Справедлива вартість об'єкта, що переоцінюється Залишкова вартість об'єкта, що переоцінюється

Переоцінена первісна вартість об'єкта (ППВ) визначається таким чином:

ППВ = Первісна вартість х Індекс переоцінки.

Переоцінена сума зносу (ПСЗ):

ПСЗ = Знос об'єкта, що переоцінюється х Індекс переоцінки.

Переоцінена вартість та сума зносу об’єкта основних засобів визначається множенням відповідної первісної вартості і суми зносу об’єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об’єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Не підлягають переоцінці малоцінні необоротні матеріальні активи та бібліотечні фонди, якщо амортизація по них нараховується шляхом списання 50% вартості, що амортизується, в першому місяці експлуатації та 50% при списанні або 100% при передачі в експлуатацію.

В бухгалтерському обліку операції з переоцінки основних засобів відображається наступними проводками.

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
		Дт	Кт
Дооцінка
	Дооцінено основний засіб	10	411
	Вирахувано суму зносу з дооцінки	411	13
Уцінка
	Здійснено уцінку основних засобів	975	10
	Вирахувано суму зносу з уцінки	13	10
Дооцінка раніше уцінених об’єктів
	Збільшено дохід на суму попередньої уцінки	10	746
	Дооцінено основний засіб	10	411
	Вирахувано суму зносу з дооцінки	411	13
Уцінка раніше дооцінених об’єктів
	Списано суму попередньо проведеної дооцінки	411	10
	Проведено уцінку основних засобів	975	10
	Зменшено суму зносу уцінених основних засобів	13	10
	Відображено витрати від зменшення корисності основних засобів	975	13

Згідно п. 146.21 Податкового кодексу платники податку всіх форм власності мають право проводити в податковому обліку переоцінку об'єктів основних засобів, застосовуючи щорічну індексацію вартості, яка амортизується основних засобів та суми накопиченої амортизації на коефіцієнт індексації (Кі), що визначається за формулою:

Ki = [ I (а - 1) -10 ] / 100

де I (а - 1) - індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація (якщо значення Ki не перевищує одиницю, індексація не проводиться).

При індексації збільшення вартості, що амортизується об'єктів основних засобів здійснюється станом на кінець року (дату балансу), за результатами якого проводиться індексація, і використовується при розрахунку амортизації з першого дня наступного року. А значить, після проведення індексації в податковому обліку буде амортизуватися вже проіндексована (тобто збільшена на коефіцієнт індексації) первісна вартість основних засобів.

При цьому потрібно враховувати, що:

- п. 146.21 Податкового кодексу передбачає за платником податків право а не обов'язок на проведення податкової індексації;

- хоча в п. 146.21 Податкового кодексу індексація названа щорічною, насправді вона може проводитися не щороку, а тільки в тому випадку, якщо розрахований за наведеною формулою коефіцієнт індексації перевищує одиницю (а стало бути, коли річний індекс інфляції перевищує 110 %). Інакше якщо значення коефіцієнта індексації менше одиниці (тобто річний індекс інфляції менше 110 %), то вартість основних засобів у податковому обліку не індексується. У результаті дії таких податкових правил, на відміну від бухгалтерського обліку (де вартість основних засобів може в результаті переоцінки змінюватися в різні сторони - як збільшуватися, так і зменшуватися), в податковому обліку після індексації вартість основних засобів може тільки збільшуватися ( що приносить платнику податків, наприклад, свої вигоди при розрахунку 10 % ремонтного ліміту);

Отже, платникам податків усіх форм власності надано право проводити щорічну індексацію по основних засобах, використовуваним у господарській діяльності підприємства.

А ось вигідно її проводити чи ні, вирішує сам платник податків. При прийнятті рішення слід враховувати, що індексація основних засобів дозволяє збільшити:

• балансову вартість об'єктів основних засобів, що, в свою чергу, спричинить збільшення амортизаційних відрахувань першого і всіх подальших звітних періодів;

• базу для 10 - відсоткового «ремонтного ліміту» і, як наслідок, саму максимально допустиму величину ремонтних витрат, що від ображаються у складі витрат.

У податковому обліку сума індексації безпосередньо не відображається (так, як ні доходи, ні витрати при цьому не виникають).

Проте проведення індексації може принести платнику податків свої вигоди.

Так, незважаючи на те що індексація проводиться у середині першого кварталу (за фактом опублікування індексу інфляції), індексація збільшує балансову вартість об'єктів основних засобів на початок року. В результаті після проведення індексації буде амортизуватися вже проіндексована (збільшена на коефіцієнт індексації) балансова вартість основних засобів. А це значить, що підприємство в підсумку зможе збільшити суму своїх амортизаційних відрахувань і, як наслідок, зменшити оподатковуваний прибуток.

