2.Родина Калинові. Рід Калина Viburnum.

Рід налічує близько 150–175 видів чагарників або невеликих дерев.В Україні природньо ростуть 2 види,в ботанічних садах культивують ще 15,які походять з Азії,Африки та Китаю.

Калина звичайна, червона калина Viburnum opulus

Високий гіллястий кущ заввишки 2-4 м з сірою корою.

Пагони зеленувато-сірі з супротивними, великими бруньками.

Листки до 10 см завдовжки, супротивні, майже голі, великозубчасті,3-5-лопатеві з серцеподібною основою.

Квіти зібрані в плоскі щіткоподібні суцвіття: крайові квітки — великі, білі, безплідні; серединні — дрібніші, двостатеві. Квітне у травні — червні, плоди достигають у вересні. Плоди — ягодоподібні червоні, овальні кістянки, соковиті,гіркі,їстівні після промерзання. Залишаються на гілках дуже довго і прикрашають кущ навіть зимою. Містять вітамін С.

Калина звичайна росте в підліску мішаних і листяних лісів, по берегах рік і водойм. Краще росте на понижених, добре зволожених місцях. Рослина зимостійка, тіньовитривала, але вимоглива до вологи.

Гарний плодовий і декоративний чагарник. Росте на всій території Україні, особливо в поліській та лісостеповій зонах,у степових районах зустрічається тільки по долинах річок.

Калина є звичайною рослиною лісових ценозів, у складі підліску росте розсіяно, переважно у вологих хвойних, листяних і мішаних лісах, на галявинах, в чагарниках, на вирубках, по берегах річок, озер і боліт. Чистих заростей калина практично не утворює.

Розмножують її зеленими і здеревілими живцями, відводками, насінням.

Калина звичайна ціниться в лісомеліоративних насадженнях як ґрунтозахисна порода, а також порода, що приваблює корисних птахів.

Особливо декоративна стерильна форма-бульденеж або «сніжна куля». Її розмножують черенками або щепленням.

Калина цілолиста, гордовина Viburnum lantana

Високий густий чагарник 2-5 метрів. Молоді пагони і гілки опушені.

Листя велике, овальне,10-17 см,верхівка тупа,основа кругла, зморшкувате, сірувате,знизу повстисте.

Квітки білі, зібрані в щитки,усі плідні. Цвіте в травні.

Плоди сплюснуті кістянки,солодкуваті,різного ступеня зрілості: від зелених, рожевих, червоних до цілком достиглих — чорних. Плоди гордовини неїстівні.

Кущ декоративний як в період цвітіння, так і в період плодоношення. Дуже посухостійка, любить вапняні ґрунти,витримує засолення грунту. Добре росте на освітленому місці і в півтіні.

Росте у центральній, південній та західній Європі, на північному заході Африки і в південно-західній Азії. Також поширена в зелених насадженнях на всіх континентах як декоративний чагарник. Придатна для степового лісорозведення та полезахисних смуг в Криму.

3. Родина Бузинові. Рід Бузина Sambucus.

Налічує 25-28 видів,це лісові рослини,що ростуть у підліску та чагарникових заростях листяних і мішаних лісів,а також на пустищах,узбіччях доріг. В Україні природньо ростуть 3 види.

Бузина чорна Sambucus nigra

Гіллястий кущ або невелике деревце 5-5,5 м заввишки з світло-бурою тріщинуватою корою. Пагони буруваті,ребристі, засіяні коричневими сочевичками, всередині містять широку, білу, м'яку серцевину.

Листки 35 см завдовжки, супротивні, непарноперисті. Листочки яйцеподібні або яйцеподібно-довгасті, гостропилчасті, з косовитягнутою вершиною, по жилках опушені. При розтиранні відчувається неприємний запах.

Квітки дрібні,дуже запашні, жовтувато-білі, зібрані в щіткоподібні волоті. Цвіте у травні - червні.

Плід – чорна блискуча кістянка. Дозріває у серпні-вересні і довго висить.

Бузина чорна росте в підліску листяних і мішаних лісів, по чагарниках, на лісових вирубках, узбіччі лісових доріг, на узліссях. Світлолюбна,теплолюбна,вибаглива к грунтам рослина. Поширена майже по всій Україні.

Харчова, медоносна, лікарська, фарбувальна, ефіроолійна, інсектицидна і декоративна рослина .Як декоративна рослина вона придатна для живоплотів і поодиноких насаджень. Вводиться як підлісок у ґрунтозахисних протиерозійних насадженнях. Деревина бузини жовта або біла, легка, блискуча, використовується для дрібних виробів, іграшок. Порожнисті стебла бузини використовують для виготовлення народних музичних інструментів, серцевина стебла - в мікроскопічній техніці.

Бузина червона Sambucus racemosa

Кущ заввишки 2—4 м. Гілки з буруватою серцевиною і неприємним запахом.

Листки супротивні, непарноперисті, з 5—7 яйцевидно-ланцетними, пилчастими листочками.

Квітки дрібні, зеленувато-жовті, зібрані в яйцевидну, спрямовану вгору волоть. Цвіте у травні — червні.

Плід — червона кістянка. Достигають у серпні — вересні.Неїстівні.

Росте в лісах, чагарниках, на скелях у Карпатах, на Прикарпатті, рідше на Західному Поліссі та в Лісостепу. На півдні України вирощують як декоративну рослину.

Бузина червона не має лікарських і харчових властивостей, ціниться як інсектицидна і фітонцидна рослина, взимку плоди її є добрим кормом для птахів.