Контрольні питання

1. Подумайте над термінами «трудова дисципліна» і « дисципліна праці». Чи тотожні ці поняття ? Чому для назви глави 10 КЗпП України законодавець обрав перший, а не другий?

2. Чи правильно вважають, що трудову дисципліну можна порушувати і при цьому не бути покараним ?

3. Чи відрізняються між собою заходи дисциплінарної відповідальності? Обгрунтуйте.

4. Чим пояснити, що при звільненні за пунктами 2 і 3 ст. 41 КЗпП України не морально застосовувати правила ст. 148 КЗпП України .

5. Охарактеризуйте юридичну природу «Дисциплінарного статусу прокуратури України».

6. В якому порядку застосування дисциплінарного стягнення?

7. Які особливості порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців встановлено законодавством ?

8. У чому полягають притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів ?

9. Загальна характеристика матеріальної відповідальності. Поняття та функції матеріальної відповідальності. Підстави та види матеріальної відповідальної.

10. Визначення розміру шкоди, заподіяної працівником, і порядок її відшкодування.

11. Відшкодування моральної шкоди у трудових відносинах.

12. Матеріальна відповідальність роботодавця перед працівником.

Джерела:

1. Кодекс законів про працю від 10 грудня 1971 р. // Відомості Верховної Ради України РСР. – 1971 р. – п 50. – Ст. 375.

2. Цивільний Кодекс України від 16. 01. 2003 р.

3. Закон України «Про визначенні розміру збитків, завданих підприємству, установі організацій розкраданням, знищенням (пануванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей» від 6 червня 1995 р. // відомості Верховної Ради України – 1995 р. – п 22. – Ст. 173.

4. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям, їх працівникам» від 29 грудня 1992 р. п 14 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України – 2004 р. – п. 11.

5. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 р. п. 4 // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України – 1995 р. – Ч. 1

Практичне заняття № 13

Тема. Охорона праці. Особливості правового регулювання праці окремих категорій осіб

Мета: формування знань, умінь і навичок застосування норм з охорони праці у трудовому законодавстві.

Питання для обговорення

1. Поняття охорони праці.

2. Правове регулювання організацій охорони праці на виробництві. Нормативно – правові акти з охорони праці.

3. Організація охорони праці на виробництві.

4. Навчання з питань охорони праці: види інструктажу.

5. Обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій.

6. Регулювання охорони праці у колективному договорі, угоді.

Короткі теоретичні відомості

Конституція України закріплює право громадян на охорону їх життя та здоров'я у процесі трудової діяльності. Стаття 3 Конституції України передбачає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і буття визначається в Україні найвищою спеціальною цінністю. А ст. 43 Конституції України закріплює, що кожен має право на належні, безпечні та здорові умови праці.

Здоров'я – це стан повного фізичного, душевного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів.

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально – профілактичних засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини у процесі праці.

За характером і часом проведення з інструктажі з питань охорони праці поділяються на: вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

При укладенні трудового договору громадянин має бути проінформований роботодавцем під розписку про умови праці на підприємстві, наявність на його робочому місці необережних і шкідливих факторів, які ще не усунуто, що можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про право працівника на пільги та компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу з охорони праці, а якщо менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва (суміщення) особи, які мають відповідну підготовку. А якщо менше 20 осіб працюючих, то можуть залучатись сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають виробничий стаж роботи не менше 3-х років і практичне навчання з охорони праці.

Особлива охорона праці жінок – установлена спеціальними нормами система правових заходів, яка забезпечує з урахуванням фізіологічних особливостей жіночого організму, його материнської функції, безпечні умови роботи для організму матері (майбутньої матері) та її потомства.