Крім того, проведення індексації збільшить суму на 10 % «ремонтного» ліміту, яку підприємству дозволено відносити на витрати. Адже гранична сума витрат на поліпшення основних засобів (10 %) визначатиметься від балансової вартості груп основних засобів на початок року, тобто від уже проіндексованої (збільшеної) їх балансової вартості.

Рішення про проведення індексації балансової вартості основних засобів бажано оформити наказом чи розпорядженням керівника підприємства. Хоча п. 146.21 Податкового кодексу не вимагає обов'язковості оформлення подібних документів, але, враховуючи важливість такої процедури, радимо оформити розпорядчий документ (наказ, розпорядження), який підтверджує, що підприємство вирішило скористатися правом на податкову індексацію.

Також слід зазначити, що проведення індексації вартості невиробничих засобів не передбачено Податковим кодексом і, отже, не може (і не повинно) проводитися платником податків.

5. Відображення в податковому обліку витрат на ремонт основних засобів залежить від декількох чинників, зокрема: чи були у підприємства основні засоби на початок звітного періоду (року) та ремонтуються власні чи орендовані основні засоби. При цьому не має значення, ремонтувалися основні засоби підприємством самостійно або із залученням сторонніх організацій.

Бухгалтерський облік витрат, пов'язаних з ремонтом і поліпшенням об'єктів основних засобів, урегульовано пунктами 14 і 15 ПБО 7 «Основні засоби» та розділом VI Методичних рекомендацій № 561 «Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів».

У бухгалтерському обліку відображення та розподіл витрат на поліпшення і ремонт основних засобів відповідно до ПБО 7 залежить від того, приводять такі ремонти й поліпшення до збільшення майбутніх первісно очікуваних економічних вигід від використання об'єкта чи забезпечують його підтримання у робочому стані.

Зокрема, вартість робіт, що приводять до збільшення майбутніх первісно очікуваних економічних вигід, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов'язаних з поліпшенням основних засобів, є збільшення строку корисного використання об'єкта, підвищення кількості або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об'єктом.

До таких робіт належать:

- модифікація;

- модернізація об'єкта основних засобів з метою подовження строку його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності;

- заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг);

- запровадження ефективнішого технологічного процесу, що дасть змогу зменшити первісно оцінені виробничі витрати;

- добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання (п. 31 Методичних рекомендацій № 561).

Такі витрати повинні акумулюватися за дебетом рахунку 15 «Капітальні інвестиції» на окремих субрахунках, а по закінченні всіх робіт списуватися з кредиту рахунку 15 у дебет рахунку 10 «Основні засоби» відповідно до кожного об'єкту, що підлягав поліпшенню;

Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду (п. 32 Методичних рекомендацій № 561).

Рішення про характер та ознаки здійснюваних підприємством робіт приймає керівник підприємства з урахуванням результатів аналізу ситуації та суттєвості таких витрат (п. 29 Методичних рекомендацій № 561).

У бухгалтерському обліку витрати на ремонт відображаються за дебетом рахунку 23 «Виробництво», або рахунків класу 8 «Витрати за елементами» та класу 9 «Витрати діяльності».

У податковому обліку відображення витрат на ремонт основних засобів має певні особливості. Зокрема, витрати на ремонт основних засобів (залежно від їх використання) можна віднести до:

1. загальновиробничих витрат, якщо основні засоби, що ремонтуються, мають цехове, дільниче, лінійне призначення (пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу);

2. адміністративних витрат, якщо ці витрати пов'язані з утриманням основних засобів, які використовуються у загальногосподарський діяльності, зокрема з ремонтом орендованих основних засобів, у тому числі легкових автомобілів (абзац «в» пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу);

3. витрат на збут, якщо такі витрати пов'язані з утриманням основних засобів, зокрема з їх ремонтом, з транспортуванням готової продукції, товарів (пп. 138.10.3 цього пункту).

Згідно з Податковим кодексом суми витрат на ремонт і поліпшення основних засобів відносяться на конкретний об'єкт основного засобу, щодо якого такий ремонт чи поліпшення здійснюється.

Первісна вартість об'єкта основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із ремонтом і поліпшенням об'єктів основних засобів (модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією), що зумовлює зростання майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання об'єктів, у сумі, яка перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року.

Сума витрат, пов'язана з ремонтом і поліпшенням об'єктів основних засобів (у тому числі орендованих), у розмірі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься до витрат звітного податкового періоду, в якому такий ремонт і поліпшення було здійснено.

