Оксана павлівна сенатович

(1941 - 1997)

Оксана Сенатович народилася 2 січня 1941 р. в м. Бережани, у сім'ї вчителів. Після закінчення у 1957 р. школи, навчалась у Львівському політехнічному інституті. Працювала інженером на заводі, в науково-дослідному інституті легкої промисловості, була на профспілковій роботі, але справжнє своє покликання знайшла на літературній ниві.

Путівку в поетичний світ О. Сенатович дала газета "Вільне життя" ще у 1959 р. Згодом були публікації в журналі "Жовтень" (1960, № 1).

У 1961 р. у Львові вийшла колективна поетична збірка "Яблуневий цвіт", серед 28-ми авторів якої представлена і О. Сенатович.

О. Сенатович виступала в поезії і для дітей, і в поезії для дорослих читачів. Останнім припали до серця, зокрема, її збірки віршів "Стебло", "Діапазон весни", "Обличчям до голуба", "Голубий голос", "Чоловік з трояндою". А сучасну українську дитячу літературу не можна уявити без О. Сенатович.

Була редактором дитячого християнського журналу "Діти Марії". О. Сенатович - член Спілки письменників України з 1976 р., була першим лауреатом премії імені Олени Пчілки (1992).

Померла О. Сенатович 31 березня 1997 р. в м. Львів.

Людям треба

Для школярок шовку треба шириною на півнеба.

Та їм шкода на обнови тяти небо волошкове.

Хлопці з ранку до зорі м'яч ганяли б у дворі, кушпелою-пилюгою вкрили б сонце над собою.

Але ж людям, людям треба, треба сонячного неба!

А школярки всі зірки нанизали б у разки і ходили б у намисті гонорові, променисті.

Але ж людям, людям треба, треба зоряного неба!

Школярі вже й цигарки запалили б залюбки, у кущах собі чадили б, ціле небо закоптили б.

Але ж неба шкода їм, бо воно потрібне всім.

• До яких роздумів залучає нас поетеса?

• Як ти розумієш назву вірша?

Ми розбили склянку з чаєм

— Ти розбив!

— Ні, ти розбила!

— Ти штовхнув!

— А ти впустила!

— Ти тюхтій.

— А ти незграба.

— Баобаб!

— Ти баобаба!

Вже школярка — наче хмарка, очі повні сліз.

Школярка дмухає на пальчик свій.

— Обпекла?

— А ти радій!

Та школярик посмутнів:

— Я... ти вибач, не хотів, я штовхнув.

— А я впустила.

— Я розбив.

— Це я розбила.

• Чим особлива форма вірша?

Прочитайте вірш в особах, супроводжуючи рухами.

  Ірина Володимирівна Жиленко

(1941 – 2013)

Ірина (Іраіда) Володимирівна Жиленко народилася 28 квітня 1941р. в м. Київ — українська поетеса, дитяча письменниця, журналістка та мемуарист.

Дружина українського романіста, лауреата Шевченківської премії Володимира Дрозда.

Народилася під час Другої світової війни у Києві. Втратила усіх рідних, виховувалася у родичів в Звенигороді.

1964р. заочно закінчила Київський державний університет імені Тараса Шевченка.

Працювала в редакціях газет і журналів. Перший вірш написала у восьмирічному віці. 

Померла  3 серпня 2013р. у Києві.

І дівчатко, і хлоп’я

Мають право на ім’я

Ти – Надійка, я – Василь.

А оце малюк Максим.

Мають Дмитрик і Оленка

Ще й по батькові ім’я

«Я – Дмитро Ілліч Орленко»

Каже впевнено хлоп’я

І дівчатко, і – хлопчина,

І великі, і малі

Мають власну Батьківщину

Найріднішу на землі.

Мають право називати –

Україну словом МАТИ,

Бо вона дітей завжди

Оборонить від біди.