5.Софора японська або японська акація Sophora japonica

Дерево до 30 м заввишки. Крона — густа і розлога, як у акації білої, але з гладенькими зеленими гілками без колючок.

Кора старих стовбурів темно-сіра, з глибокими тріщинами. Молоді гілки і пагони зеленуваті круглий рік.

Листки непарноперисті,до 25 см, на коротких черешках. Листочки (7-17)видовжено яйцеподібні, зверху темно-зелені, зісподу — сизуваті.

Квітки двостатеві,зібрані в ажурні китиці довжиною до 50 см. Цвітуть у липні-серпні, раз на два роки. Цінний медонос.

Стручки м’ясисті,погано розкриваються. Плоди софори дозрівають у вересні-жовтні і тримаються на дереві всю зиму. Більша частина насінин залишається недорозвиненою.

Від інших дерев родини бобових софора японська відрізняється нероздутими бобами і відсутністю колючок.

Софора японська розмножується насінням. Штучно її також розводять кореневими живцями.

Софора японська достатньо посухо- і морозостійка. Дерево віддає перевагу суглинкам та супісчаним ґрунтам, витримує і незначне засолення,азот фіксуюча порода.

Батьківщина — Китай і Японія.На території України софору вирощують як декоративну, фітомеліоративну і лікарську рослину.

Деревина у софори японської тверда, гнучка, жовтувата, з міцним бурим ядром. Вона просякнута отруйними алкалоїдами і не гниє. На Батьківщині її використовують для виробництва паркетної планки і меблів. Молоді гілки і плоди дерева використовують для виготовлення жовтої фарби.

Софора японська відрізняється високою газостійкістю. Саме через це її використовують в озелененні вулиць великих міст.

6. Аморфа кущова Amorpha fruticosa

Кущ заввишки 1-3 м ,гілочки прямостоячі,тоненькі, вкриті бурою або темно-сірою корою. Листки (12-22 см завдовжки) чергові, непарноперисті з 8-12 парами овальних, продовгувато-еліптичних або майже ланцетних листочків. Мають специфічний запах.

Квітки дрібні ,майже сидячі, зібрані в густі видовжені (10-15 см завдовжки) верхівкові китиці,рожево-фіолетові.

Плід — серпоподібнозігнутий, одно- або двонасінний біб (5-8 мм завдовжки),нерозкривний,пахучий..

Росте в більшій частині США, Азії й на інших континентах. Поширена по всій Україні, але переважно на півдні. Росте в культурі у зріджених мішаних і листяних лісах, на галявинах, відкритих освітлених схилах. Часто вирощують ii у садах і парках, полезахисних лісосмугах, у лісокультурах протиерозійних насаджень, уздовж шосейних доріг і залізниць. Як декоративна рослина придатна для живоплотів і групових насаджень. Вона має глибоку, дуже розвинену кореневу систему, що утворює багато кореневих паростків, тому ii рекомендують для закріплення крутосхилів, для залісення пісків, а також для насаджень у лісосмугах, особливо в крайніх умовах посушливості і засоленості ґрунтів.

7. Родина Рутові. Рід Бархат Phellodendron.

До роду належить 10 видів,які поширені в Китаї,Японії на Сахалині,в Тайвані.

Бархатне дерево, амурське коркове дерево Phellodendron amurense

Дводомне дерево висотою до 20—25 м і 60—75 см в діаметрі, з густою кроною і світло-сірою зморшкуватою бархатистою корою, що має добре розвинутий корковий шар.

Листя непарноперисте з 7-13 продовгуватими,на верхівці загостреними,по краю війчастими листочками(подібне до ясеня), з неприємним запахом. Молоде листя бархатне,опушене.

Квітки дводомні, невеликі, зеленуваті, зібрані в китицю; цвітуть в червні-липні. Анемофільні.

Плід — чорна куляста кістянка. Дозріває у вересні і висить до зими.

Світлолюбний,посухостійкий. Фітонцидний.

Росте в Японії, Китаї. Вирощується в Європі в парках, штучних лісових насадженнях та лісозахисних смугах,а також у в'язово-ясеневих лісах,де часто виходить в І ярус,та кедрово- і ялиново широколистяних лісах.

Міцна деревина бархатного дерева іде на виготовлення меблів, фанери, лиж тощо, з кори одержують корок(1см утворюється 20 років).

Реліктова рослина. Живе до 300 років.