У податковому обліку до поліпшення основних засобів належить як поточний, так і капітальний ремонт, витрати на проведення якого в межах ремонтного ліміту можна включати до податкових витрат. Витрати, які перевищують 10% ремонтного ліміту, відносяться на збільшення первісної вартості відремонтованого або покращеного об'єкта основних засобів та амортизуються у складі цієї вартості.

Визначення суми ремонтного ліміту

За правилами Податкового кодексу ремонтний ліміт застосовується до сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, які підлягають амортизації, на початок звітного податкового року.

Для визначення суми такого ліміту на звітний рік слід визначити загальну суму балансової вартості усіх груп основних засобів, які підлягають амортизації за даними податкового обліку, розраховану станом на 1 січня звітного року, та визначити 10% такої суми. У межах отриманої величини підприємство має право на включення витрат, понесених на ремонт чи поліпшення основних засобів, до складу витрат відповідного звітного періоду.

♦ Приклад

Станом на 01.01.2012 р. балансова вартість основних засобів підприємства становила 600 000 грн. Ремонтний ліміт цього підприємства на 2012 р. — 60 000 грн. (600 000 × 10%). У I кварталі поточного року витрати на ремонт становили 10 000 грн.

У II кварталі підприємство витратило на ремонт 70 000 грн.

Отже, у II кварталі підприємство має право віднести до складу витрат лише 50 000 грн. (60 000 — 10 000), а решта 10 000 грн. відноситься на збільшення балансової вартості відповідної групи пропорційно понесеним витратам.

Якщо на початок звітного періоду підприємство не мало власних основних засобів, то вся сума витрат, пов'язана з виконанням ремонтних робіт, збільшує балансову вартість відповідної групи, тобто групи, до якої належить об'єкт, що був у ремонті.

Визначення суми ремонтного ліміту при реорганізації підприємства

Припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення). У разі приєднання одного або кількох суб'єктів до іншого суб'єкта господарської діяльності до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів (ст. 59 Господарського кодексу).

Згідно з пп. 153.15.1 п. 153.15 ст. 153 Податкового кодексу об'єкти основних засобів і нематеріальних активів юридичної особи, що припиняється у зв'язку із проведенням реорганізації, включаються до складу відповідних груп основних засобів і нематеріальних активів платника податків — правонаступника за балансовою вартістю на дату затвердження акта передачі і підлягають амортизації в порядку, визначеному Податковим кодексом.

До витрат звітного податкового періоду, в якому було здійснено ремонт чи поліпшення об'єктів основних засобів, відноситься сума витрат, пов'язаних з таким ремонтом і поліпшенням, у розмірі, який не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року (п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу).

Таким чином, при визначенні суми витрат, пов'язаних з ремонтом і поліпшенням основних засобів, які можна включити до складу податкових витрат при реорганізації підприємства, 10-відсотковий ліміт обчислюється виходячи із сукупної балансової вартості основних засобів підприємства-правонаступника на початок звітного року.

Ремонт основних засобів за кредитні кошти

У разі якщо у підприємства не вистачає власних коштів на проведення ремонту або поліпшення основних засобів, то таке підприємство може запозичити кошти в установі банку. Звісно, ці кошти банк надає під відповідний процент. Розглянемо, як у податковому обліку відображаються проценти за кредитом, який використовується на ремонт основних засобів.

Згідно з п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку), включаються до складу витрат у податковому періоді їх нарахування, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платником податку.

Пунктом 8 ПБО 7 визначено, що фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до ПБО 31 «Фінансові витрати»). Відповідно до п. 3 Загальних положень ПБО 31 фінансові витрати — це витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями. Собівартість кваліфікаційного активу — це витрати на придбання, будівництво, створення, виготовлення, виробництво, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або для продажу.

Проте все залежить від облікової політики підприємства. Якщо вона не передбачає капіталізації фінансових витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу, то фінансові витрати визнаються витратами звітного періоду, в якому їх було нараховано (п. 4 ПБО 31). При обліковій політиці підприємства, яка передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу, до собівартості кваліфікаційного активу відносяться фінансові витрати, які безпосередньо пов'язані зі створенням такого активу.

При цьому витрати на створення кваліфікаційного активу для цілей капіталізації включають лише витрати, для здійснення яких сплачуються грошові кошти, передаються інші активи або приймаються зобов'язання з нарахуванням процентів.

У разі безпосереднього позичання коштів з метою створення кваліфікаційного активу сумою фінансових витрат, що підлягає включенню до собівартості кваліфікаційного активу, є фактично визнані у звітному періоді фінансові витрати, пов'язані з цим запозиченням (за вирахуванням доходу від тимчасового фінансового інвестування запозичених коштів).

