7. Класифікація вправ залежно від потужності роботи.

Найважливішу класифікаційну характеристику вправ складає їх потужність. Виділяють механічну або фізичну потужність і фізіологічну потужність навантаження.

Механічна, або фізична, потужність виконуваного навантаження вимірюється фізичними величинами – у ватах, кг*м/хв. У переважній більшості випадків дуже важко досить точно виміряти фізичну потужність спортивних вправ.

Під фізіологічною потужністю розуміють сукупність фізіологічних (і психофізіологічних) реакцій організму на дане фізичне навантаження. "Фізіологічне навантаження" або "фізіологічна потужність" – поняття близькі до терміну "важкість роботи". Вона визначається з одного боку фізичною потужністю, а з іншого – індивідуальною реакцією організму людини на це навантаження за біохімічними показниками, змінам в діяльності ССС, дихальної системи інших фізіологічних функцій. Ця реакція залежить від віку, статі, ступеня тренованості, умов навколишнього середовища та інших факторів. Результатом чого, за певних умов, є не тільки різна реакція організму різних людей, але й різна реакція однієї і тієї ж людини на однакове фізичне навантаження.

З точки зору фізіології, фізіологічна потужність є більш інформативним показником, тому при класифікації фізичних навантажень в якості класифікуючої ознаки використовується саме цей фактор. У цьому випадку виділяють чотири зони відносної потужності: з гранично можливою тривалістю вправ до 20 с (зона максимальної потужності), від 20 с до 3-5 хв. (зона субмаксимальної потужності), від 3-5 до 30-40 хв. (зона великої потужності ) і більше 40 хв. (зона помірної потужності). Така класифікація спортивних навантажень набула широкого поширення.