2.Родина Маслинкові Elaeagnaceae.

Розповсюджена в Західній Європі,Азії,на Далекому Сході та Пн. Америці. До цієї родини відносять 3 роди:Маслинка,Обліпиха та Шеведрія.

Рід Маслинка Elaeagnus

Є найбільшим в родині-40-50 видів,які ростуть переважно в Японії,Китаї та Європі.

Листопадні або вічнозелені чагарники або дерева, часто колючі.

Молоді пагони,листки і прилистники вкриті волосками,які утворюють сріблясто-білий нальот.Квітки пазушні, одиничні або в пучках, двостатеві.

Плід – сріблясто-сіра кістянка з еліптичної кісточкою і солодкою борошнистою м'якоттю.

Розмножуються насінням, кореневими паростками і живцями.

Маслинка вузьколиста Elaeagnus angustifolia

Кущ або деревце 3—8 м заввишки, з колючками і бурою корою.

Листки 2,5—7 см завдовжки,чергові,вузько ланцетні, цілокраї,сріблясті.

Квітки двостатеві, дуже запашні, по одній у пазухах листків, на коротких квітконіжках, духмяні,медоносні. Цвіте у червні.

Плід 2 см завдовжки, кістянка, жовта, округло-яйцеподібна, борошниста. Кісточка з вісьмома борозенками. Плоди достигають у серпні — вересні.

Світлолюбна, посухостійка, солевитривала рослина(росте біля моря). Газо і димостійкий.

Культивується в садах, парках, захисних насадженнях, лісосмугах по всій Україні, але найпоширеніша y степу і лісостепу.

Медоносна, харчова, лікарська, танідоносна, фарбувальна, камеденосна, ефіроолійна, деревинна, декоративна, фітомеліоративна рослина.

Маслинка має тверду, щільну деревину жовтого кольору, яку використо-вують для виготовлення столярних і токарних виробів та музичних інструментів.

Маслинка має велике значення у фітомеліоративних і менше у декоративних насадженнях. Вона широко використовується в захисних смугах, у лісових насадженнях (особливо на засолених ґрунтах), для створення живоплотів і закріплення крутосхилів.

Маслинка срібляста Elaeagnus argentea

Чагарник заввишки 1-4 м, рідше-невелике дерево, з потужним кореневищем, яке може відходити на 8 м від куща, іноді утворює зарості. Гілки колючі, рідко або густо вкриті сріблястими лусочками.

Листки прості, розташовані по черзі, 2-10 см завдовжки, овальної або яйцевидно-ланцетної форми, біля основи клиновидні, загострені на кінці, з короткими черешками.

Квітки двостатеві або одностатеві, запашні, жовтуваті зсередини, зовні сріблясті. У пазухах листя розташовується від 1 до 3 квіток. Цвітіння відбувається з червня по липень, зрідка може повторюватися в серпні.

Плід - кістянка, кулястої або яйцевидної форми, невеликої розміром до 1 см, кольору стиглої брусниці з сріблястим відтінком. Плодоносити починає у віці 7-10 років. Плоди дозрівають в серпні-вересні, утворюючи різну палітру від бурого до чорного.

Світлолюбна, невибаглива рослина, може рости в півтіні,морозостійка рослина, проте в холодні зими можуть підмерзати пагони.

Краще всього росте на суглинних грунтах, також може рости на сухих піщаних або кам'янистих грунтах.

Використовується в зеленому будівництві. Добре росте як в одиночних, так і в групових посадках. Через те, що лох сріблястий дає занадто багато кореневої порослі, він непридатний для використання в якості живих огорож.

Рід Обліпиха Hippophae.

Нараховує 3 види(крім крушинової є ще вербо листа і тібетська),які природньо ростуть в Європі і Азії.

Обліпиха крушиновидна Hippophae rhamnoides .

Кущ висотою 0,5 - 4 м, рідше деревце заввишки до 10м, з колючими гілками, вкритими сірою корою. Молоді пагони з дрібними кулястими бруньками, вкриті сріблястими лусочками, а багатолітні гілки — іржаво-бурі, бурі, або темно-бурі.

Листки лінійно-ланцетні, без прилистків, завдовжки 2—8 см, цілокраї, зверху зелені, зісподу бурувато-сріблясті (від покриваючих їх білих і буруватих лусочок і волосків), на верхівці туповаті, рідше злегка загострені.

Рослина дводомна, вітрозапильна. Квітки одностатеві. Чоловічі квітки знаходяться на дуже коротких квітоніжках в кульових суцвіттях, пелюстки не утворюються. Жіночі квітки буруваті, в коротких колосках, дрібні, зеленуваті, малопомітні,сидять у пазухах листків. Цвіте в квітні-травні, до розпускання листя або одночасно з ними.

Плід — овальна кістянка 7—8 мм завдовжки, соковиті, гладкі, блискучі, жовтуваті або оранжево-червоні кулькоподібні з своєрідним смаком і ароматом. Плоди сидять густо, ніби обліплюючи стебло. Насіння (до 5 мм завдовжки) чорне, блискуче з рівчачком. Плоди дозрівають в кінці серпня — в вересні і залишаються на дереві до весни; плодоносить щорічно і рясно починаючи з 4 — 5 річного віку.

У природних умовах росте по берегах річок і озер як домішка до вербово-тополевих заплавних лісів. Світлолюбна, морозостійка рослина,оліготрофи,витримує засолення грунту,димо і газостійка.

Обліпиха здатна переносити надлишкове перезволоження і навіть тривалі періоди затоплення. Особливо добре вона росте на ділянках з високим рівнем грунтових вод і проточним зволоженням. За рахунок кореневих паростків утворює великі зарості.

У природному стані в Україні росте в дельті р. Дунаю (Одеська область), створюючи на піщаних кучугурах густі зарості. Культивується по всій Україні в полезахисних смугах, у захисних насадженнях уздовж доріг, у садах і парках. Входить до числа кущових порід для групових насаджень при озелененні населених пунктів.

Поширена на Кавказі, південній частині лісової і степової зони Сибіру, гори Середньої Азії, Алтай, Східні Саяни.

Природні зарості обліпихи зменшуються.

Харчова, вітамінозна(С,В1,В2), пилконосна, лікарська, танідоносна, фарбувальна, декоративна, фітомеліоративна, косметична рослина.

Невибагливість обліпихи до ґрунтових умов, посухостійкість, здатність розмножуватися кореневими паростками ставлять її в ряд цінних фітомеліоративних рослин. Вона придатна для закріплення сипучих пісків, дюн, залісення балок, берегів водойм. У полезахисних смугах приваблює птахів. Обліпиха дав важку, тверду, дрібнопористу, жовтувату деревину з буро-жовтим ядром, придатну для дрібних виробів.