Отже, якщо облікова політика платника податку передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних, зокрема, із ремонтом основних засобів, то виплата процентів за борговими зобов'язаннями, які фактично здійснено на дату придбання, створення таких основних фондів, включається до первісної вартості об'єкта основних засобів.

У інших випадках виплата процентів за кредитами, пов'язаними з придбанням, створенням, ремонтом основних засобів, відображається в складі витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у звітному періоді їх нарахування на підставі п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу.

У разі якщо основний засіб, який ремонтували за рахунок кредитних коштів (при цьому проценти за кредитом відповідно до рішення платника податку включалися до первісної вартості об'єкта основних засобів), реалізовано, то при визначенні об'єкта оподаткування сума процентів, нарахованих (виплачених) на неповернутий залишок кредиту після реалізації такого об'єкта основних засобів, включається до складу витрат платника податку.

Ремонт орендованих основних засобів

Відповідно до п. 146.1 ст. 146 Податкового кодексу до складу вартості основних засобів, яка амортизується, включається вартість ремонтів і поліпшень орендованих основних засобів, причому пооб'єктно.

Така вартість виникає у разі, якщо сума ремонтів перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, які підлягають амортизації (у тому числі орендованих), на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, щодо якого здійснюються ремонт і поліпшення (п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу).

За нормами п. 146.1 ст. 146 цього Кодексу в орендаря на балансі враховується лише вартість ремонтів орендованих основних засобів, оскільки орендар не враховує балансову вартість об'єкта оперативного лізингу (оренди), за якою він обліковується на балансі орендодавця.

У разі повернення орендарем об'єкта оперативного лізингу/оренди орендодавцю внаслідок закінчення дії лізингового/орендного договору орендар у звітному періоді, в якому виникають такі обставини, збільшує витрати на суму вартості, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації такого об'єкта основних засобів.

Якщо орендодавець здійснює компенсацію витрат, понесених орендарем на ремонт/поліпшення об'єкта оперативної оренди/лізингу, то орендар повинен суму такої компенсації включити до доходів за датою їх визнання згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Витрати на ремонт безоплатно отриманих основних фондів

У бухгалтерському обліку об'єкт основних засобів згідно з п. 6 ПБО 7 визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання і вартість його можна достовірно визначити.

У п. 10 ПБО 7 визначено: первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання з урахуванням витрат, передбачених п. 8 цього Положення, наприклад, витрат на транспортування, установку, монтаж, налагодження тощо.

При цьому амортизуються такі основні засоби за їх первісною вартістю за вирахуванням ліквідаційної вартості.

У податковому обліку відповідно до п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу визначено, що амортизації підлягають не самі основні засоби, а витрати на їх придбання, самостійне виготовлення та проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення, які формують балансову вартість основних засобів.

При безоплатному отриманні основних засобів у підприємства відсутній такий вид витрат, як придбання, тому у податковому обліку нараховувати амортизацію на безоплатно отримані основні фонди підприємство не має права. Однак витрати на поліпшення (ремонт) безоплатно отриманих основних фондів з метою оподаткування підлягають амортизації.

Документальне підтвердження витрат на ремонт основних засобів

Нормами Податкового кодексу встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів (п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу).

Для документального підтвердження проведення будь-якого виду ремонту необхідно:

вивести об'єкт основних засобів з експлуатації на підставі наказу керівника;

скласти акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів (форма ОЗ-2), типову форму якого затверджено наказом № 352.

Якщо ремонт виконує стороння організація, підприємство — платник податків має обґрунтувати вартість робіт з ремонту об'єкта основних засобів актом виконаних робіт та іншими документами (розрахунком, кошторисом, калькуляцією тощо).

6. Інвентаризація необоротних активів проводиться на підставі Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань від 02.09.2014 № 879.

Керівник підприємства повинен створити умови для проведення інвентаризації у стислі строки, визначити об’єкти і строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов’язковим. Проведення інвентаризації є обов’язковим у випадках: передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації; перед складанням річної бухгалтерської звітності; у разі переходу на складання фінансової звітності за міжнародними стандартами (на дату такого переходу); при зміні матеріально відповідальних осіб; при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей тощо.

