонними коливаннями (цінні папери сільськогосподарських та інших сезонних підприємств),

зміною курсів цінних паперів у різних фазах макроекономічних відтворювальних циклів.

Ризик вибору (селективний ризик) пов’язаний із помилковою оцінкою інвестиційних якостей інструментів ринку цінних паперів. Це передусім ризик хибного вибору інструментів портфельного інвестування порівняно з іншими взаємозамінювальними видами фінансових активів під час формування інвести­ційного портфеля.

Відкличний ризик призводить до втрат інвестора, якщо емітент відкликає відкличні облігації внаслідок перевищення фіксованого рівня відсоткових виплат за ними над ринковим відсотком.

Встановлено, що високий рівень інфляції руйнує ринок цінних паперів. Доходи інвесторів від цінних паперів з огляду на купі­вельну спроможність знецінюються, інвестор зазнає реальних втрат через інфляційний ризик.

Галузевий ризик — це ризик, зумовлений специфікою функціо­нування окремих галузей. Галузеві ризики даються взнаки у змінах інвестиційної якості та курсової вартості цінних паперів, а також у відповідних втратах інвесторів залежно від належності галузі до того чи іншого типу та недооцінювання цього чинника аналітиками.

Політичний, соціальний та економічний ризики виявляються в разі вкладення коштів у цінні папери підприємств у країнах з нестабільним соціальним та економічним становищем або з упередженим ставленням до країни, резидентом якої є інвестор. Зо­крема, політичний ризик — це ризик фінансових втрат внаслідок зміни політичної системи, політичної нестабільності, перерозподілу політичних сил.

Ризик підприємства — ризик, подібний до галузевого й багато в чому похідний від нього, а також зумовлений типом підприєм­ства. Він можливий, якщо консервативне підприємство, зайнявши одну або кілька ніш на ринку, одержує вигоди від спеціалізації своїх робіт, високої якості продукції (послуг) і стабілізації клієнтури.

Особливим є ризик, пов’язаний із вкладеннями у цінні папери іноземних емітентів, тобто валютний ризик, зумовлений змінами курсів іноземної валюти. Ще вирізняють капітальний ризик — ризик істотного погіршення інвестиційних якостей цінних паперів, який зумовлює потребу списання втрат і зрештою призводить до збитків.

Ризик невиконання зобов’язань щодо своєчасного постачання цінних паперів — це ризик постачання. Та ін.