4.Рід Горобина Sorbus .Горобина звичайна Sorbus aucuparia

Невисоке дерево або кущ до 15 м заввишки з гладенькою сірою корою та густою кроною. Молоді гілочки сірувато-червоні, опушені, з великими пухнастими бруньками.

Листки опушені (10-20 см завдовжки), чергові, непарноперисті, складаються з 9-15 ланцетних або довгастих, загострених, зубчастих по краю листочків. Квітки численні, зібрані у складні щіткоподібні суцвіття, всі частини яких опушені. Цвіте в травні,після розпускання листя.

Плоди — яблуко подібні,кулясті, оранжево-червоні,зібрані в китиці, достигають у вересні і довго залишаються на дереві.

Горобина звичайна росте в підліску або другому ярусі хвойних, мішаних, зрідка листяних лісів, та лісових галявинах і узліссях. Тіньовитривала, морозостійка рослина,росте на різних грунтах.

Поширена на Поліссі, в північній частині Лісостепу, а також у Карпатах, гірському Криму. В культурі вирощують по всій Україні, крім степових районів.

Харчова, деревинна, медоносна, лікарська, танідоносна, фарбувальна, декоративна, фітомеліоративна рослина.

Плоди горобини містять цукри (до 5 %), яблучну, лимонну, винну й янтарну кислоти (2,5 %), дубильні (0,5 %) і пектинові (0,5 %) речовини, сорбіт і сорбозу, амінокислоти, ефірні олії, солі калію, кальцію, магнію, натрію. Наявність вітаміну Р ставить горобину на одне з перших місць серед інших плодових рослин.

Деревина ядрова дрібнопориста червонувата, з якої виготовляють токарні вироби і меблі.

Має багато декоративних форм, з яких особливо виділяється плакуча — з видовженими звисаючими до землі гілками; моравська — з вишуканою кроною і тонкими червоними гілками. Рекомендується для групових і поодиноких насаджень, алей у парках, для озеленення вулиць. Плоди горобини звичайної — чудовий корм для диких птахів і звірів. У лісомеліоративних насадженнях ціниться як супутник дуба

Горобина глоговина або берека лікарська Sorbus torminalis

Дерево 15—20 м заввишки . Кора на стовбурі гола, сірувато-коричнева, трохи потріскана

Листя округло-яйдеподібне 3—5 лопатеве на довгих (2—6 см завдовжки) черешках. На верхівці загострене,по краю дрібно-зубчасте, молоде-опушене.

Квітки невеликі білі, зібрані в густі щіткоподібні суцвіття. Розпускаються після появи листя в травні-червні.

Плоди ягодоподібні, спочатку червонувато-жовті, потім буруваті з білими крапками, їстівні. Дозрівають в кінці літа. Плодоносити починає з 20 років.

Цінна лікарська порода поширена у Західних областях України, в Карпатах і в Криму. Росте в другому ярусі листяних лісів в буковому і дубовому поясах.

Світлолюбна,вибаглива до родючості грунту рослина. Росте по світлих, переважно широколистяних лісах.

Деревина дуже цінна(з красивим ядром,червонувата)тверда, щільна, добре полірується; використовується для виготовлення музичних інструментів, меблів і різних токарних виробів.

Вимагає відновленню та підлягає охороні,бо майже винищена.

Берека — гарне декоративне дерево.

5. Рід Глід Crataegus .

Налічує близько 250 видів . Це невеликі дерева або кущі з колючками на пагонах. Листя перистолопатеве або роздільно зубчасте ,на вкорочених пагонах сидить пучками.

Квіти в щіткоподібних суцвіттях по 2-3 або поодинокі. Цвітуть у червні-травні після появи листя.

Плоди різної форми, достигають у серпні-вересні. Насінина-тверда кісточка.

Розмножуються насінням,поросллю від пня,відводками. Плодоносять з 10-15 років,доживають до 300-400 років.

До грунту не вимогливі, але краще розвиваються на глибоких, середньо-зволожених, добре дренованих родючих важких грунтах.

У культурі невибагливі, в переважній більшості зимостійкі, світлолюбні. Не вимагають спеціального догляду, крім періодичної підрізування і вирізування сухих гілок.

В природі зазвичай зустрічаються поодиноко або групами в заростях чагарників, по узліссях, на вирубках і галявинах, рідше вони ростуть у негустих лісах і зовсім не зустрічаються під густим деревним пологом. Лікарські,харчові,медоносні.

Глід використовують як підщепи для таких культурних видів, як мушмула, яблуня, груша, айва.

Використовуються в озелененні,витримують стрижку. Деревина ядрова, червонувата. Кора використовується як фарба для тканин.

В Україні природньо ростуть 26 видів.

Глід колючий або звичайний Crataegus oxyacantha

Кущ, або невелике дерево заввишки 5-6 м. Гілки мають гострі і міцні ( 2 см і більше) колючки.

Листки широко ромбічні, з голими черешками. Квітки білі або рожеві.

Плоди світло- або криваво-червоні діаметром 1-2 см з 2 кісточками всередині.

Райони поширення: Україна, Західний і Східний Сибір, Урал, Кавказ, Середня Азія.

Це широковідома в народі рослина, що росте в лісах і перелісках, на кручах, пагорбах, високих берегах річок, над урвищами, біля залізничних шляхів.

Глід одноматочковий Crataegus monogyna

Кущ або невелике деревце 3-7 м заввишки з колючими червонувато-коричневими гілками. Колючки короткі (до 2 см завдовжки), гострі, міцні. Листки чергові, 3 — 7-глибокороздільні, оберненояйцеподібні, зверху темно-зелені, блискучі, зісподу світліші, з восковим нальотом, лопаті їх надрізано-пилчасті.

Суцвіття щитоподібні, містять по 10-18 квіток.

Плід — видовжено-яйцеподібний 1см завдовжки, червоний, коричнево-червоний або жовтуватий, з однією кісточкою й солодкуватим м'якушем.

Росте в підліску мішаних і листяних лісів, частіше на узліссях, лісових галявинах, на схилах річкових берегів і балок, у байрачних лісах. Світлолюбна, морозостійка, солевитривала рослина. Поширений по всій Україні.

Глід чорноплідний Crataegus melanocarpa

Це невисоке деревце від 3 до 8 м. Колючки гілок невеликі, листя на коротких черешках, зубчасті з чітко вираженими трьома - п'ятьма лопатями, зверху темно-зелені, знизу світлі.

Плоди - дрібні яблучка до 1 см діаметром. Плоди чорні, м'ясисті, мучисті, солодкуваті на смак.

Менш морозостійкий і може обмерзати. Дає рясну поросль, яка виявляється більш морозостійкою, ніж материнська рослина. Поширений в Криму та Південно-Східній Європі.

Він не настільки декоративний, як червоноплідні види. Його також не застосовують при влаштуванні живоплотів. Але поряд з гльодом одноматочковим може бути використаний як підщепа для груші.