Інвентаризація активів та зобов’язань перед складанням річної фінансової звітності проводиться до дати балансу в період:

1. трьох місяців для необоротних активів (крім незавершених капітальних інвестицій, об’єктів основних засобів, які на момент інвентаризації будуть знаходитися поза підприємством, зокрема автомобілів, морських і річкових суден, які відбудуть у тривалі рейси, тощо), запасів (крім незавершеного виробництва та напівфабрикатів, інших матеріальних цінностей, які на момент інвентаризації будуть знаходитися поза підприємством), поточних біологічних активів, дебіторської та кредиторської заборгованостей, витрат і доходів майбутніх періодів, зобов’язань (крім невикористаних забезпечень, розрахунків з бюджетом та з відрахувань на загальнообов’язкове державне соціальне страхування);

2. двох місяців для незавершених капітальних інвестицій, незавершеного виробництва, напівфабрикатів, фінансових інвестицій, грошових коштів, коштів цільового фінансування, зобов’язань у частині невикористаних забезпечень, розрахунків з бюджетом та з відрахувань на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

3. до тимчасового вибуття з підприємства об’єктів основних засобів, зокрема автомобілів, морських й річкових суден, які відбудуть у тривалі рейси, інших матеріальних цінностей, які на дату інвентаризації будуть знаходитися поза підприємством.

При цьому інвентаризація земельних ділянок, будівель, споруд та інших нерухомих об’єктів може проводитись один раз на три роки (крім нерухомого майна державних підприємств, їх об’єднань, установ та організацій, у тому числі того, що передано в оренду, концесію, та державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу господарських організацій, утворених у процесі приватизації та корпоратизації, інвентаризація яких проводиться відповідно до вимог законодавства щодо інвентаризації об’єктів державної власності).

За рішенням керівника підприємства інвентаризація інструментів, приладів, інвентарю (меблів) може проводитися щороку в обсязі не менше 30 відсотків усіх зазначених об’єктів з обов’язковим охопленням інвентаризацією всіх інструментів, приладів, інвентарю (меблів) протягом трьох років.

Інвентаризація музейних цінностей проводиться відповідно до строків, встановлених центральним органом виконавчої влади, який здійснює формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей.

Інвентаризація бібліотечних фондів за рішенням керівника підприємства за встановленим ним графіком може проводиться протягом року. Інвентаризація книжкових пам’яток проводиться щороку. За наявності обсягу бібліотечних фондів від 100 до 500 тис. одиниць інвентаризація може проводитись протягом п’яти років з охопленням щорічно не менше 20 відсотків одиниць, а понад 500 тис. одиниць - протягом десяти років з охопленням щорічно не менше 10 відсотків одиниць.

Інвентаризація основних засобів

1.1.До початку інвентаризації перевіряються:

- наявність і стан технічних паспортів та іншої технічної документації на основні засоби;

- наявність документів на основні засоби, що здані чи прийняті підприємством в оренду, на зберігання, у тимчасове користування.

При виявленні розбіжностей і неточностей у бухгалтерському обліку або технічній документації вносяться відповідні виправлення й уточнення.

1.2. Інвентаризаційний опис складається за об’єктами основних засобів чи групами та окремо за кожною матеріально відповідальною особою.

Однотипні за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання, однакової вартості об’єкти основних засобів, що надійшли одночасно на підприємство та щодо яких ведеться груповий облік, в інвентаризаційному описі наводяться за найменуванням із зазначенням кількості цих об’єктів.

В аналогічному порядку можуть складатися інвентаризаційні описи інших необоротних матеріальних активів з урахуванням норм цього розділу.

1.3. Основні засоби вносяться до інвентаризаційного опису за найменуванням відповідно до основного призначення об’єкта із зазначенням інвентарного номера, виготовлювача, заводського номера (у разі його наявності), року випуску, первісної (переоціненої) вартості, суми зносу, строку корисного використання та інших відомостей.

Об’єкт, що пройшов відновлення, реконструкцію, розширення чи переобладнання, внаслідок чого змінилось основне його призначення, вноситься до інвентаризаційного опису під найменуванням, що відповідає новому основному призначенню.

У разі встановлення факту невідображення виконаних робіт капітального характеру (добудова поверхів, прибудова нових приміщень тощо) або часткової ліквідації будівель і споруд (знесення окремих конструктивних елементів) в бухгалтерському обліку підприємства визначається сума збільшення або зменшення балансової вартості об’єкта і в описі відображаються дані про проведені зміни.

Під час інвентаризації машин, обладнання та транспортних засобів перевіряються заводські номери кузова, двигуна, шасі тощо.

Багаторічні насадження вносяться до інвентаризаційного опису за культурами, ботанічними сортами із зазначенням року закладення, площі, кількості дерев або кущів, за категоріями та їх балансовою вартістю. Іригаційні і меліоративні споруди записуються за видом і родом споруд із зазначенням їхніх розмірів, року спорудження, балансової вартості та інших відомостей, що характеризують їх призначення і стан.

