5.Рід Абрикос Armeniaca

Представлений 8 видами,які походять з Середньої Азії та Китаю. В Україні вирощують як промислову культуру в південних областях.

Абрикос звичайний Armeniaca vulgaris

Листопадне дерево висотою 5-8 м. Кора на старих стовбурах сіро-бура з поздовжніми тріщинами. Молоді пагони блискучі, голі, червонувато-коричневі, з численними дрібними чечевичками.

Листки округлі, яйцевидні, на верхівці відтягнуті, дрібнозубчасті 6-9 см завдовжки.

Квітки білі чи рожеві поодинокі сидячі або на дуже коротких квітконіжках. Квітки розпускаються до появи листків в березні - квітні.

Плоди - соковиті кістянки жовтувато-червоного кольору округлі, з поздовжньою борозенкою. Вага плода у дикорослих форм 3-18 г, у культурних 5-80 г. Плодоносить у червні - серпні.

Дерево абрикоса росте довго, в теплому кліматі до 100 років. Світлолюбний, посухостійкий,швидкорослий.

Деревина з простою текстурою,на Кавказі з неї роблять народні музичні інструменти.

Екзот з Китаю,відомо 44 сортів,які розмножуються насінням та прищепою.

Лекція №28

План заняття.

1.Підродина Розові. Рід Роза:собача,зморшкувата. (с.Л1 241-242)

2.Підродина Таволгові. Рід Спірея :середня, верболиста. (с.Л5 437-439 )

3.Рід Пухиреплідник: калинолистий.

1.Підродина Розові. Рід Роза Rоsa.

Налічує близько 2000 видів кущів чи невеликих дерев з шипами на гілках і пагонах.

Роза собача або шипшина Rоsa canina rugosa

Високий кущ 1,5—2,5 м заввишки з розкидистими дугоподібними гілками, вкритими міцними гачкуватими шипиками. Молоді пагони зеленувато-червоні з шилоподібними шипиками і щетинками.

Листки непарноперисті, з 7-9 листочками. Листочки з обох боків голі,тільки знизу вздовж головної жилки опушені, овально-видовжені, пильчасті.

Квітки поодинокі, рідше зібрані по три-п'ять у щіткоподібних суцвіттях, оточених приквітками. Кольором від білого до рожевого. Цвіте у травні — червні.

Плоди ягодоподібні (18—20 мм завдовжки), червоно-оранжеві, різні за формою, з численними волосистими сім'янками ,достигають у серпні — вересні. Містять вітамін С,В та аскорбінову кислоту.

Шипшина собача росте на схилах, узліссях, рідше під пологом мішаних і листяних лісів, уздовж доріг, на пустищах. Дає рясні кореневі паростки.

Світлолюбна, морозостійка ,посухостійка,оліготроф.

Поширена шипшина собача на Поліссі, в лісостепу, степу.

Вітамінозна, лікарська, харчова, медоносна, ефіроолійна, танідоносна, фарбувальна, декоративна рослина.

Завдяки посухостійкості і здатності до паросткового поновлення, добре розвиненій кореневій системі шипшина ціняться в протиерозійних і захисних насадженнях.

Шипшини мають важливе значення в декоративному садівництві як підщепи для вирощування садивного матеріалу культивованих сортів троянд.

Пелюстки шипшини — чудова сировина для ефіроолійної промисловості, парфумерії, лікеро-горілчаного виробництва. З насіння добувають жирну олію, багату каротином (до 40 %). У коренях і галах шипшини містяться таніди. Їх можна використовувати для фарбування тканин у коричневий колір.

Шипшина зморшкувата Rоsa rugosa

Чагарник з прямостоячими товстими гілками до 2м висотою. Старі гілки здерев'янілі, коричневі і голі, молоді пагони світло-зелені і густо опушені. Квітконосні пагони рясно вкриті шипами двох типів: міцними прямими, ледь опушеними, з часом голими і дрібними, голкоподібними шипиками.

Листочків 5-9 , видовжено-еліптичні, зверху ясно-зморшкуваті, блискучі, знизу густо опушені, нерідко майже сіро-повстяні, по краю просто-зубчасті.

Квітки поодинокі або по два-три, великі, до 6-7 см в діаметрі,темно червоні,цвітуть все літо до осені.

Ареал-Далекий Схід,Китай,Японія,Корея.

Росте на піщаних грунтах в прибережній смузі моря. Має декілька садових форм.