Під час проведення інвентаризації земельних ділянок, будівель, споруд, іншої нерухомості, водоймищ та інших об’єктів природних ресурсів перевіряється наявність документів, що підтверджують право власності підприємства на ці об’єкти.

1.4. У разі виявлення придатних для використання об’єктів основних засобів, залишкова вартість яких дорівнює нулю, інвентаризаційна комісія (робоча інвентаризаційна комісія) передає відповідні матеріали керівнику підприємства.

1.5. У разі виявлення об’єктів, що не знаходяться на обліку, а також об’єктів, дані про які відсутні в обліку, до інвентаризаційного опису відсутні відомості і технічні показники про такі об’єкти вносяться, наприклад, так: про будівлі - зазначаються їх призначення, основні матеріали, з яких вони побудовані, об’єм (зовнішній чи внутрішній обмір), площа (загальна корисна площа), число поверхів, підвалів, напівпідвалів, рік побудови тощо.

Оцінка виявлених об’єктів проводиться за справедливою вартістю.

1.6. Основні засоби, що ремонтуються на інших підприємствах, вносяться до інвентаризаційного опису на підставі документів про передачу об’єктів у ремонт.

1.7. Інвентаризаційною комісією (робочою інвентаризаційною комісією) перевіряється правильність присвоєння інвентаризаційних номерів.

1.8. На основні засоби, які не придатні до експлуатації і не підлягають відновленню, складається окремий інвентаризаційний опис із зазначенням часу введення в експлуатацію та причин, що довели до стану непридатності ці об’єкти.

Списання таких об’єктів проводиться у порядку, встановленому законодавством.

1.9. Допускається складання групових інвентаризаційних описів малоцінних необоротних матеріальних активів, виданих в індивідуальне користування працівників, із зазначенням у них відповідальних за ці предмети осіб (на яких ведуться особові картки) з їх розпискою в інвентаризаційному описі.

1.10. Білизна, постільні речі, одяг та взуття одного найменування, близькі за розмірами, якостями матеріалу і ціною, вносяться до інвентаризаційного опису сумарно, із зазначенням кількості цих предметів та їх номенклатурних номерів.

Предмети спецодягу і столової білизни, відправлені у прання та ремонт, вносяться до інвентаризаційного опису на підставі відомостей-накладних або квитанцій надавача послуг.

1.11. Інвентаризація бібліотечних фондів оформлюється груповими інвентаризаційними описами. Під час її проведення виявляються помилки, що допущені при шифруванні документів, розстановці фонду, оформленні видачі документів користувачам, а також встановлюється заборгованість користувачів перед бібліотекою, виявляються дублетні документи, документи, що не відповідають профілю комплектування фонду підрозділу чи бібліотеки в цілому, та документи, що потребують ремонту, оправи тощо.

У разі встановлення факту відсутності документа проводиться його розшук у строк, визначений правилами користування бібліотекою щодо користування документом читачем, але не більше одного року.

За результатами інвентаризації комісією складаються інвентаризаційні описи. В інвентаризаційних відомостях наводяться дані про дату придбання чи спорудження не відображених в бухгалтерському обліку основних засобів. Також, перевіряється наявність та стан будівель, споруд, незавершеного будівництва, машин та обладнання, передавальних пристроїв, інвентарю за місцями їх знаходження (що порівнюється з даними, наведеними інвентарних картках, облікових реєстрах та технічній документації). При проведенні інвентаризації нерухомих об’єктів (будівель, споруд, земельних ділянок) перевіряється наявність документів про власність цих об’єктів підприємством. При виявленні об’єктів, що не прийняті на облік, або об’єктів, про які в документах є недостовірні дані, що їх характеризують, вони включаються в інвентаризаційний опис за правильними даними та технічними показниками. Також при інвентаризації необоротних активів встановлюється ступінь їх фактичного зносу з подальшим коригуванням на рахунках бухгалтерського обліку.

За результатами інвентаризації бухгалтерія складає порівняльні відомості. У них фіксуються відхилення від облікових даних. Інвентаризаційна комісія разом з бухгалтерією з’ясовує причини виникнення надлишків, нестач, пересортиці, встановлює винуватців. Всі висновки та пропозиції за результатами інвентаризації комісією фіксуються у протоколі.

Розмір збитків від знищення (псування) матеріальних цінностей за їх балансовою вартістю (за вирахуванням амортизаційних відрахувань), однак не нижче 50% балансової вартості на момент встановлення такого факту за формулою:

Рз = [(Бв – А) х Іінф. + Азб. + ПДВ] х 2, де

Рз – розмір збитків (грн.);

Бв – балансова вартість на момент встановлення факту недостачі, псування, знищення матеріальних цінностей (грн.);

А – амортизаційні відрахування (грн.);

Іінф. – загальний індекс інфляції, розрахований на підставі щомісячно визначених Міністерством статистики індексів інфляції;

ПДВ – розмір податку на додану вартість (грн.);

Азб. – розмір акцизного збору (грн.).

Нестача основних засобів за результатами інвентаризації відображається в бухгалтерському обліку наступними проводками:

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
		Дт	Кт
1	Виявлено нестачу основних засобів	072
2	Відображено сума зносу	131	10
3	Списано на витрати залишкову вартість	976	10
4	Встановлено винуватця нестачі		072
5	Відображено суму заборгованості й одночасно виявлено винного працівника підприємства	375	716
6	Відображено заборгованість перед бюджетом на підставі п.10 Порядку 116	716	641
7	Внесено до каси працівником підприємства суму коштів	301	375
8	Відкориговано податковий кредит з ПДВ (сторно)	641	644
9	Включено до складу витрат суму податкового кредиту	976	644
10	Перераховано до бюджету суму перевищення шкоди над фактичними збитками підприємства за перевитрачання	641	311
11	Відображено фінансовий результат	79	976
		716	79
12	Оприбутковано виявлені під час інвентаризації необоротні активи	10,11	746

7. Бухгалтерський облік орендних операцій ведеться відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000р. № 181 .

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 «Оренда» використовується всіма підприємствами, установами організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форми власності. Винятки становлять бюджетні установи, для яких передбачено особливий порядок відображення подібних операцій, а також підприємствами, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 «Оренда» не поширюється на:

1) орендні угоди, пов'язані з розвідкою та використанням природних і подібних невідновлюваних ресурсів (за винятком оренди земельних ділянок);

2) угоди щодо використання авторських і суміжних прав;

3) угоди щодо оренди цілісних майнових комплексів;

4) оцінку біологічних активів - об'єктів оренди, які оцінюються за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місце продажу відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи»;

5) оцінку об'єктів інвестиційної нерухомості, які оцінені за справедливою вартістю відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 32 «Інвестиційна нерухомість», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.07.2007р. № 779.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 «Оренда» визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про два види оренди: операційної та фінансової.

Згідно з п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 «Оренда»:

• оренда - угода, за якою орендар набуває право користування необоротним активом за плату протягом погодженого з орендодавцем строку;

• операційна оренда - оренда, відмінна від фінансової;

• фінансова оренда - оренда, що передбачає передачу орендарю всіх ризиків і вигод, пов'язаних з правом користування та володіння активом.

Оренда вважається фінансовою при наявності хоча б одного з перелічених нижче ознак:

1) орендар набуває право власності на орендований актив після закінчення строку оренди;

2) орендар має можливість та намір придбати об'єкт оренди за ціною нижче справедливої вартості на дату придбання;

3) строк оренди становить більшу частину строку корисного використання (експлуатації) об'єкта оренди;

4) теперішня вартість мінімальних орендних платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує справедливу вартість об'єкта оренди;

5) орендований актив має особливий характер, що дає можливість тільки орендареві використовувати його без витрат на амортизацію, модифікацію, оснащення;

6) орендар може продовжити оренду активу за плату, значно більш нижчу, ніж ринкова орендна плата;

7) оренда може бути припинена орендарем, який відшкодовує орендодавцю його витрати від припинення оренди;

8) доходи або втрати від зміни справедливої вартості об'єкта оренди в кінці терміну оренди належать орендарю.

Якщо жоден з наведених вище ознак не виконується і оренду не можна кваліфікувати як фінансову, то така оренда вважається операційною.

Операційна оренда відрізняється від фінансової ступенем переходу ризиків та вигід, пов’язаних з правом власності на орендований актив, від орендодавця до орендаря.

Під ризиками маються на увазі можливі збитки від простоїв обладнання чи старіння технологій та не отримання очікуваних доходів внаслідок зміни кон’юнктури ринку.

У свою чергу, вигода може бути охарактеризована як очікувана прибутковість операцій протягом строку економічного використання активу або як прибуток від збільшення його вартості або надходжень від реалізації активу за ліквідаційною вартістю.

Типових бухгалтерських проводок з оренди основних засобів, які використовуються на підприємстві наступні

Облік оренди основних засобів на підприємстві

№	Зміст господарської операції	Д - т	К - т
1.	Одержання об'єкта необоротних активів в операційну оренду	01	-
Орендна плата здійснюється авансом
2.	Здійснено аванс орендної плати	377	311
3.	Відображено операцію зі збільшення суми податкового кредиту з ПДВ, на яку підприємство має право зменшити податкове зобов'язання у зв'язку з перерахуванням авансу за оренду об'єкта	641	644
4.	Списання перерахованої орендної плати на витрати майбутніх періодів	39	631
5.	Списання суми податкового кредиту з ПДВ	644	631
6.	Відображення списання раніше оплаченої суми орендної плати за об'єкт оренди на витрати	23,91, 92,93, 94	39
Орендна плата здійснюється після одержання об'єкта оренди
7.	Відображено суму наданих підприємству послуг операційної оренди у складі витрат у загальному вигляді	949	685
8.	Відображено вартість оренди, яку безпосередньо можна віднести на собівартість продукції	23	685
9.	Відображено вартість наданих підприємству послуг операційної оренди за об'єктами необоротних активів загальновиробничого призначення	91	685
10.	Відображено вартість наданих підприємству послуг операційної оренди за об'єктами необоротних активів адміністративного призначення	92	685
11.	Відображено вартість наданих підприємству послуг операційної оренди за об'єктами необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції	93	685
12.	Відображення права на податковий кредит по ПДВ	641	685
13.	Перерахування суми орендної плати орендодавцю	685	311
14.	Повернення об'єкта оренди	-	01

Відповідно до п.п. 14.1.97 Податкового кодексу України лізингова (орендна) операція - це господарська операція (крім операцій з фрахтуванню (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних засобів у користування іншим фізичним або юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк.

Орендні операції поділяються на операції:

• оперативного лізингу (оренди);

• фінансового лізингу (оренди);

• зворотного лізингу (оренди);

• оренди житлових приміщень;

• Оренди житла з викупом.

Оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного засобу, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

Фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачається відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передачу орендарю майна, що підпадає під визначення основного засобу відповідно до п.п. 14.1.138. Податкового кодексу України набутого або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Лізинг (оренда) вважається фінансовою, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:

- об’єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості, а орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною в такому лізинговому договорі;

- балансова (залишкова) вартість об'єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором,що складає не більше 25 відсотків первісної вартості ціни такого об’єкта лізингу, яка діє на початок строку дії лізингового договору;

- сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує первісну вартість об'єкта лізингу;

- майно, яке передається у фінансовий лізинг,виготовлено на замовлення лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору на може бути використане іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Під терміном «строк фінансового лізингу» розуміється строк, передбачений лізинговим договором, від дати передачі ризиків, пов'язаних зі зберіганням або використанням майна, чи права на отримання будь – яких вигід чи винагород, пов’язаних з його використанням, або будь - яких інших прав, що випливають з прав на володіння, використання або розпорядження таким майном, лізингоотримувачу (орендарю) до дати закінчення строку дії лізингового договору, включаючи будь - який період, протягом якого лізингоотримувач має право прийняти одноосібне рішення про продовження строку лізингу згідно з умовами договору.

Незалежно від того, відноситься лізингова операція до фінансового лізингу згідно з нормами, перерахованим вище, чи ні, сторони договору можуть визначити при укладенні договору таку операцію, як оперативний лізинг, без права подальшої зміни статусу такої операції до закінчення дії відповідного договору.

Поворотний (зворотний) лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає продаж основних засобів фінансової організації з одночасним зворотним отримуванням таких основних засобів цими ж фізичними чи юридичними особами в оперативний чи фінансовий лізинг.

З усіх перелічених видів оренди, на сьогоднішній день найбільш популярною є операційна оренда.

У примітках до фінансової звітності щодо кожної групи основних засобів наводиться така інформація:

• вартість, за якою ОЗ відображені в балансі;

• методи амортизації, що застосовуються підприємством та діапазон строків корисного використання об’єктів ОЗ;

• наявність та рух у звітному році таких показників як: первісна вартість та сума зносу на початок звітного періоду, з виділенням вартості основних засобів, отриманих в результаті об’єднання підприємств, сума нарахованої амортизації, сума втрат від зменшення корисності, відображена у Звіті про фінансові результати тощо;

• вартість ОЗ, щодо яких існує обмеження прав власності;

• вартість переданих у заставу ОЗ;

• сума капітальних вкладень на придбання і будівництво ОЗ за звітній рік;

• залишкова вартість ОЗ, що тимчасово не використовуються;

• первісна вартість повністю амортизованих ОЗ, які продовжують використовувати;

• залишкова вартість ОЗ, вилучених з експлуатації для продажу;

• первісна вартість, залишкова вартість, метод оцінки ОЗ, отриманих за рахунок цільових асигнувань.